Ухвала суду № 44745946, 03.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 876/365/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. та Відділу Держземагенства у м.Львові Львівської обл. про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.10.2014р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, із урахуванням поданого під час розгляду справи доповнення до позовної заяви, просила визнати, що відповідач-1 (Відділ Держземагенства у м.Львові Львівської обл.) та відповідач-2 (Державна податкова інспекція /ДПІ/ у Личаківському районі м.Львова Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл.) порушили конституційні права позивача на отримання обґрунтованої відповіді та достовірної і повної інформації, які гарантовані ст.ст.32, 34 і 40 Конституції України; зобов'язати обох відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, надати до суду документи (роз'яснення, заперечення тощо), які повинні містити ґрунтовні письмові пояснення щодо всіх обставин справи, а представлені ними додатки (копії документів) повинні бути належної якості та завірені відповідальними особами відповідачів; зобов'язати відповідача-1 надати суду і позивачу пояснення (з посиланням на норми чинного законодавства) щодо державної установи (установ), яка зобов'язана була подавати і подавала до податкового органу у період з 1996 по 2014 рік такі земельно-кадастрові дані, як: а) площа земельної ділянки, б) її цільове призначення (категорія земель), в) нормативна грошова оцінка, г) інформація про власників (користувачів) ділянки; у випадку якщо з 1996 по 2014 рік (чи за інший період в межах цих років) всі вказані відомості (або частину цих відомостей) до податкового органу подавав відповідач-1 чи установи, правонаступником яких він є, то зобов'язати відповідача-1 надати ці дані суду і позивачу окремо за кожний рік (за винятком нормативної грошової оцінки земель, яку відповідач-1 надав); представити до суду копії документів, які містять дані про користувачів та загальну площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, станом на 1996 рік; у випадку відсутності у відповідача-1 таких документів чи неможливості їх представлення, вимагати обґрунтованого пояснення причин їх ненадання; представити до суду копії документів із земельно-кадастровими даними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які згідно інформації Львівської міської ради готував відповідач-1, і на підставі яких було прийнято рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998р. «Про інвентаризацію земель м.Львова», які б пояснювали, на підставі яких документів та дій відповідача-1 ним було встановлено, що фактичними користувачами земельної ділянки за вказаною адресою є ОСОБА_3 (користувач 1020 кв.м) та ОСОБА_1 (користувач 1020 кв.м); у випадку відсутності у відповідача-1 таких документів чи неможливості їх представлення, вимагати обгрунтованого пояснення причин їх ненадання; представити до суду копії документів із земельно-кадастровими даними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на підставі яких 27.09.2001р. Львівською міською радою прийнята ухвала № 1208 «Про передачу громадянам в приватну власність, постійне та тимчасове користування земельних ділянок в місті Львові», які б пояснювали, на підставі яких документів та дій відповідача-1 ним було встановлено, що користувачі земельної ділянки за вказаною адресою фактично користуються земельною ділянкою площею 2850 кв.м; у випадку відсутності у відповідача-1 таких документів чи неможливості їх представлення, вимагати обґрунтованого пояснення причин їх ненадання; представити до суду копії документів із земельно-кадастровими даними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, якими встановлено що станом на грудень 2001 року у фактичному користуванні власників приватного будинку за вказаною адресою була земельна ділянка площею 2900 кв.м. Вказані документи були представлені Львівською міською радою на судовому засіданні Личаківського районного суду м.Львова 24.12.2001р. Документи мають пояснити на підставі чого та яких дій відповідача-1 ним було встановлено вказану площу землі. У випадку відсутності у відповідача-1 таких документів чи неможливості їх представлення, вимагати обґрунтованого пояснення причин їх ненадання; надати позивачу повний витяг з Поземельних книг її ділянок (з всіма внесеними у них відомостями) та вказати, які зміни і за якими даними вносились в них у період 2003-2014 років із зазначенням підстав та документів, на основі яких відбувалися нові записи; надати суду пояснення про періодичність подання відповідачем-1 до відповідача-2 інформації про земельно-кадастрові дані за період 1996 - 2014 років з посиланням на вимоги законодавства у цьому питанні; надати суду пояснення чи відповідач-1 формує і передає дані державного земельного кадастру по земельних ділянках міста Львова для формування даних єдиної державної кадастрової карти України; якщо відповідач-1 формує і передає дані державного земельного кадастру по земельних ділянках міста Львова для формування даних публічної державної кадастрової карти України, то надати суду пояснення, чи ним передано дані по земельних ділянках, що знаходяться по АДРЕСА_1, для їх включення в єдину електронну кадастрову карту України, а у випадку ненадання (невнесення) таких даних пояснення причин невнесення цих даних; якщо відповідач-1 не формує і не передає дані державного земельного кадастру по земельних ділянках м.Львова для формування даних публічної державної кадастрової карти України, то надати суду пояснення, яка установа із земельних питань міста Львова зобов'язана формувати і передавати дані по земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1, для їх включення в публічну електронну кадастрову карту України; якщо відповідач-1 формує і вносить (передає) земельно-кадастрові дані по земельних ділянках, які знаходяться у м.Львові, до публічної державної кадастрової карти України, то зобов'язати його внести (передати) дані по земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в публічну електронну кадастрову карту України. Зобов'язати відповідача-2 надати позивачу повний розрахунок її податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за період 1996 - 2014 років. Документ повинен містити всі вихідні дані для проведення розрахунку земельного податку за кожний рік окремо. Зокрема, там мають бути вказані за кожний рік і для кожного виду земельної ділянки (окремо для обслуговування житлового будинку, а окремо для садівництва): 1) площа земельної ділянки (у га або кв.м); 2) нормативна грошова оцінка цієї ділянки; 3) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі; 4) ставка податку за земельну ділянку; 5) нарахований податок на земельну ділянку; 6) сумарний нарахований земельний податок позивача за рік та переплату/борг станом на 1 січня кожного року (з 01.01.1997р. і на 01.01.2014р. включно) нарахування податку. Даний розрахунок повинен також містити формулу або словесне пояснення послідовності дій над вихідними даними із наведеним одним прикладом розрахунку (з підстановкою вихідних даних) за будь-який рік, що доводитиме правильність здійсненого розрахунку даних податкового зобов'язання позивача, які наведені в таблиці листа податкового органу № Х-545/24-110/3 від 02.12.2011р.; надати суду і позивачу пояснення, чому сума її податкового зобов'язання, яку нарахував відповідач-2 у 2008 році зменшилась більш ніж на 50 % порівняно з 2007 роком; надати суду і позивачу пояснення, чому відповідач-2 не дотримується вимог чинного Податкового кодексу України і не надсилає платнику податку розрахунок його податкового зобов'язання; надати суду і позивачу пояснення (з посиланням на норми чинного законодавства) щодо державної установи (установ), яка подавала до податкового органу у період з 1996 по 2014 рік такі земельно-кадастрові дані як: а) площа земельної ділянки, б) її цільове призначення (категорія земель), в) нормативна грошова оцінка, г) інформація про власників (користувачів) ділянки. В даному поясненні представити також повний перелік відомостей, які зазначена установа зобов'язана була надавати відповідачу-2; надати суду пояснення про періодичність подання згаданою установою інформації до відповідача-2 про земельно-кадастрові дані за період 1996 - 2014 років з посиланням на вимоги законодавства у цьому питанні (а.с.3-36, 74).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. заявлений позов задоволено частково; зобов'язано ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. № 03/07 від 18.07.2014р. та надати запитувану інформацію, в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 36 грн. 55 коп. судового збору ( а.с.92-95).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони.

У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю (а.с.109-126).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що нею для підтвердження правомірності своїх позовних вимог надано суду докази, які є копіями листів-звернень до відповідача-1 та копії відповідей зазначеного відповідача. На підставі поданих документів суд повинен був зіставити відповідні запити позивача з відповідями відповідача-1 та дійти висновку що на більшість з цих запитань відповідач-1 обгрунтованої відповіді не надав. Відповідальність за подання недостовірних даних до Львівської міської ради про площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та облікованих за цією адресою землекористувачів несе відповідач-1. Дані Управління земельних ресурсів у м.Львові (правонаступником якого є відповідач-1) були використані міською радою при прийнятті рішення № 51 від 06.02.1998р. «Про інвентаризацію земель м.Львова». На підставі таких даних площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у невідомий спосіб зменшилася більш, ніж на 1000 кв.м, а з обліку зник землекористувач. Враховуючи те, що відповідач-1 є основним суб'єктом, який володіє вихідними даними про площі земельних ділянок власників/землекористувачів, без яких податковий орган не може нараховувати плату за землю, надана відповідь на запит є необгрунтованою.

Окрім того зазначає, що вона не отримувала відповіді від податкового органу про причини розбіжності даних у його листах щодо площі земельної ділянки, на яку їй нараховувався земельний податок у 2003-2008 роках.

В поданій скарзі відповідач ДПІ в Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, (а.с.100-101).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, податковий орган неодноразово скеровував позивачу на її запити вичерпну відповідь щодо земельних ділянок, на які нараховується земельний податок, суми сплаченого і нарахованого земельного податку по ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за період з 2003-2011 років, а тому права позивача такими діями жодним чином не були порушені.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача на підтримання поданої нею скарги та заперечення щодо скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно установлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернулась у Відділ Держземагенства у м.Львові Львівської обл. із запитом вих. № 04/07 від 29.07.2014р., у якому просила надати обґрунтовану відповідь на наступні питання: чи Відділу Держземагенства у м.Львові Львівської обл. є зобов'язаний і відповідальний за формування і ведення інформаційної бази даних державного земельного кадастру; чи безпосередньо він зобов'язаний передавати до податкового органу інформацію про розміри ділянок згідно вимог чинного законодавства; якщо Відділ Держземагенства у м.Львові є зобов'язаний і відповідальний за формування і ведення інформаційної бази даних державного земельного кадастру та надання відповідної інформації до податкового органу згідно вимог чинного законодавства, надати інформацію для кожного виду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якою вона користувалась за період 1996 - 2014 роки, яка подавалась до державної податкової служби для нарахування позивачем земельного податку, із зазначенням: а) що вона є землекористувачем або власником земельної ділянки; б) площі ділянки за яку вона повинна сплатити земельний податок; в) категорії земельної ділянки (її цільового призначення); якщо Відділ не є зобов'язаний і відповідальний за формування і ведення інформаційної бази даних державного земельного кадастру, яка повинна передаватися до податкового органу для нарахування податку за землю фізичним особам, то назвати їй відповідний орган, який був чи є зобов'язаний передавати дані державного земельного кадастру до податкового органу для нарахування податку на землю за період з 1996 по 2014 рік включно; чи Відділ формує інформаційну базу даних державного земельного кадастру на підставі актів права власності на землю, які є зареєстровані в Поземельній книзі, і чи ці дані з Поземельної книги є ідентичними до даних, які передаються до податкового органу для нарахування податку за землю; якщо база даних для надання інформації податковому органу формується Відділом на підставі іншої інформації, ніж вказана в Поземельній книзі, то вказати джерело цих даних; чи саме Відділ формує дані державного земельного кадастру і заносить їх в електронну систему документообігу «Lotus Notes»; чи електронна система документообігу «Lotus Notes», сформована на базі державного земельного кадастру, є також призначена для передачі цих даних податковому органу для нарахування податку на землю для фізичних осіб; якщо саме Відділ заносить дані державного земельного кадастру в електронну систему документообігу «Lotus Notes», використовуючи дані Поземельної книги, то чому дані про земельні ділянки, власником яких вона є, не занесені в цю базу; якщо Відділ формує і передає дані до податкового органу для нарахування податку на землю фізичним особам, то пояснити, чи існує закон, який забороняє надати їй таку інформацію; вказати періодичність надання установою даних земельного кадастру до податкового органу для нарахування ним податку на землю (а.с.49-51).

На запит позивача Відділом Держземагенства у м.Львові Львівської обл. надано відповідь № 10/Х/124 від 19.08.2014 р., у якій повідомлено, що Відділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок, здійснює ведення Поземельної книги та їх зберігання, а також здійснює державну реєстрацію земельних ділянок. Із посиланням на Положення про Відділ Держземагенства у місті Львові Львівської обл. затв. наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 04.09.2013р., зазначив, що Відділ не має обов'язку передавати до податкового органу інформацію про розміри земельних ділянок. У відповіді на запит вказано про дані із зареєстрованих державних актів на право власності на землю ОСОБА_3, ОСОБА_1 ОСОБА_5 протягом 2003-2014 років згідно земельно-кадастрових даних на АДРЕСА_1, нормативну грошову оцінку земельної ділянок згідно земельно-кадастрових даних. У відповіді зазначено, що дані державного земельного кадастру не вносяться в електронну систему документообігу «Lotus Notes» та про неналежність до компетенції Відділу вирішення інших питань, порушених у зверненні (а.с.42-44).

Відповідно до ч.3 ст.32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Згідно з ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст.1 закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.6 зазначеного Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частина 1 ст.15 цього Закону передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту, вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Положенням про Управління (Відділ) Держземагентства в місті, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012р., передбачено, що Управління (Відділ) відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок, здійснює ведення Поземельних книг та їх зберігання, організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні, створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оціночної діяльності і земельних торгів.

Пунктом 5.4 цього Положення передбачено, що Управління (Відділ) з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з ст.2 цього Закону Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Статтею 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

З матеріалів справи слідує, що Відділом Держземагенства у м.Львові Львівської обл. листом № 10/Х/124 від 19.08.2014р. надано відповідь на звернення позивача № 04/07 від 29.07.2014р., в якій зазначено інформацію, що запитувалась, та якою Відділ володів в силу положень чинного законодавства (а.с.42). Відповідач-1 у своїй відповіді вказав усі відомості, які вносяться до Поземельної книги щодо земельних ділянок, в тому числі кадастровий номер, площу, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), нормативну грошову оцінку тощо.

Згідно вимог позивача, звернених до відповідача-1, остання просила надати пояснення та представити копії документів, які не вказано у листі, адресованому Відділу Держземагенства у м.Львові. Також позивач просить Відділ надати копії документів із земельно-кадастровими даними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та копії документів, які містять дані про користувачів та загальну площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, однак позивач у своєму запиті не просила цього відповідача надати копії вказаних документів.

Окрім того, ОСОБА_1 в позовній заяві посилається те, що вона спільно з чоловіком зверталась з запитами до відповідача-1 № 05/03 від 25.03.2014р. та № 01/04 від 09.04.2014р., на які їм було надано відповіді № 40/Х/39 від 31.03.2014р. та № 40/Х/59 від 07.05.2014р. відповідно.

Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у м.Львові Львівської обл., є відсутніми.

Також ОСОБА_1 звернулась до ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. із запитом № 03/07 від 18.07.2014р. У запиті позивач просила надати: повний розрахунок її податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за період 2003 - 2014 років. Документ повинен містити всі вихідні дані для проведення розрахунку земельного податку за кожний рік окремо. Зокрема, там мають бути вказані за кожний рік і для кожного виду земельної ділянки (окремо для обслуговування житлового будинку, а окремо для садівництва): 1) площа земельної ділянки;2) нормативна грошова оцінка цієї ділянки; 3) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі; 4) ставка податку за земельну ділянку; 5) нарахований податок на земельну ділянку; 6) сумарний нарахований земельний податок за рік та переплату/борг станом на 1 січня кожного року (з 01.01.2003р. і на 01.01.2014р. включно) нарахування податку; до вказаних вище у пункті 1 розрахунків податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за період 2003 - 2014 років має бути доданий документ з поясненням: чи база даних щодо нарахування земельного податку для фізичних осіб ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. є спільною з базою даних ГУ Міністерства доходів і зборів України у Львівській обл.; на підставі яких документів (із зазначенням найменування державної установи, що їх надала, та інших реквізитів у період 2003 - 2014 років вносились дані про розмір площі її земельних ділянок в розрахунок вищевказаного податку; чому сума податкового зобов'язання, яку нарахувала ДПІ у 2008 зменшилась більш, ніж на 50 відсотків порівняно з 2007 роком.

На запит позивача ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. надано відповідь № 10413/10/15-3 від 04.08.2014р., у якій вказано, що нарахування земельного податку фізичним особам проводиться податковим органом згідно земельно-кадастрових даних Управління Держкомзему у м.Львові. Порядок обчислення плати за землю фізичним особам здійснюється на підставі ст.286 Податкового кодексу України. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення - рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику згідно ст.58 Податкового кодексу України. У 2014 році ОСОБА_1 яка проживає АДРЕСА_1, згідно земельно-кадастрових даних Управління Держкомзему у м.Львові нараховано плату за землю а саме: за земельну ділянку, надану для обслуговування житлового будинку площею 0,0333 га; за земельну ділянку, надану для ведення садівництва, площею 0,1124 га. На вищевказані земельні ділянки 17.06.2014р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. винесені податкові повідомлення-рішення № 2120-15 на суму 55 грн. 31 коп. та № 2121-15 на суму 81 грн. 23 коп., які підлягають сплаті протягом 60 днів з дня вручення (а.с.54).

Проаналізувавши зазначену відповідь на запит встановлено, що інформація, яку запитувала позивач не була надана ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. у повному об'ємі.

У позові позивач просить суд зобов'язати ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. надати інформацію, яку позивач не вказувала у запиті, зокрема, просить зобов'язати податковий орган надати їй повний розрахунок її податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за період з 1996 року по 2014 рік, а у запиті вказано період з 2003 року по 2014 рік.

Звідси, позовні вимоги, які пред'явлені до ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл., підлягають частковому задоволенню, при цьому слід зобов'язати вказаний податковий орган повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. № 03/07 від 18.07.2014р. та надати запитувану інформацію.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. в адміністративній справі № 813/6766/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська