Рішення № 44737004, 29.05.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.05.2015

Справа № 320/9196/14-ц

Провадження № 2/320/289/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

при секретарі: Михайловій Г.В.,

за участю представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», за участю третьої особи: Сектору з питань захисту прав споживачів про розірвання договору, стягнення коштів (повернення вкладу), відсотків та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», за участю третьої особи: Сектору з питань захисту прав споживачів про розірвання договору, стягнення коштів (повернення вкладу), відсотків та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.10.2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено Договір №SAMDN80000738168896 "Стандарт" про залучення внеску на депозитний рахунок. Договір укладався у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк" у місті Сімферополі. У відповідності до умов даного Договору вона внесла на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 31000 доларів США (Тридцять одна тисяча доларів 00 центів). Внесок був оформлений на термін 182 дні (6 місяців) до 01.04.2014 року включно. Банк відкрив їй особовий рахунок № НОМЕР_3, на який був зарахований внесок, згідно умов Договору. На суму вкладу нараховувались відсотки за ставкою 6,5% річних, які також зараховувались на цій рахунок.

П.1 вищезазначеного Договору було передбачено право на поповнення вкладу, чим вона згодом скористалася і додатково вносила грошові кошти, в загальній сумі - 40945,64 доларів США (Сорок тисяч дев'ятсот сорок п'ять доларів 64 центи).

У зв'язку з тим, що вона є дружиною військовослужбовця - офіцера Української Армії, у квітні 2014 року їх сім'я була переселена з м. Джанкой АР Крим до смт.Мирне Мелітопольського району, Запорізької області.

По закінченню строку дії договору, а саме в квітні 2014 року вона звернулась до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" за теперішнім місцем свого проживання з заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, але їй відмовили в цьому, у зв'язку з тим, що Банком було призупинено обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». Залишок неповернутих їй коштів на момент спливу строку за Договором становить 40945,64 450 (Сорок тисяч дев'ятсот сорок п'ять доларів 64 центи). Таким чином ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язаний повернути їй отримані від неї суми депозиту та відсотки за Договором. Відмову банку в поверненні їй грошових коштів вважає безпідставною, та такою, що не відповідає вимогам закону та приводить до порушення її прав. Її неодноразові звернення на адресу головного управління ПАТ КБ "ПриватБанк" та в Національний Банк України не дали ніяких результатів. Повідомлення про розгляд її скарг є формальними і не містять жодних заходів реагування. Станом на 26.04.2015 р. розмір вкладу та несплачених їй процентів за договором №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р. складає 44780,81 доларів США. За договором банківського вкладу вона вносила на депозитний рахунок кошти в доларах США. Вона вважає, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, зазначена вище сума вкладу та відсотків, які нараховані після закінчення строку дії договору, підлягають стягненню на її користь.

Крім того, протиправними діями, пов'язаними з невиконанням зобов'язань за Договором, їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн.

Її моральні та душевні страждання, полягають в наступному: її родина, яка була вимушена пересилитися на материкову територію України, позбавлена можливості вирішити питання щодо придбання житла та інших необхідних для них речей і вони вимушені займати орендоване житло, що тягне за собою зайві витрати. Душевних страждань їй завдає той факт, що відповідач не повертає їй суму вкладу, а також не виплачує проценти за користування вкладом. Її сім'я, фактично маючи гроші, не може ними скористатися. Переїхавши до материкової України вона з чоловіком та 2 малолітніми дітьми не можемо придбати власне житло та забезпечити їх родині належні умови для існування. Таке штучне створення умов існування її сім'ї є результатом безпідставної відмови відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р. щодо повернення суми вкладу та сплати процентів за користування грошима.

Тому позивач просить розірвати договір банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р., що укладений між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та нею, ОСОБА_2; стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на її користь суму вкладу та процентів, що нараховані за період з 02.10.2013р. по 27.04.2015р., за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013р. в розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) доларів США 81 цент та стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на її користь кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та надав письмові заперечення, згідно яких договір банківського вкладу з позивачем укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, РФ фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ «Приватбанк» за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 р. автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» в довірче управління переданий майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ «Приватбанк», укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя.

В судове засідання представник третьої особи - Сектору з питань захисту прав споживачів - не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить прийняти рішення на розсуд суду.

Вислухав сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як встановлено у судовому засіданні, 01.10.2013 року між позивачем ОСОБА_2 та Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" було укладено Договір №SAMDN80000738168896 "Стандарт" про залучення внеску на депозитний рахунок. Договір укладався у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк" у місті Сімферополі (а.с.13).

Згідно ч.1ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з умовами Договору, розділу «Дані за вкладом» позивач внесла на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 31000 доларів США (Тридцять одна тисяча доларів 00 центів). Внесок був оформлений на термін 182 дні (6 місяців) до 01.04.2014 року включно. Банк відкрив позивачу особовий рахунок № НОМЕР_3, на який був зарахований внесок. На суму вкладу були нараховані відсотки за ставкою 6,5% річних, які також повинні були зараховані на рахунок НОМЕР_2.

Згідно пункту 1 вищезазначеного Договору було встановлено, що позивач має право на поповнення вкладу, чим вона скористалася і додатково внесла грошові кошти, в результаті чого на рахунку було - 40945,64 доларів США, що підтверджується довідкою ПАО КБ "ПриватБанк" №49382257 від 22.05.2014р. (а.с.14)

Судом було встановлено, що, у квітні 2014 року сім'я позивача, була переселена з АР Крим м. Джанкой до смт. Мирне Мелітопольського району, Запорізької області, що підтверджується довідкою про первинну реєстрацію особи переселенця №136 від 03.07.2014 року та довідкою Мирненської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області №226 від 16.04.2014 року (а.с.7, 12).

Ст.525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, - у разі повернення вкладу банк зобов'язаний виплатити вкладникові усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно п.п. 7,8,9,15 договору банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р., якщо по закінченню 6 місяців вкладник не бажає забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на 6 місяців. Мінімальний строк вкладу продовжується на 6 місяців без явки до банку й невизначену кількість разів. Новий строк вкладу починається з наступного дня після закінчення попередніх 6 місяців. Відсотки за кожні 6 місяців, на які продовжено мінімальний строк вкладу, нараховуються по відсотковій ставці для вкладів даного найменування та мінімального строку, діючого у Банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткових угод до договору.

Станом на 26.04.2015р. розмір вкладу та несплачених відсотків за договором №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р. складає 44780,81 доларів США. Розрахунок суми наведений у додатку №1 до заяви про збільшення позовних вимог від 28.04.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст.611 УК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу. За змістом зазначеної норми закону та ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.

Після закінчення строку дії договору в квітні 2014 року позивач звернулась до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" за місцем теперішнього свого проживання з заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, але їй відмовили у зв'язку з тим, що Банком було призупинено обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15-16).

За таких обставин, позивач відповідно до умов договору звернулася до банку з заявами про повернення банківського вкладу з нарахованими процентами, чим засвідчила свої наміри припинити дію договору. Її неодноразові звернення на адресу головного управління ПАТ КБ "ПриватБанк" та в Національний Банк України не дали ніяких результатів.

Положеннями ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які набрали чинності для України з 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Посилання представника відповідача на той факт, що депозити, відкриті на територій Криму заблоковані, та у банку немає можливості їх розблокувати, що діяльність усіх відокремлених підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена, тому відповідач не повинен відповідати за договором банківського вкладу, укладеним на території АР Крим, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та судом не береться до уваги, оскільки кошти вносились позивачем, як громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.4). Договір №SAMDN80000738168896 "Стандарт" був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську. Учасником договорів банківського вкладу з ОСОБА_2 було саме ПАТ КБ «ПриватБанк», а не Філія «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»», і саме воно брало на себе зобов'язання по виконанню договорів. Договір банківського вкладу позивача не містить вказівок на те, що при закритті Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»» ОСОБА_2 втрачає право на повернення своїх коштів. Також, в договорі відсутня вказівка на обов'язкове місце виконання договорів, зокрема: у тому відділенні, в якому вони укладалися, а тому відсутні підстави вважати, що при конфіскації майнового комплексу філії банку умови договорів банківського вкладу можуть порушуватись.

При цьому згідно ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідач, як банк, відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, а тому посилання представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на неможливість виконання договору банківського вкладу через конфіскацію окупаційною владою в Криму майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», відсутність у банка договорів на паперових носіях, платіжних документів, доступу до кас і готівки Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»», що використовувалися у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»», є безпідставним та не звільняє від виконання зобов'язань юридичної особи за тими оригіналами договорів, платіжних документів, які надала позивачка і які не спростовані відповідачем.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У справі «Золотас проти Греції»(No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.

Твердження представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про покладання Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на Російську Федерацію обов'язку по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації Криму, не заслуговують на увагу, оскільки цей Закон може стосуватись ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині відшкодування йому шкоди за конфіскацію окупаційною владою в Криму майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», а не вимог позивача до юридичної особи про отримання своїх коштів за договором банківського вкладу, які не є шкодою.

Доводи представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про здійснення компенсаційних виплат вкладникам РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» АНО «ФЗВ» суперечать ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та не стосуються ОСОБА_2, яка не проживає на тимчасово окупованій території Криму, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу, обмеження прав клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, що находяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Інших випадків обмеження прав вкладника щодо розпорядження рахунком Цивільним кодексом України не передбачено.

Щодо посилань позивача на стягнення коштів в іноземній валюті, суд виходить з наступного.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" піїр5://рrivatbank.иа, банк 05.10.2011 р. отримав від Національного банку України генеральну ліцензію №22 від 05.10.2011 року на здійснення валютних операцій. За цією генеральною ліцензією банку надано право на здійснення валютних операцій на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 4 та 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг відноситься залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, а також надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно положень п.п.3 п."д" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" відкриття резидентами рахунків у іноземній валюті не потребує надання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції.

Таким чином відповідачем позивачу відкритий депозитний рахунок НОМЕР_4 на якому зберігаються валютні кошти, внесені до банку як вклад за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013р. Вищевказане також підтверджено п.10-12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Згідно ч.1,3 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет № 15-93). У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не повернувши позивачу належну йому суму, не виконав взятих за договором зобов'язань, відтак, з нього слід стягнути суму вкладу та процентів, що нараховані за період з 02.10.2013 р. по 27.04.2015 р., за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013р. в розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) доларів США 81 цент, та оскільки згідно ст.ст. 524, 533 ЦК України зобов'язання має бути виражене та виконане у національній валюті - гривні, для уникнення можливих майбутніх проблем при відкритті виконавчого провадження, суд вважає за доцільне суму стягнення перевести у гривню, що на момент розгляду справи еквівалентно 944198 (дев'ятсот сорок чотири тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 90 копійок.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що така вимога підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Положення ст. 23 ЦК України встановлюють, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (майнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч.1, ч.2 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

ОСОБА_2 у поданій суду позовній заяві зазначає, що їй було завдано моральної шкоди у зв'язку порушенням її прав та невиконанням її законних вимог, на які вона розраховувала при укладенні договору з ПАТ КБ «ПриватБанк». Як зазначає позивач ОСОБА_2 душевних страждань їй завдає той факт, що відповідач не повертає їй суму вкладу, а також не виплачує проценти за користування вкладом. Її сім'я, фактично маючи гроші, не може ними скористатися. Переїхавши до материкової території України, вона з чоловіком та 2 малолітніми дітьми не можемо придбати власне житло та забезпечити родині належні умови для існування. Таке штучне створення умов існування її сім'ї є результатом безпідставної відмови відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р. щодо повернення суми вкладу та сплати процентів за користування грошима. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000,00сгрн.

Суд дійшов висновку про повне задоволення вказаної вимоги та вважає за можливе стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 5000,00грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розірвання договору, стягнення з відповідача спірних грошових коштів, переданих за договорами банківського вкладу, по нарахованим відсоткам та відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до вимог ст. 79, 88 ЦПК України, судові витрати по справі слід стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 79, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 625, 1058, 1060 Цивільного кодексу України ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», за участю третьої особи: Сектору з питань захисту прав споживачів про розірвання договору, стягнення коштів (повернення вкладу), відсотків та стягнення моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013 р., що укладений між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка мешкає: АДРЕСА_1.

Стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (к/р 32009100400 в управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка мешкає: АДРЕСА_1, суму вкладу та процентів, що нараховані за період з 02.10.2013 р. по 27.04.2015 р., за договором банківського вкладу №SAMDN80000738168896 "Стандарт" від 01.10.2013р. в розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) доларів США 81 цент, що на момент розгляду справи еквівалентно 944198 (дев'ятсот сорок чотири тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 90 копійок.

Стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (к/р 32009100400 в управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка мешкає: АДРЕСА_1, кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (к/р 32009100400 в управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094) на користь держави судовий збір у сумі 3897,60 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко