Рішення № 44730994, 25.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" травня 2015 р. Справа № 911/1197/15

за позовом Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк

до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», с. Новосільки, Вишгородський р-н

в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», м. Ківерці, Волинська обл.

про стягнення 41 853,72 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Айслаг» (далі – позивач) до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» (далі – відповідач) про стягнення 41853,72 грн., з яких 17439,12 грн. основного боргу та 24 414,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 24/1 від 21.01.2013 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 у справі №911/1197/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 27.04.2015 року.

27.04.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що позивач належними доказами не підтвердив суму заборгованості за договором поставки № 24/1 від 21.01.2013.

В судовому засіданні 27.04.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 25.05.2015.

Позивач та відповідач, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання 25.05.2015 року, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення до суду не надсилали.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об’єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.05.2015 оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-

встановив:

21.01.2013 між УДП «Укрінтеравтосервіс» Волинська філія УДП «Укрінтеравтосервіс» (покупець) та Приватним підприємством «Айслаг» (постачальник) було укладено договір поставки № 24/1, відповідно до п. 1 якого, постачальник зобов’язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (товар) в асортименті, кількості, за ціною, що зазначено в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п. 5.1. даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахування покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту.

Покупець зобов’язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного договору (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору Покупець зобов’язаний оплатити суму товарного кредиту на 51 день від дати відвантаження, вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2013. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними. (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору та під час його дії позивач по видатковій № 000180 від 21.01.2013, яка підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, поставив відповідачу товар на суму 17439,12 грн., а відповідач на підставі довіреності від 04.01.2013р. № 2 вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв’язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу від 10.06.2014р. № 176/01-03, зокрема і про сплату заборгованості за Договором поставки № 24/1 від 21.01.2013. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується фіскальними чеками «Укрпошта» від 10.06.2014р. №№ 9201, 9202, 9303. Завірена копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, в зв’язку з чим за ним рахується борг за поставлений товар по зазначеній накладній та зі сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, між сторонами було підписано Угоду про погашення боргу від 01.08.2013 та складено акт взаємних розрахунків від 31.10.2013 по всіх договорах поставки підписаних з Волинською філією підприємства відповідача.

Як стверджує відповідач, на виконання даної Угоди та, зокрема і спірного договору, відповідачем було частково сплачено позивачу кошти у розмірі 318 518,88 грн., на підтвердження чого відповідачем надано копії платіжних доручень.

Дослідивши надані платіжні доручення, судом встановлено, що у графі «призначення платежу» не міститься посилань на видаткову накладну № 000180 від 21.01.2013, а вказано лише, що проплати виконані на погашення кредиторської заборгованості згідно акту звірки від 31.03.2014 року.

Разом з тим, як вбачається з журналу-ордеру та відомості по розрахункам з УДП «Укрінтеравтосервіс» Волинська філія УДП «Укрінтеравтосервіс», позивачем були враховані часткові проплати, однак станом на 24.04.2015 року заборгованість зі сплати товару саме по видатковій накладній № 000180 від 21.01.2013 у розмірі 17439,12 грн. залишилась неоплаченою.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень не надано Угоду про погашення боргу від 01.08.2013 та актів взаємних розрахунків від 31.10.2013 та від 31.03.2014.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем належними доказами не спростовано наявність заборгованості з оплати товару по видатковій накладній № 000180 від 21.01.2013, а отже позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 17439,12 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, позивач просить суд на підставі п. 5.2 договору стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 2% від неоплаченої суми за кожен день використання товарного кредиту, які за розрахунком позивача за період користування товарним кредитом з 21.03.2013 по 31.03.2013 становлять 24 414,60 грн.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17439,12 грн. основного боргу та 24 414,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (07362, Київська обл., Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50, ідентифікаційний код 21536845) в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» (45200, Волинська обл., Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Комунальна, 14, ідентифікаційний код 21741574) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) - 17439 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн. 12 коп. основного боргу, 24 414 (двадцять чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 60 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 09.06.2015р.

Суддя О.В. Щоткін