Постанова № 44745738, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19344/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, до якої приєдналась ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання протиправними дій Державної інспекції сільського господарства в Київській області щодо складання актів обстеження земельних ділянок від 07.07.2014 р. № 14-19/49 та № 14-19/50 та зазначення висновків, вказаних у актах обстеження земельних ділянок від 07.07.2014 р. № 14-19/49 та № 14-19/50. в своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, зокрема, Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було складено оскаржувані акти без належного повідомлення позивача та без її присутності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Київській області щодо складання акту обстеження земельної ділянки від 07.07.2014 р. № 04-19/50 та зазначення в ньому результатів обстеження. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_2 та представник Державної інспекції сільського господарства в Київській області, до якого також приєдналась ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Разом з тим представник відповідача, до якого приєдналась ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обссязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державної інспекції сільського господарства в Київській області, до якого також приєдналась ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі заяв ОСОБА_3 щодо самовільного зайняття частини її земельної ділянки ОСОБА_2 та обмеження доступу до її земельної ділянки, в липні 2014 року старшим державним інспектором сільського господарства в Київській області - начальником Бориспільського відділу здійснення інспекторської діяльності управління контролю за використанням та охороною земель Скрягою О.В. та державним інспектором сільського господарства в Київській області - провідним спеціалістом Бориспільського відділу здійснення інспекторської діяльності Управління контролю за використанням та охороною земель Масяком В.Ю. за участю гр. ОСОБА_3 проведено обстеження її земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство «Страрз». Обстеження проведено у зв'язку з необхідністю встановлення самовільного зайняття земельної ділянки.

За результатами обстеження, ознайомлення з документами та матеріалами, відповідачем було складені акти обстеження земельної ділянки від 07.07.2014 р. № 04-19/49 та № 04-19/50.

Дані акти було складено в приміщенні Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Так, обстеженням земельної ділянки було встановлено, що частину земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0051 га самовільно зайнято гр. ОСОБА_2, що підтверджується збірним кадастровим планом.

Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо складання вказаних актів обстеження та не погоджуючись з висновками, викладеними у актах обстеження звернулася до суду з позовом про скасування вказаних актів.

Суд першої інстанції, визнаючи протиправними дії відповідача щодо складання акту від 07.07.2014 р. № 04-19/50 обстеження земельної ділянку та зазначення в ньому результатів обстеження, зазначив, що відповідач не мав права складати останній з посиланням на свідчення ОСОБА_6, тому вказана обставина стала підставою для задоволення позову в цій частині. Разом з тим, щодо акту від 07.07.2014 р. №14-19/49, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що він не є предметом оскарження в адміністративному суді, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, зважаючи на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Разом з тим, у відповідності до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормами цієї ж статті, визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, нормами КАС України, обмежено коло рішень, які яких можуть оскаржені до суду, з врахуванням тих обставин, чи несуть ці рішення правові наслідки для суб'єкта оскарження.

У відповідності до статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Необхідно зазначити, що правовідносини з приводу реалізації територіальними органами Державної інспекції сільського господарства України повноважень контролю за додержанням земельного законодавства, унормовані приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (затверджено Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. № 1223/8544; втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. №132; далі - Порядок №312).

Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 затверджене Положення про Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

В силу пункту 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, серед іншого, складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства.

Державна інспекція сільського господарства в Київській області (далі-Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Положеннями статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

За правилами частини 2 статті 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у вказаній сфері та розглядати відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення

Отже, Державна інспекція сільського господарства України через свої територіальні підрозділи здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності та має право проводити перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведення яких є також і обов'язком у випадку виявлення порушень в сфері земельних правовідносин.

Таким чином, дії відповідача по складанню актів обстеження не можуть бути предметом оскарження, так як, вони є обов'язком відповідача та не порушують права позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані позивачем дії відповідача по складанню актів обстеження земельної ділянки та внесенню в графу результатів перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить владних управлінських приписів, не впливає на права та обов'язки юридичної особи та не є обов'язковим для виконання, натомість містить лише інформацію про виявлені перевіркою порушення законодавства, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 07.10.2014 року у праві №816/1789/14. Так, Вищий адміністративний суд України з аналогічних правовідносин зазначає, що дії відповідача по складанню акта обстеження земельної ділянки та внесенню в графу результатів перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить владних управлінських приписів, не впливає на права та обов'язки юридичної особи та не є обов'язковим для виконання, натомість містить лише інформацію про виявлені перевіркою порушення законодавства.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що нею фактично оскаржуються дії позивача по проведенню перевірки, колегія суддів не приймає до уваги, так як з прохальної частини позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач просить визнати дії відповідача по складанню актів обстеження земельної ділянки протиправними, уточнень та доповнень до позовних вимог нею не вносились. Вказана обставина підтверджена представником позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Що стосується доводів позивача, викладених в мотивувальній частині позовної заяви та апеляційної скарги про порушення, які були допущені відповідачем під час проведення перевірки, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав по складанню оскаржуваних актів, оскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не є суб'єктами господарювання.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки, завданням Держсільгоспінспекції України є дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства, що, повинно знаходити відображення у відповідних діях державного органу, зокрема, дотриманні прав землевласників та/або землекористувачів.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що позивача не було повідомлено про проведення обстеження земельної ділянки та не витребувано пояснень з приводу встановлених порушень, колегія суддів не приймає до уваги зважаючи на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.07.2014 року ОСОБА_2 було направлено повідомлення про виклик для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства, яке Позивачкою було оскаржене до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014 року, встановлено ту обставину, що Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, в межах своїх повноважень, направлено гр. ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення від 08.07.2014р. №04-22/67 про виклик для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що позивачу було запропоновано прибути 07.08.14р. о 10.00 год. до Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Київській області, за адресою м. Київ, вул. Олени Теліги, 8 каб.21, для надання пояснень у зв'язку з перевіркою дотримання вимог земельного законодавства. Повідомлення було відправлене на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.08.2014р., містить всі необхідні реквізити, визначені п.3.6 Порядку №179, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, доводи позивача про розгляд документів перевірки земельної ділянки та неможливості надати пояснення з приводу встановлених порушень спростовані обставинами встановленими вищезазначеною постановою та в порядку ст.72 КАС України не потребують доказуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу та ту обставину, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути безумовною обставиною, яка звільняє суб'єкт господарювання від відповідальності за порушення законодавства.

Порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безперечне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість суб'єкта господарювання захистити свої права під час проведення спірної перевірки, чи вплинули порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлення дійсних фактичних обставин.

При цьому, в даному випадку позивач мала можливість захистити свої права у такій мірі, щоб це вплинуло на достовірність встановлених перевіркою обставин.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.02.2015 року у справі №К/800/13028/13.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині скасування акту обстеження земельної ділянки від 07.07.2014 р. № 14-19/49, так як висновки, викладені в акті обстеження, в якому зафіксовано результати обстеження, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для позивача, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Київській області та щодо встановлених в ході обстеження результатів.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі акт ревізії лише фіксує факт проведення перевірки, не породжує для позивача будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п.1 ч. 2 с. 17 КАС України

З огляду на вищезазначене позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню в цілому.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягаю, разом з цим, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області, до якої приєдналась ОСОБА_3- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року - скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Київській області щодо складання акту обстеження земельної ділянки від 07.07.2014 р. № 04-19/50 та зазначення в ньому результатів обстеження.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання протиправними дій щодо складання актів та скасування ватів обстеження земельної ділянки відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 09 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.