Ухвала суду № 44745754, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/358/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Діалог плюс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 19.01.2015 року № 0000342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6250,00 грн. за основним платежем та 1563,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні судового рішення.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Діалог плюс» (код ЄДРПОУ - 37418576) зареєстровано в якості юридичної особи 10.12.2010 року, взято на податковий облік з 13.12.2010 року за № 10608 та зареєстровано платником податку на додану вартість з 21.12.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2015 року, довідкою про взяття на облік платника податків та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 23.12.2014 року № 143 (а.с. 104), наказу від 23.12.2014року № 152 (а.с. 103), відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Діалог плюс» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Джетік консалтинг» за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2014 року № 61/22/37418576.

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 6250,00 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на суму ПДВ 6250,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 року № 0000342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6250,00 грн. за основним платежем та 1563,00 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Джетік консалтинг».

Так, між ПП «Діалог плюс» та ТОВ «Джетік консалтинг» укладено договір поставки від 02.09.2014 року.

На виконання вимог даного договору ТОВ «Джетік Консалтинг» поставило позивачу товар, а саме піддони дерев'яні, на загальну суму 37500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6250,00 грн. згідно податкової накладної від 02.09.2014 року № 7 (а.с. 35) та прибуткової накладної від 02.09.2014 року № 7.

ТОВ «Джетік Консалтинг» видано на вищезазначені піддони сертифікат якості від 02.09.2014 року.

Оплата вартості товару здійснювалася ПП «Діалог плюс» у безготівковому порядку, про що свідчить платіжне доручення від 17.09.2014 року № 355.

З матеріалів справи вбачається, що в користуванні ПП «Діалог плюс» знаходяться вантажні автомобілі DAF НОМЕР_1 та Mercedes НОМЕР_2 на підставі договорів найму (оренди) транспортного засобу: від 30.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_2 і ПП «Діалог плюс»; від 21.06.2012, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Діалог плюс»; актів прийому-передачі від 11.01.2011 року та 21.06.2012 року.

Доставка товару здійснювалася позивачем самостійно за рахунок власних потужностей. Так, 02.09.2014 року водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які офіційно працюють на ПП «Діалог плюс» згідно наказів від 30.01.2012 року № 3 та від 27.05.2013 року № 13 здійснено по три рейсових перевезення товару від ТОВ «Джетік Консалтинг» (м. Київ, вул. Бориспільська, 9) до ПП «Діалог плюс» (АДРЕСА_1), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.09.2014 року № 1, від 02.09.2014 року № 2, від 02.09.2014 року № 3, від 02.09.2014 року № 4, від 02.09.2014 року № 5, від 02.09.2014 року № 6.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2014 року укладеного між ПП «Діалог плюс» і ФОП ОСОБА_3 у платному строковому користуванні позивача перебуває нежитлове приміщення загальною площею 150,28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Акт прийому передачі нежитлового приміщення складено 01.07.2014 року, остання оплата оренди у розмірі 10000,00 грн. здійснена 24.10.2014 року згідно записів касової книги підприємства.

Придбані позивачем у ТОВ «Джетік консалтинг» піддони дерев'яні використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами поставки від 01.01.2014 року № 6, від 01.09.2014 року та видатковими накладними.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотними рахунками 631 за вересень 2014 року та оборотними рахунками 281 за вересень 2014 року.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з контрагентом правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Джетік Консалтинг» відпоовідач посилається на: рапорт старшого оперуповноваженого ОУ ДПІ у м. Чернігові Нушикяна А.А. від 10.12.2014 року, згідно якого не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між ПП «Діалог-плюс» та ТОВ «Джетік Консалтінг» у вересні 2014 року; пояснення директора ТОВ «Джетік Консалтинг» ОСОБА_7 від 17.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_7 стверджує, що працює прибиральницею в ресторані «Репортер» у м. Дніпропетровськ і не являється керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ «Джетік Консалтинг».

Разом з тим, вказані обставини не свідчать про недійсність правочинів позивача з контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегією суддів встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом договір не суперечить суспільним чи державним інтересам, не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину.

Крім того, колегія суддів звертає увагу також на те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.2015 року.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту здійснення господарських операцій та правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення.

Доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Діалог плюс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 09.06.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.