Постанова № 44732753, 04.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа№ 12/192-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Жук Г.А.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Волошина Ю.Г.

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан - 2006" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2011 (Дьоміна С.Ю.)

за позовом Бориспільська міська рада Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан - 2006"

про спонукання до вчинення дій та стягнення заборгованності у розмірі 514259,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2011 року позов Бориспільської міської ради Київської області задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 02.02.2007 року, укладений між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Титан - 2006", пункт 6 викладено в наступній редакції „Річна орендна плата вноситься орендарем виключно в грошовій оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Деркомзему у місті Бориспіль Київської області". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан - 2006" на користь Бориспільської міської ради Київської області 5 142,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Титан - 2006" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 08.11.2011 року скасувати в частині задоволення вимог Бориспільської міської ради щодо внесення змін в договір оренди земельної ділянки та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан - 2006" 5142,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Згідно із автоматичним розподілом справ, розгляд апеляційної скарги був переданий колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Кошіль В.В., Моторний О.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 13.12.2011 року.

Ухвалою суду від 13.12.2011 провадження по справі було зупинено до розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області пов'язаної з нею справи № 2-а-2070/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан - 2006" до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 30.04.2015 у зв`язку із звільненням суддів Моторного О.А. та Кошіля В.В. із займаної посади та обранням їх на посаду суддів Вищого адміністративного суду України, відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.06.2012 № 5012-VI "Про обрання суддів", для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою суду від 30.04.2015 по справі поновлено провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

В судове засідання з`явився представник позивача та наддав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

02.02.2007 між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-2006» був укладений договір оренди землі.

Згідно з умовами договору позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 9,9322 га, розташовану в районі с. Нестерівка неподалік об'їзної дороги Бровари -Бориспіль в межах м. Борисполя Київської області (далі -земельна ділянка), під будівництво складських приміщень, а відповідач зобов'язувався прийняти її, вчасно сплачувати орендну плату та виконувати інші умови договору.

02.02.2007 позивач передав відповідачу земельну ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки, долученим до матеріалів справи.

Пунктом 6 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про плату за землю" та набранням законної сили Податковим кодексом України, він звернувся до відповідача з листами №12-31-4357 від 01.07.2008, №12-31-478 від 20.01.2010 та №12-31-4465 від вересня 2011, у яких повідомляв останнього про необхідність внесення змін до договору та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства, проте відповіді від товариства не отримав, а тому вимушений вирішувати дане питання в судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує їх тим що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Ст. 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

06.03.2008 позивач прийняв рішення № 3370-30-V «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірі орендної плати в межах м. Борисполя».

Вказаним рішенням позивач затвердив відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах міста Бориспіль для комерційного використання, а саме п.п. 1.7.11 «комерційні склади на рівні 8%».

12.06.2008 Бориспільська міська рада Київської області прийняла рішення № 4102-35-V «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06.03.2008».

Згідно із п. 191 вказаного рішення, позивач вирішив змінити відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06.03.3008 між Бориспільською міською радою та ТОВ «Тітан-2006», шляхом зміни в п.6 договору оренди землі від 02.02.2007 цифри «5» на цифру «8».

З метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства, позивач звертався до відповідача з листами № 12-31-4357 від 01.07.2008, №12-31-478 від 20.01.2010 та №12-31-4465 від вересня 2011, проте відповіді від відповідача не отримував.

ТОВ «Тітан-2006» вважаючи, що прийняті позивачем на сесії рішення суперечать чинним нормам законодавства України, звернувся до Бориспільського міськрайнного суду Київської області із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення ради від 12.06.2008 № 4102-35-V «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06.03.2008».

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2014 позов був задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення ради від 12.06.2008 № 4102-35-V «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06.03.2008» в частині внесення змін в договір оренди землі, укладений між Бориспільською міською радою та ТОВ «Тітан-2006» 02.02.2007, шляхом зміни в п.6 договору цифри «5» на цифру «8», яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014.

Вказаною постановою суду першої інстанції було встановлено, що розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі не можуть суперечить чинному законодавству України саме на час укладання договору, а також що законодавча зміна розміру орендної плати після укладання договору оренди не впливає автоматично на розмір орендної плати за договором між сторонами.

Отже, Бориспільська міська рада Київської області протиправно в односторонньому порядку внесла зміни до спірного договору, що призвело до прийняття незаконного рішення 12.06.2008 № 4102-35-V «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06.03.2008».

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 цього Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 1 ст. 30 цього Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже йому притаманні такі ознаки як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Зміна розміру земельного податку згідно із законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення змін до договорів оренди його учасниками, проте вказане не тягне автоматичні зміни орендної плати.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.06.2013 № 21-443а12.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання (повернути кошти за оплачений товар при отриманні вимоги про повернення коштів), матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

Отже, враховуючи все зазначене, колегія суддів приходить до висновку проте, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині внесення змін до п.6 договору оренди земельної ділянки шляхом зміни цифри «5» на цифру «8» є передчасним та необґрунтованим, а тому в даній частині рішення суду підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат надходжень до бюджету за оренду в розмірі 514 259,87 грн., колегія суддів зазначає, що вона також не підлягає задоволенню, бо є похідною від першочергової вимоги щодо внесення зміни до договору оренди, шляхом зміни розміру орендної плати з 5% до 8%, а заявлена сума була нарахована позивачем як різниця між вказаними процентами за період, який відповідач, згідно позиції позивача, відмовлявся від внесення змін до договору оренди землі.

Апелянт в скарзі зазначає проте, що суд першої інстанції,постановляючи оскаржуване рішення, невірно розподілив стягнення судових витрат за результатами розгляду позовної заяви.

Зокрема, позивач, при звернені із позовом до місцевого суду ставив вимоги як матеріального характеру (стягнення 514259,87 грн.) так і не матеріального характеру (внесення змін до договору оренди землі), в той час як судовий збір був сплачений не в повному обсязі лише в розмірі 5142,59 грн.

Відповідно до пп. а. п.2 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про державне мито» (редакція закону станом на час звернення позивача із позовом до суду) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Позивачем ставилася вимога про стягнення 514259,87 грн., а тому розмір судового збору мав становити 5142,59 грн., який й був сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 694 від 15.09.2011.

Проте, поряд з тим, позивачем ставилася вимога немайнового характеру про внесення змін до договору оренди землі.

Відповідно до п.33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головного державної податкової інспекції від 22.04.1993 № 15, з позовних заяв, що носять одночасно майновий та немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Згідно із пп. б. п.2 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру державне мито справляється в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Проте, позивачем судовий збір за зверненням до суду першої інстанції із вимогою немайнового характеру сплачений не був.

В той же час згідно із ч.5 ст. 49 ГПК України, в редакції, що діяла на час винесення рішення судом першої інстанції, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із резолютивної частині оскаржуваного рішення, позовні вимоги були задоволені частково, в частині немайнової вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі, а в частині майнової вимоги, стосовно стягнення суми - в задоволені позову було відмовлено, в той час як судовий збір був в повному обсязі в розмірі 5142,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 236 грн. були покладені на відповідача.

Таким чином, судом першої інстанції було невірно прийнято рішення в частині розподілу судових витрат, а тому зважаючи на все вище зазначене, та на те, що судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги рішення Господарського суду Київської області скасовується та в задоволені позову відмовляється, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 85 грн.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан - 2006" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Київської області від 08.11.2011 у справі № 12/192-11 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Апелянтом при поданні апеляційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 5645 грн., в той час як ним оскаржувалося рішення суду першої інстанції в частині задоволеної немайнової вимоги, а отже ним судовий збір був сплачений в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України і він підлягає поверненню на підставі ст. 8 ЗУ «Про судовий зібр».

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан - 2006" задовольнити.

Рішення Господарського Київської області від 08.11.2011 по справі № 12/192-11 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути Бориспільської міської ради Київської області (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 85 грн.

Стягнути Бориспільської міської ради Київської області (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-2006» (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Червоноармійська, 65, код 34465859) судовий збір в розмірі 42,50 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Титан-2006» (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Червоноармійська, 65, код 34465859) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5602,50 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 12/192-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

Г.А. Жук