Ухвала суду № 44743765, 02.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/22/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1195/14Головуючий у 1-й інстанції Діоба Г.О.Категорія - ч.3 ст.212 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.

суддів Білоконева В.М., Дутова О.М.

при секретарі Воронько С.Г.

за участі прокурора Стоматової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням його за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року прокурору повернуто обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням його за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК через невідповідність вказаного акту вимогам ч.2 ст.291 КПК.

На вказану ухвалу суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального законодавства, просив вказану ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги, прокурора, який наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході підготовчого судового засідання суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК, оскільки в ньому ім'я обвинуваченого зазначено «ОСОБА_5», а за паспортом воно значиться як «ОСОБА_5». Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування, який долучено до обвинувального акту, не відповідає в повній мірі вимогам ст.109 КПК.

Проте з висновком суду про визнання вказаних обставин підставами для повернення обвинувального акту прокурору погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 314 КПК суд вправі у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він (обвинувальний акт) не відповідає вимогам цього кодексу.

Вимоги до обвинувального акту містяться в ст.291 КПК.

На переконання суду обвинувальний акт складений без дотримання положень п.5 ч.2 ст.291 КПК, тому що фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені суперечливо, неоднозначно, неконкретно та неповно.

Так, на переконання суду першої інстанції обвинувальний акт щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК, в частині викладення обставин з приводу ухилення від сплати ПДВ до бюджету взагалі не містить в собі конкретних, зрозумілих даних про те, коли та які саме запасні частини і паливно-мастильні матеріали для автотранспорту придбав ОСОБА_2 за готівкові кошти у невстановлених осіб і у невстановлених місцях без документального оформлення угод купівлі-продажу; коли і які саме угоди щодо придбання автозапчастин, сільгосппродукції і паливно-мастильних матеріалів, що мали нереальний характер і фактично не здійснювалися з підприємствами ПП "Житниця-09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон", обвинувачений ОСОБА_2 оформлював лише на папері.

З огляду на те, що відповідно до положень діючого цивільного законодавства України не можуть визнаватись недійсними правочини, які не вчинено, з обвинувального акту також є незрозумілим, які саме правочини, укладені від імені ТОВ "Житниця-09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон" з ФОП ОСОБА_2 є нікчемними. В обвинувальному акті також не зазначено про те, якими законодавчими актами встановлена недійсність правочинів, про які йдеться, з урахуванням положень ст. 215 Цивільного кодексу України.

В обвинувальному акті також відсутнє повне, конкретне і зрозуміле викладення обставин з приводу ухилення ОСОБА_2 від сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 377361,80 гривень.

А саме, в обвинувальному акті зазначено, що ФОП ОСОБА_2, діючи умисно, з метою ухилення від сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у період часу з 3 та 4 кварталів 2010 року, у результаті укладення нікчемних угод з ПП "Житниця-09" та ТОВ "Євротурбіна", завищив валові витрати у сумі 2515745,31 гривень. Однак, обставини щодо укладення цих угод (час, місце, їх форма, зміст) та яким законодавчим актом встановлена їх недійсність, в обвинувальному акті не викладені.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в порушення норм діючого кримінального процесуального законодавства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений ОСОБА_2 детально та належним чином не проінформований про характер кримінальних правопорушень, у вчинені яких його обвинувачують, оскільки фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті суперечливо, неоднозначно, неконкретно і неповно, що порушує право на захист.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись повністю з огляду на таке.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678), якщо у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит вбачається спрямованість на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відповідних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Одночасно Верховний Суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Таким чином, суд невірно визначився з предметом доказування у справі. Звернув свою увагу на обставини, які не мають вирішального значення для її правильного вирішення. Суд не прийняв до уваги, що саме прокурор вирішує обсяг обвинувачення і його формат. Судова інстанція не зважила на те, що прокурор вправі під час судового розгляду змінити і уточнити обвинувачення за наявності такої необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням його за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України скасувати і призначити нове судове провадження у першій інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.