Ухвала суду № 44744443, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/726/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі №808/726/15 за позовом Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року задоволено позов Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з єдиного податку в розмірі 1133,70 грн.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу у вказаному розмірі, який в добровільному порядку підприємцем не погашається.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення не можливо визнати законним та обґрунтованим, оскільки судом не вірно визначено розмір податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі. Так, відповідач вказує на те, що ним отримано від ДПІ копію адміністративного позову, в якому зазначено, що податковий борг станом на 11.12.2014р. складає 768,30грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що загальна сума заборгованості становить 1133,70грн. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не врахував оплати, які були зроблене відповідачем, а саме згідно квитанції від 27.10.2014р. №1410026 ним оплачено на рахунок ДПІ 4948,60грн., що взагалі свідчить про відсутність податкового боргу на час розгляду справи. Не дослідження вказаних обставин стало наслідок порушення судом норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості бути присутнім на судовому засіданні, подати свої заперечення, пояснення та докази по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 04.04.2011 року та перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

12 січня 2012 року ФОП ОСОБА_2 до Мелітопольської ОДПІ подано заяву про право

застосування спрощеної системи оподаткування з проханням перевести на спрощену систему оподаткування та звітності, починаючи з 01 січня 2012 року. В пункті восьмому вказаної заяви відповідачем самостійно обрано І групу ставки єдиного податку (10% від розміру мінімальної заробітної плати).

ФОП ОСОБА_2 з квітня 2014 року по січень 2015 нараховано 1218,00 грн. єдиного податку за ставкою податку 121,80 грн. на місяць.

Відповідач частково сплатив податкові зобов'язання у сумі 92,15 грн. При цьому, боржнику була нарахована пеня в розмірі 7,85 грн.

Отже, за розрахунками ОДПІ, станом на 25.01.2015 року, за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1133,70 грн. (1218 грн. - 92,15 грн. + 7,85 грн.).

Сума податкової заборгованості підтверджується довідкою Мелітопольської ОДПІ за вих.. №1721/23 від 26.01.2015р. (а.с.6)

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пп. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Згідно до пп.293.2.2 п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 295.1. ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Ставка єдиного податку, яку мав сплачувати відповідач щомісяця, становила 121,80грн.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу №3840-25 від 07.07.2014р., проте зазначена у податковій вимозі сума не була погашена відповідачем.

Отже, встановивши обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Посилання відповідача, як на неправильність розрахунку суми боргу, на інший позов ОДПІ (а.с.33-34), колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, у позові ОДПІ (а.с.33-34) йдеться про суму податкового боргу, який виник за період з 20.04.2014р. по 20.10.2014р., а сума боргу, яка є предметом спору у цій справі виникла за період з 20.04.2014р. по 20.01.2015р.

Простий арифметичний підрахунок сум єдиного податку, який мав сплачувати відповідач у вказаному періоді, свідчить про правильність розрахунку ДПІ несплачених у встановлений строк податкових зобов'язань.

Посилання відповідача на відсутність податкової заборгованості з огляду на сплату ним 4948,60 грн. згідно квитанції №1410026, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з вказаної квитанції (а.с.32) відповідачем сплачено єдиний соціальний внесок, а предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу, який виник внаслідок несплати єдиного податку.

Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, що стало перешкодою для участі відповідача у судовому засіданні, не можуть бути підставою для скасування судового рішення з огляду на наступне. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки, відповідачем не наведено, а колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне вирішення судом першої інстанції справи, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Крім цього, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про виконання судом першої інстанції обов'язку щодо повідомлення сторін про час та місце розгляду справи (а.с.19).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, в постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі №808/726/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська