Ухвала суду № 44745466, 01.07.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р.справа № 23/721/06-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені ОСОБА_1»

на постанову господарського суду Запорізької області від 19 березня 2009 року у справі №23/721/06-АП,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені ОСОБА_1»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000281311/3 від 20.10.2006р.,

встановила:

У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені ОСОБА_1»звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000281311/3 від 20.10.2006р. Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 43603,80грн., у тому числі - 14534,60грн. - основний платіж, 29069,20грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки відповідача суперечать фактичним обставинам. Так, позивач стверджує, що відповідно до укладених договорів на проведення тренінгу та на участь у семінарі ВАТ "Дніпроспецсталь" надані інформаційно-консультаційні послуги. Основна мета тренінгу - поліпшити показники ефективності роботи підприємства. Основна мета семінару - надання інформаційно-консультаційних послуг за тематикою "ОСОБА_1 фінансової звітності та фінансовий менеджмент", "Корпоративне управління". Тобто, зазначаєж позивач, тематика тренінгу та семінару безпосередньо пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства, а тому їх вартість не включена в оподатковуваний доход учасників.

Позивач також зазначав, що згідно з листом ДПА України №982/6/17-3216 від 12.02.2004р. витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, а також витрати підприємства на участь в семінарах, конференціях, "круглих столах" та інших аналогічних заходах за профілем діяльності підприємства є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не є особистим доходом працівників. Крім того, позивач наполягає, що згідно зі ст.12 Закону України "Про оплату праці", ст.121 КЗпП компенсаційні виплати, які провадяться роботодавцем, у тому числі виплати відповідно до встановлених чинним законодавством гарантій і компенсацій при службових відрядженнях, включаючи працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, не є доходом і додатковим благом таких працівників у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позивач посилається на пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 цього Закону, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

Відносно витрат на проведення офіційної вечері, позивач зазначає, що витрати підтверджуються документами, залишок одержаних коштів своєчасно повернуто в касу підприємства, а тому, враховуючи вищевикладене, витрати коштів (прибутку) підприємства (працедавця) на проведення святкового вечора є витратами, що пов'язані із соціальними програмами і послугами підприємства, отже не є особистим (персоніфікованим) доходом ("додатковим благом") працівників.

Постановою від 19 березня 2009 року господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позовних вимог. Висновки суду першої інстанції грунтуються на нормах ст.3, п.4.2, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1 Закону України «Про освіту», ст. 3 Закону України «Про професіонально-технічну освіту»; визначеннях термінів «професійна підготовка», «перепідготовка», наданих у вищезазначених Законах та Положенні про професіональне навчання кадрів на виробництві, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.200р. №127/151. Крім того, судом враховано факти, встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008р. у справі №13/412/06-АП.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що витрати, щодо яких зроблено висновок податковим органом у даній справі, працівникам позивача не відшкодовувались як витрати на відрядження, а віднесені позивачем до складу валових витрат як пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) на підставі 5.2.1 Закону «Про Прибуток», оскільки позивач витратив власні кошти, перерахувавши їх безпосередньо виконавцю послуг. Апелянт посилається на лист ДПА України від 12.02.04р. №982/6/17-3216, в якому йдеться про ви трати, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищення кваліфікації пра цівників за профілем діяльності підприємства, участю в семінарах, конференціях, круглих столах та інших аналогічних захо дах за профілем діяльності підприємства; на Закон України «Про освіту», Закон України «Про професійно-технічну освіту», Положення про професійне навчання кадрів на виробництві.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені ОСОБА_1»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємством позивача за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2006р. №5/08-01/00186536, в якому зазначено про порушення позивачем вищезазначеного законодавства, що виразилось в:

-невключенні до сукупного оподатковуваного доходу працівників вартості безоплатно отриманих ними послуг від працедавця (витрати на виїзний тренінг), заниження податку у сумі 13889,67грн.

-невключенні до сукупного оподатковуваного доходу: вартості навчання у Міжнародному інституті менеджменту, заниження податку у суммі 644,93грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2006 №0000281311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 49958,22грн., у тому числі основний платіж у сумі 16652,74грн. та штрафні санкції у сумі 33305,48грн. За наслідками апеляційного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням від 13.10.2006р. №19155/7/25-0115 "Про результати розгляду повторної скарги" ДПА України було скасоване вищенаведене податкове повідомлення-рішення у частині сплати 2118,14грн. основного платежу та 4236,28грн. штрафних санкцій. На підставі рішення ДПА України від 13.10.2006р. №19155/7/25-0115 «Про результати розгляду, повторної скарги" відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006р. №0000281311/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 43603,80грн., у тому числі основний платіж у сумі 14534,60грн. та штрафні санкції у сумі 29069,20грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006р. №0000281311/3 оспорюється позвачем у даній справі.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав, що висновки відповідача спростовуються матеріалами справи.

Щодо невключення до сукупного оподатковуваного доходу працівників вартості безоплатно отриманих ними послуг від працедавця (витрати на виїзний тренінг), заниження податку у сумі 13889,67грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, під-час перевірки встановлено, що головою правління позивача було видано наказ від 13.06.2005р. № 250 "Про проведення виїзного тренінгу у м.Одесі з 16.06.2005 по 18.06.2005р." Додатком №1 до вищевказаного наказу був затверджений склад учасників тренінгу у кількості 12 осіб. Між позивачем та МПП "Фірма ЮСС" було укладено угоду від 27.05.2005 №84/05-05/10100651097, відповідно до якої МПП "Фірма ЮСС" взяло на себе обов'язки по наданню послуг з організації тренінгу для працівників позивача.

На оплату замовлення МПП „Фірма ЮСС" надало позивачу наступні рахунки:

-від 31.05.2005р. №39/05 - на додаткові послуги, відповідно до угоди №84/05-05 від 27.05.2005 для представників підприємства на загальну суму - 33524,00грн.;

-від 16.06.2005р. №54/06 - трансфер аеропорт - готель "Морський" на загальну суму - 123,60грн.;

-від 30.05.2005р. №38/05 на вартість мешкання у готелі "Морський" представників підприємства на загальну суму - 29224,00грн.

На виконання умов угоди сторонами складено акти виконаних робіт:

-від 18.06.2005р., щодо виконання послуг по мешканню на загальну суму -29224,00грн.;

-від 18.06.2005р., щодо надання додаткових послуг на загальну суму - 33 647,00грн.

Вищенаведені суми були перераховані позивачем на поточний рахунок МПП "Фірма ЮСС" наступними платіжними дорученнями:

-від 06.06.2005 року №12805 на суму - 29 224,00грн.;

-від 06.06.2005 року №12806 на суму - 33 524,00грн.;

- від 16.06.2005 року № 13669 на суму - 123,60грн.

Загальна сума сплати складає - 62 871,60грн.

01.06.2005р. між позивачем та ПП "ОСОБА_2І." укладено угоду №10100651107 "Про надання інформаційно-консультаційних послуг", відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язується надати послуги з інформаційно-консультаційного забезпечення (підготовки та проведення тренінгу-майстерні "Діагностика та корекція корпоративної культури підприємства"). Відповідно до рахунку-фактури від 01.06.2005 №16/06 вартість інформаційно-консультаційних послуг визначена у розмірі - 15660,00грн. Дана сума сплачена позивачем за платіжним дорученням від 06.06.2005 року № 12804.

Згідно договору-заявки від 13.06.2005 №56/2005/15250651181 на виконання замовного рейсу, укладеному між позивачем та АТК «Южмашавіа»позивач платіжним дорученням від 15.06.2005р. №13557 перерахував вартість рейсу у розмірі 24921,15грн.

Крім того, з каси позивача були надані готівкові кошти наступним працівникам:

-ОСОБА_3 у сумі 5000,00грн. (видатковий касовий ордер від 16.06.2005 року №2230);

-ОСОБА_4 у сумі 5000,00грн. (видатковий касовий ордер від 16.06.2005 року №2231);

- ОСОБА_5 у сумі - 60,07грн. (видатковий касовий ордер від 21.06.2005 року №2266).

Згідно з авансовим звітом ОСОБА_3 від 22.06.2005 №302 ним було використано отриманих під звіт грошових коштів у сумі 3200,85грн.; залишок невикористаної готівки у сумі 1799,15грн. повернуто до каси позивача прибутковим ордером від 22.06.2005 №907.

Згідно авансового звіту ОСОБА_4 від 21.06.2005 №272 нею було використано отриманих під звіт грошових коштів у сумі 130,00 грн.; залишок невикористаної готівки у сумі 4870,00грн. повернуто до каси позивача прибутковим ордером від 21.06.2005 року №896.

Таким чином, загальна сума витрат складає 106843,67грн.

Висновки суду грунтуються на нижчевказаний нормах законодавства. Так, згідно з нормами ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі по тексту - Закон України №889) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Пунктом 4.2 Закону України №889 визначені доходи, що відносяться до складу загального місячного оподатковуваного доходу. Так, відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889 до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) та містить виключний перелік доходів, які підпадають під визначення - додаткове благо.

Підпунктом "є" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889 передбачено, що до додаткового блага відноситься вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Визначення додаткового блага міститься також у пункті 1.1 статті 1 вищезазначеного Закону. Так, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

В даному випадку, працівники позивача, що брали участь у тренінгу отримали послуги у вигляді перельоту до ОСОБА_4 та назад, мешканню у готелі, отриманню інформаційно-консультаційної інформації та інші, за які не сплачували власні кошти.

Враховуючи вишенаведене, сплачена позивачем вартість проведения тренінгу є додатковим благом для його працівників і повинна бути включена до сукупного оподатковуваного місячного доходу.

З урахуванням норм пп. "г" пп.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" колегія суммів погоджується з судом першої інстанції щодо оцінки посилання позивача на лист ДПА України від 12.02.2004 №982/6/17-3216, а саме, що податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Крім того, якщо звернутися до вищенаведеного листа, то в ньому йдеться про витрати, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності підприємства; участю в семінарах, конференціях, круглих столах та інших аналогічних заходах за профілем діяльності підприємства.

Визначення терміну професійна підготовка міститься у ст.1 Закону України "Про освіту", відповідно до чого професійна підготовка означає професійну підготовку, як "здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю".

Визначення терміну перепідготовка працівників міститься у Законі України "Про професійно-технічну освіту". Так, ст.3 вказаного Закону визначає перепідготовку робітників як "професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку".

Законом України "Про професійно-технічну освіту" визначено також поняття-підвищення кваліфікації робітників. Зокрема, це - "професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг".

Аналогічне визначення вищенаведених термінів міститься у Положенні про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 №127/151, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 за № 315/5506, що також судом взято до уваги.

З урахуванням аналізу вищезазначених нормативних актів та статутних документів позивача суд першої інстанції вірно визначився, що в даному випадку мала місце підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації працівників позивача.

Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, для віднесення витрат до складу валових, тобто пов'язаних з господарською діяльністю повинні бути у сукупності наступні умови:

-підготовка або перепідготовка працівника за профілем підприємства;

- така підготовка або перепідготовка повинна здійснюватися в українських закладах освіти.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився, що проведений позивачем тренінг не є підготовкою або перепідготовкою працівників за профілем підприємства. А тому витрати на проведення тренінгу не можуть бути віднесені до складу валових, і, відповідно, не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Нормативно-правовими актами, які встановлюють перелік витрат, які підлягають відшкодуванню за наслідками перебування у відрядженні та їх розмір є постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон, (далі по тексту - Постанова №663) та Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 №146) та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 (далі по тексту -Інструкція).

Пунктами 1.5; 1.6; 1.7; 1.8 Інструкції встановлені витрати, які відшкодовуються підприємством працівнику, що перебував у відрядженні. Зокрема, це:

-добові;

-витрати на наймання жилого приміщення в розмірі фактичних витрат;

-плата за бронювання місця в готелях;

-витрати на проїзд до місця відрядження і Назад;

-витрати на оплату податку на додану вартість (у вартості проїзних документів та ін.).

З матеріалів справи не вбачається понесення працівниками позивача вищеперелічених витрат у відрядженні, тому суд першої інстанції обгрунтовано визначився щодо безпідставності застосування в даному випадку норм пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону україни "Про податок з доходів фізичних осіб".

З урахуванням норм ч.1 ст. 72 КАС України судом першої інстанції обгрунтовано враховано обставини, встановлені судовим рішення у справі №13/412/06-АП, оскільки за правилами даної норми обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

20.10.2008 у справі було встановлено, що тренінг не був пов'язаний з господарською діяльністю позивача, тому витрати на відрядження вважаються

додатковим благом для учасннків тренінга і повинні бути включені до їх сукупного

оподатковуваного доходу.

Судом проаналізовано документи щодо виконання договору від 26.05.2005 за №10260551022, укладеного між Спільним українсько-швейцарським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут менеджменту" та позивачем. Так, відповідно до умов даного договору «Замовник»(позивач) доручає і сплачує відповідні кошти, а «Виконавець» (Інститут) надає можливість «Замовнику»прослухати такі навчальні курси: аналіз фінансової звітності та фінансовий менеджмент (40 годин); корпоративне управління (12 годин), надалі -"Курси", у терміни з 21.06.2005 р. по 10.11.2005р.". За умовами пп. 2.1.4 п.2 договору «Виконавець»після проведення навчання зобов'язаний видати «Замовнику» відповідну довідку.

Відповідно до наказу голови правління позивача від 09.06.2005 №245 "Про відрядження з метою участі у навчанні в Міжнародному Інституті Менеджменту" заступника голови правління по економіці ОСОБА_6 було відряджено до м.Київа терміном на п'ять днів. У посвідченні на відрядження №1477 було вчинено запис: "Поїздка пов'язана з навчанням в Міжнародному Інституті Менеджменту".

На виконання договору на підставі рахунку від 06.06.2005 №64 за платіжним дорученням від 23.06.2005 №14090 позивач перерахував за навчання заступника голови правління ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 5591,00 грн.

Суд першої інстанції обгрунтовано визначився, що грошові кошти, перераховані Інституту, є витратами позивача на навчання свого працівника - ОСОБА_6 з наступних підстав:

- предметом договору є прослуховування навчальних курсів;

-в обов'язки Виконавця входить забезпечення можливості Замовнику прослухати навчальні курси;

-після проведення навчання Виконавець зобов'язаний видати Замовнику відповідну довідку.

Висновки суду грунтуються в тому числі на вимогах Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 №127/151, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 року за №315/5506, відповідно до якого існує короткострокове підвищення кваліфікації. Так, короткотермінове підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови суб'єкта господарювання, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення тощо. Тривалість короткотермінового навчання установлюється суб'єктом господарювання у залежності від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 год. Навчально-програмна документація для короткотермінового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується суб'єктом господарювання. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується суб'єктом господарювання (навчальним закладом), яке здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником. Періодичність короткотермінового підвищення кваліфікації установлюється суб'єктом господарювання у залежності від виробничої потреби. При цьому, режим, форми та методи навчання визначаються суб'єктом господарювання (навчальним закладом), яке здійснює навчальний процес, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти. За результатами короткострокового навчання видається посвідчення або довідка.

Крім того, суд звернув увагу на наявність у спільного українсько-швейцарського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут менеджменту" (МІМ-Київ) сертифікату про акредитацію, в якому зазначено, що вищенаведене підприємство визнано акредитованим за статусом вищого закладу світи третього рівня.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про освіту, професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Отже, "Міжнародний інститут менеджменту" здійснив навчання ОСОБА_7

Крім того, вищенаведеним Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, передбачено, що у разі виробничої потреби суб'єкти господарювання можуть застосовувати інші форми підвищення кваліфікації (семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, "круглі столи" тощо).

Таким чином, визначився суд, і нарада, і семінар, і тренінг може бути формою підвищення кваліфікації, що по суті є навчанням.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Пункт 4.2 даного Закону визначає доходи, що відносяться до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Так, норми пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 встановлюють, що до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті та містить виключний перелік доходів, які підпадають під визначення «додаткове благо». Підпунктом "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що до додаткового блага відноситься "вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)..., крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті".

Підпунктом 4.3 Закону №889 встановлено перелік доходів, які не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу. Так, пп.4.3.20 встановлено, що не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку-найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у пп.6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону..."

Таким чином, чинне законодавство, передбачає, що до сукупного оподатковуваного

доходу включається вартість навчання працівників, яка сплачена підприємством

навчальному закладу, але розмір визначається виходячи із загальної вартості за

виключенням соціальної пільги.

Отже, доводи позивача не грунтуються на нормах вищезазначеного законодавства. Позивачем сплачено вартість навчання у розмірі 5591,00грн., соціальна пільга складає 630,00грн., позивач повинен був включити до складу оподатковуваного доходу ОСОБА_6 суму у розмірі - 4961,00грн. При цьому податок у розмірі 13% складає - 644,93грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд обєктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені ОСОБА_1»на постанову господарського суду Запорізької області від 19 березня 2009 року у справі №23/721/06-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19 березня 2009 року у справі №23/721/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна

Суддя:М.П. Кожан