Постанова № 44732911, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/2589/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача : Тютюнник С.В. - дов. № 47/10 від 19.09.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р.

за заявою Дочірньої компанії «Газ України» Національної

акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/2589/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної

акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення коштів

В судовому засіданні 26.05.2015р. у відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі №910/2589/13 наказ Господарського суду міста Києва № 910/2589/13 від 22.07.2013р. визнано таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Згідно підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 910/2589/13, що надійшла з суду касаційної інстанції після скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р., та не підлягає повторному автоматизованому розподілу, передано колегії суддів: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р., у зв'язку з перебування суддів Гончарова С.А. та Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.05.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.05.2015р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

25.05.2015р. від представника позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.05.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 26.05.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився.

Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду та наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. у справі №910/2589/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 1 067 508, 34 грн. безпідставно набутих коштів, 14 055, 53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39 834,15 грн. 3% річних з простроченої суми, 22 427, 96 грн. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2013р., рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. у справі № 910/2589/13 змінено.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 1 067 508,34 грн. безпідставно набутих коштів, 3 202,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39 834, 15 грн. 3% річних з простроченої суми, 22 210,90 грн. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

22.07.2013р. у справі № 910/2589/13 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання судового рішення.

В листопаді 2014р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», керуючись ст. 117 ГПК України, звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що у відповідності до ст. 601 ЦК України зобов'язання є припиненими внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, зобов'язання в частині сплати 3 202, 53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39 834, 15 грн. 3% річних з простроченої суми та 22 210, 90 грн. витрат по оплаті судового збору є припиненими за заявою ПАТ «Полтаваобленерго» № 01-11/409 від 16.01.2014р., зобов'язання щодо оплати 1 067 508, 34 грн. боргу припинені за заявою ДК «Газ України» №31/26-859 від 18.02.2014р.

Задовольняючи заяву відповідача та визнаючи наказ про примусове виконання рішення суду від 22.07.2013р. у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок боржника зі сплати коштів за наказом Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/2589/13 відсутній у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено заборони здійснювати під час виконавчого провадження залік зустрічних однорідних вимог та припиняти відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначав, що 16.01.2014р. ПАТ «Полтаваобленерго» звернулось до відповідача із заявою № 01-11/409 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі за договором № 06/10-2587БО-24/3608 та рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13 в частині стягнення 3 202, 53 грн. інфляційних збитків, 39 834, 15 грн. 3% річних та 22 210, 90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, на думку відповідача, з моменту вчинення вищезазначеної заяви позивача зобов'язання сторін у розмірі 65 247, 58 грн. є припиненими.

В подальшому відповідач звернувся до ПАТ «Полтаваобленерго» із заявою № 31/26-859 від 18.02.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо стягнення 1 067 508, 34 грн.

Так, в заяві зазначено, що станом на 31.01.2014р. ПАТ «Полтаваобленерго» має грошові зобов'язання перед ДК «Газ України», а саме за договорами поставки природного газу:

від 11.10.2010р. № 3029/06/10-1091-ТЕ-24, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/122/13-г в сумі 338 529, 98 грн. (інфляційні);

від 11.10.2010р. № 3028/06/10-1092-Ю92-БО-24, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/120/13-г в сумі 639 330, 60 грн. (в т. ч. 329 452, 98 грн. - інфляційні, 309 877, 62 грн. - 3% річних);

від 30.08.2011р. № 06/11-1194/2234, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/121/13-г в сумі 1 218 341, 55 грн. (в т. ч. 279 214, 81 грн. - інфляційні, 915 236, 74 грн. - 3% річних, 23 890, 00 грн. - судові витрати).

Водночас ДК «Газ України» має грошові зобов'язання перед ПАТ «Полтаваобленерго», а саме за договорами:

від 30.08.2011р. № 06/11-871-БО-24/2233 в сумі 274 377, 19 грн. (основний борг);

від 20.12.2010р. № 06/11-2587-БО-24/3608, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13 в сумі 1 067 508, 34 грн. (основний борг).

Керуючись статтею 601 ЦК України, ДК «Газ України» зменшує зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» на суму 1 341 885, 53 грн. відповідно до: договору поставки природного газу від 11.10.2010р. № 3029/06/10-1091-ТЕ-24, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/122/13-г: інфляційні в сумі - 338 529, 98 грн.; по договору поставки природного газу від 11.10.2010р. № 3028/06/10-1092-Ю92-БО-24, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/120/13-г: інфляційні - 329 452, 98 грн., 3% річних - 309 877, 62 грн.; по договору поставки природного газу від 30.08.2011р. № 06/11-1194/2234, що підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/121/13-г: інфляційні - 279 214, 81 грн., 3% річних - 915 236, 74 грн., судові витрати - 23 890, 00 грн. та відповідно відображає в бухгалтерському обліку суму 1 341 885, 53 грн. як зменшення зобов'язань ДК «Газ України» перед ПАТ «Полтаваобленерго» відповідно до: договору про поставку природного газу від 30.08.2011р. № 06/11-871-БО-24/2233: основний борг - 274 377, 19 грн., договору про поставку природного газу від 20.12.2010р. № 06/11-2587-БО-24/3608, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13: основний борг - 1 067 508, 34 грн.

Оскільки на дату подання вищезазначеної заяви зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» перед ДК «Газ України» в сумі 1 341 885, 53 грн. були зустрічними та однорідними, на думку відповідача, дана заява, в силу ст. 601 ЦК України, є підставою для їх припинення.

Заперечуючи проти заяви відповідача, позивач зазначав, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 31/26-859 від 18.02.2014р. не відбулося, а заборгованість за рішеннями Господарського суду Полтавської області по справах № 917/120/13-г, № 917/121/13-г та № 917/122/13-г сплачена ПАТ «Полтаваобленерго» у відповідних виконавчих провадженнях.

Як вбачається із змісту заяви № 31/26-859 від 18.02.2014р., відповідачем включено до заліку суми інфляційних, 3% річних та судових витрат, які були стягнуті рішеннями суду у справах № 917/120/13-г, № 917/121/13-г та № 917/122/13-г, виконавчі провадження по яких були закінчені у зв'язку зі сплатою ПАТ «Полтаваобленерго» вказаних коштів, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень від 16.06.2014р. (зворотня сторона а. с. 57-59, т. 2).

Так, згідно п. 1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Отже, на підставі ст. 601 ЦК України зарахування може бути проведено лише щодо однорідних за своєю правовою природою вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна вимога відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на час її подання не відповідала ознакам зустрічності, однорідності вимог, за одночасної наявності яких можливе припинення зобов'язання згідно ст. 601 ЦК України на підставі односторонньої заяви сторони, та що зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення може здійснюватися не інакше, як на підставі та у порядку, визначеному ГПК України і Законом України «Про виконавче провадження» і лише у разі згоди іншої сторони шляхом підписання між сторонами мирової угоди та затвердження її в порядку, визначеному ч. 4 ст. 121 ГПК України, що, в свою чергу дає право державному виконавцю закінчити виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови.

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України).

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (підпункт 3.3. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту припинення його зобов'язання зі сплати сум, присуджених за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р., зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р., у справі № 910/2589/13, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню з підстав, викладених в заяві.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі № 910/2589/13 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі № 910/2589/13 скасувати.

3. В задоволенні заяви Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі №910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

4. Матеріали справи № 910/2589/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала