Ухвала суду № 44745657, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19502/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Концерну «Військторгсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс» з урахуванням уточнених позовних вимог про стягнення заборгованості з земельного податку в розмірі 347946,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн «Військторгсервіс» зареєстрований Головним управлінням юстиції у місті Києві від 22.07.2005 року та перебуває на обліку в Індустріальній об'єднаній Державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, за основним місцем обліку з 29.12.2007 року.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 19.09.2003 року, відповідач користується земельною ділянкою 10,5437 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд.

Податкова заборгованість з земельного податку у розмірі 347 946,10 грн. виникла на підставі: податкової декларації з плати за землю від 20.02.2014 року №9008936338 та податкової вимоги від 31.05.2012 року №187.

Вказані обставини зумовили необхідність звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За визначенням ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14).

Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку із несплатою відповідачем суми нарахованого земельного податку, відповідно до податкової декларації з плати за землю від 20.02.2014 року №9008936338, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 347 946,10 грн.

Згідно п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до ст. 58.3 ПК України податкова вимога вважається надісланою платнику податків, якщо її передано посадовій особі такого платника під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

31.05.2012 року у Концерну «Військторгсервіс» утворився податковий борг 25547,79 грн. та направлена податкова вимога №187.

Матеріали справи містять докази того, що керівництво Концерну «Військторгсервіс» було ознайомлено з існуючим податковим боргом і погодилось з ним. Цей факт підтверджує, зокрема, лист від 09.12.2014 року №09/2685 генерального директора Здіра А.В. щодо розстрочення податкового боргу з плати за землю.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Ст. 20 ПК України передбачено, зокрема, право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, який на час розгляду справи у суді не був погашений, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які, на думку відповідача, полягали в тому, що суд першої інстанції повинен був залишити позовні вимоги без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представників позивача до судового засідання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, належить до компетенції суду першої інстанції (ч. 3 ст. КАС України). Прийняття вказаної ухвали можливе за певних умов, зокрема, якщо у суду є дані про повторну неявку позивача без поважних причин.

З дослідженої судовою колегією апеляційної скарги не вбачається доводів того, у чому полягає порушення норм процесуального права при розгляді позовної заяви по суті заявлених вимог.

Разом з тим, матеріали справи містять достатньо письмових доказів наявності у відповідача податкової заборгованості з земельного податку у розмірі 347 946,10 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого належного підтвердження при дослідженні обставин справи та не спростували висновків суду першої інстанції, у зв'язку з цим колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 року по справі за адміністративним позовом Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 09.06.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.