Рішення № 44744103, 26.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/7196/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж";

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2";

про стягнення 380 018,98 грн

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Лісовенко О. О., представник, довіреність № 153 від 31.03.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Трест "Київелектромонтаж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2" про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 268 701,26 грн., 3% річних в сумі 22 646,31 грн. та 88 671,41 грн. інфляційних втрат з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/7196/15-г.

У судовому засіданні 14.05.2015 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 267 881,14 грн., 3% річних в сумі 22 577,19 грн. та 88 400,77 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 26.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2015 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою представника відповідача.

У наданому письмовому відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, у задоволенні позову просить відмовити з підстав викладених у відзиві. Також представником відповідача у судовому засіданні 14.05.2015 було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київелектромонтаж" (cубпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Київелектромонтаж", повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Трест "Київелектромонтаж" (підрядник) 19 січня 2009 року було укладено договір підряду № 2 (далі - договір) згідно умов якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по винесенню та перекладанню інженерних мереж при реконструкції Національного спортивного комплексу „Олімпійський" (надалі - роботи), розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.1.2. договору підрядник здійснює оплату виконаних субпідрядником робіт протягом 10 (десяти) банківських днів, у наступному місяці за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в (надалі - «акт КБ-2в») та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № і КБ-3 (надалі - «довідка КБ-3») за фактично виконані субпідрядником роботи за цим договором з урахуванням авансу, сплаченого відповідно до 3.1.1. договору.

Відповідно до п. 3.1.3. договору проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за орієнтовною (динамічною) договірною ціною за умови надходження коштів від Генпідрядника.

Згідно з п. 3.1.4. договору забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням - 5 (п'яти) відсотків від вартості фактично виконаних робіт кожного звітного місяця, та сплачуються підрядником субпідряднику у місячний термін, за умови надходження коштів від Генпідрядника, після підписання Державною приймальною комісією Акту про прийняття в експлуатацію закінчених робіт та оформлення акту передачі робіт експлуатуючій організації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року позивачем було виконано робіт на загальну суму 6 773 907,54 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату за виконанні роботи в розмірі 6 288 441,21 грн., що підтверджується довідкою з обслуговуючого банку позивача від 14.04.15 № 47/81-58-131 про надходження коштів по договору № 2 від 19.01.2009 р.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату вартості прийнятих робіт у повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за договором № 2 від 19.01.2009 р. в розмірі 267 881,14 грн.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.1.4. договору сторони встановили, що забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням - 5 (п'яти) відсотків від вартості фактично виконаних робіт кожного звітного місяця, та сплачуються підрядником субпідряднику у місячний термін, за умови надходження коштів від Генпідрядника, після підписання Державною приймальною комісією Акту про прийняття в експлуатацію закінчених робіт та оформлення акту передачі робіт експлуатуючій організації.

З наявного у матеріалах справи листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 01.10.12 № 7/26-72/0110105 вбачається, що згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, інспекцією було видано два сертифікати відповідності закінченого будівництвом від 06.10.11 № КВ 16511051950 та від 28.04.12 № КВ 16512067396 щодо об'єкта: "Реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів НСК "Олімпійський" на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

З вищевикладеного слідує, що об'єкт за договором № 2 від 19.01.2009 р. зданий у експлуатацію, а у відповідача, відповідно до п. 3.1.4. договору, виникло зобов'язання щодо оплати субпідряднику 5% утримання від вартості фактично виконаних робіт у місячний термін з дня прийняття об'єкта в експлуатацію.

У матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем за договором № 2 від 19.01.2009 р. станом на 01.03.2015 р. в розмірі 267 881,14 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 267 881, 14 грн. заборгованості, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2" суми основного боргу за договором № 2 від 19.01.2009 р. у розмірі 267 881,14 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.06.2012 року по 23.03.2015 року 3% річних в розмірі 22 577,19 грн. та 88 400,77 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 88 400,77 грн. інфляційних втрат та 22 577,19 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача, заперечуючи проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат, посилається на те, що заявлена основна заборгованість не є грошовим зобов'язанням, а є видом договірного забезпечення, у зв'язку з чим, на його думку, положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Судом відхиляються вищезазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Підпунктом 3.1.4. договору сторони встановили, що 5 % від вартості виконаних робіт сплачується підрядником у місячний термін після прийняття об'єкта будівництва у експлуатацію. Оскільки спірний об'єкт був зданий у експлуатацію 28.04.2012 року, що підтверджується сертифікатами відповідності закінченого будівництва від 06.10.2011 № КВ 16511051950 та від 28.04.2012 р. № КВ 16512067396, строк оплати підрядником 5% утримання за виконані субпідрядником роботи настав 29.05.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем сума заборгованості в розмірі 267 881,14 грн. є частиною вартості фактично виконаних відповідачем підрядних робіт та входить до ціни договору, що підтверджується, зокрема, підписаною між сторонами довідкою про вартість виконаних робіт та актом звірки взаємних розрахунків

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.06.2012 року.

Представником відповідача у судовому засіданні 14.05.2015 року було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідач вважає, що строк позовної давності для звернення з даним позовом про сплату 5 % договірного забезпечення почався з дати видачі Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю сертифікату про відповідність закінченого будівництва № КВ16512067396, а саме з 06.10.2011 року та сплив 07.10.2014 р.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не приймається судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг строку позовної давності за договором № 2 від 19.01.2009 р. був перерваний 26.03.2012 р. та 02.04.2012 р., внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме здійсненням відповідачем часткової оплати договірного забезпечення згідно договору № 2 від. 19.01.09 платіжним дорученням № 1447 від 26.03.12 на суму 17 762 грн. 49 коп. та № 1664 від 02.04.12 на суму 4 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.

Також, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Матеріали справи свідчать, що сторонами 01.03.2015 року було складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав наявну перед відповідачем заборгованість на загальну суму 1 641 670,04 грн., який включає борг за договором № 2 від 19.01.2009 р. в сумі 267 881,14 грн. Даний акт з боку відповідача підписаний головою правління та головним бухгалтером.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом не пропущено.

Зважаючи на все вищевказане, позовні вимоги Трест "Київелектромонтаж" підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б; код ЄДРПОУ 04012721) на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67; код ЄДРПОУ 04012750) основний борг в сумі 267 881 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 14 коп., 3% річних в розмірі 22 577 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 19 коп., інфляційні втрати в сумі 88 400 (вісімдесят вісім тисяч чотириста) грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 7 577 (сім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 18 коп. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 03.06.2015 р