Ухвала суду № 44745785, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18653/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2014 № 136526552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «ВЕСТЕС», які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Бермос - Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕСТЕС» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено Акт від 18.09.2014 № 859/26-55-22-09/34048600.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 49 331,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 136826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61 664,00 грн., в тому числі за основним платежем - 49 331,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 333,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «ВЕСТЕС» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ВЕСТЕС».

Так, 06.02.2014 між ТОВ «Бермос-Телеком» (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір на виконання робіт за №060214, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт, прийняти та оплатити виконані роботи.

07 Лютого 2014 року між ТОВ «Бермос-Телеком» (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір за №070214 на виконання аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах радіоелектронних засобів, відповідно до умов якого підрядник за завданням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації наслідків аварій і пошкоджень на об'єктах радіоелектронних засобів з метою повного відновлення функціонування і доведення параметрів до встановлених норм, а замовник зобов'язується оплачувати виконану підрядником роботу.

Також, 10 лютого 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір за №100214 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт, прийняти та оплатити виконані роботи.

За твердженням позивача, вищевказані договори були укладені на виконання договору про виконання робіт з Дочірнім підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон» (замовник) №READ-2012:363542.

При цьому, як вбачаться з п. 25.2 вказаного договору, підрядник не уповноважений укладати договір субпідряду без попередньої письмової згоди замовника.

Однак, з наданих позивачем первинних та бухгалтерських документів неможливо встановити зв'язок в ланцюгу генпідрядник-підрядник-субпірядник, оскільки договори підряду не містять будь-яких посилань на те, що останні укладені на виконання основного договору генпідряду № READ-2012:363542. Крім того, позивачем не надано суду письмової згоди ДП з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон» на залучення до виконання робіт субпідрядника ТОВ «ВЕСТЕС».

В той же час, актом ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві 18.07.2014 №569/26-57-22-04-10/39050876 встановлено, що ТОВ «ВЕСТЕС» має стан платника - « 9 -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Більше того, проведеним в подальшому аналізом податкової звітності ТОВ «ВЕСТЕС» за період з 01.03.14 по 31.03.2014 було встановлено, що підприємством придбавалась одна група товару, а реалізовувалась інша. Так, підприємство купувало харчову продукцію та автошини, а продавало будівельно-монтажні роботи, що свідчить про «транзитність» таких операцій за ланцюгом постачання.

На переконання колегії суддів, наведені у сукупності обставини та наявні в матеріалах справи документальні докази свідчать про те, що спірні господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Крім того, в ході судового розгляду справи наведені вище обставини позивачем спростовані не були, що на переконання колегії судів, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо «фіктивного» характеру спірних господарських відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично послуги ТОВ «ВЕСТЕС» позивачу не надавались, з огляду на що позивач був позбавлений права на формування податкових вигод за такими операціями, а тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.