Ухвала суду № 44723794, 09.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на його користь 50000,00 грн. у відшкодування витрат в порядку регресу та судових витрат. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07.12.2012 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено поліс НОМЕР_5 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_6 на випадок заподіяння матеріальної шкоди третім особам з лімітом відповідальності страховика в 50 000,00 грн. 15.12.2010 року на перехресті вулиць Академіка Палладіна та Стеценка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. ОСОБА_5 під керуванням відповідача. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року відповідача визнано винним у вчиненні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. В свою чергу позивач в повному обсязі виконав зобов'язання перед потерпілим ОСОБА_2, сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 435 від 06.11.2013 року та № 839 від 12.06.2014 року. Про настання дорожньо-транспортної пригоди відповідач із відповідною заявою до позивача як страховика не звертався, а тому з нього слід стягнути сплачені кошти в порядку регресу.

Унікальний номер справи: 756/17114/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7354/2015Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (код ЄДРПОУ 33637321) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) відшкодування витрат в порядку регресу. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (код ЄДРПОУ 33637321) судовий збір в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.)

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Вважає, що при ухваленні вказаного рішення судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що шкода, яку заподіяно автомобілю Mitsubishi Outlander (держаний реєстраційний номер НОМЕР_4) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 15 грудня 2012 року за участю власника зазначеного транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до звіту №6118 з оцінки транспортного засобу від 29 грудня 2012 року, складає 90 404,75 грн. (дев'яносто тисяч чотириста чотири грн. 00 коп.).

Посилається, що на розгляді Святошинського районного суду міста Києва у 2013 року знаходилась справа № 759/2248/13-ц, в рамках якої було затверджено мирову угоду між апелянтом та ОСОБА_2 про оплату шкоди, заподіяної транспортному засобу внаслідок ДТП у розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.), на даний час зазначена сума поступово виплачується апелянтом, тому розмір страхового відшкодування, із вимогою про виплату якого Позивач міг би мати право звернутися до суду, не міг перевищувати 40 404,75 грн. (сорок тисяч чотириста чотири грн. 75 коп.), що свідчить про явне та безпідставне завищення Позивачем розміру своїх позовних вимог.

Зазначає, що 15 грудня 2012 року, одразу після дорожньо-транспортної пригоди, перебуваючи на місці, де вона відбулась, апелянтом в телефонному режимі було повідомлено Позивача про ДТП, який відповідне повідомлення проігнорував, не направив свого уповноваженого представника на місце пригоди для фіксації факту її настання, а також встановлення фактичних обставин, даний факт представником Позивача у судовому засіданні не заперечувався. Крім того, 19 грудня 2012 року апелянтом повторно було здійснено дзвінок до страховика із повідомленням про намір звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування на виконання вимог статті 33 Закону та проханням про уточнення процедури такого повідомлення, на що йому було повідомлено про відсутність необхідності звернення із відповідною заявою у зв'язку із з тим, що вона була подана до ПрАТ «Страхова компанія «ЗДОРОВО» ОСОБА_2, який також є водієм транспортного засобу, який причетний до пригоди, а відтак страхова компанія є належним чином повідомлена про настання страхового випадку. На підставі зазначеного вважає, що право на подачу позову в порядку регресу у Позивача не виникло, підстави для стягнення страхового відшкодування відсутні, а заявлені ним позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2012 року ОСОБА_5., керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», д.н.з. ОСОБА_5 по вул. Академіка Палладіна - вул. Стеценка в м.Києві, не врахував дорожню обстановку, здійснив рух через перехрестя, яке регульоване світлофорним об'єктом на забороняючий «червоний» сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки « MITSUBISHIOUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався зліва на дозволяючий «зелений» сигнал світлофора, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та його притягнуто до адміністративної відповідальності, (а.с. 14)

Також встановлено, що відповідно до витягу загальної бази МТСБУ, станом на 15.12.2012 року діяв Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_5, укладений між ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» та ОСОБА_1, відповідно до якого відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, ліміт за шкоду майну встановлений в розмірі 50000,00 грн. (а.с. 5)

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до повідомлення ОСОБА_2 від 19.12.2012 року про настання страхового випадку та його заяви від 24.01.2013 року про виплату страхового відшкодування (а.с. 6,8), на підставі звіту з оцінки транспортного засобу № 6118 від 29.12.2012 року (а.с.15- 19). відповідно до розпорядження до страхового акту № 88/014/ОСЦПВ/01 від 06.02.2013 року (а.с. 9-10) та платіжного доручення № 435 від 06.11.2013 року, платіжного доручення № 839 від 12.06.2014 року ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» здійснив страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» , виконав покладені на нього договірні зобов'язання. ( а.с. 32-13).

Також враховано судом першої інстанції, що згідно із ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завданні збитки.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.

Зокрема доводи апелянта про те, що він 15 грудня 2012 року, одразу після дорожньо-транспортної пригоди, перебуваючи на місці, де вона відбулась, в телефонному режимі повідомив Позивача про ДТП, який відповідне повідомлення проігнорував, не направив свого уповноваженого представника на місце пригоди для фіксації факту її настання, є необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 5 статті 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Таким чином, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

2. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

3. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вс тановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Колегія суддів зазначає, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції апеллянтом не надано належних та допустимих доказів свого письмового звернення до страховика.

Крім того, судом першої інстанції було вірно враховано, що ухвалоюСвятошинського районного суду м. Києва від 10.07.2013 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по цивільній справі про стягнення матеріального збитку, тому зазначена ухвала не стосується даного спору, оскільки в даному випадку вирішується питання, щодо регресних вимог, а не відшкодування безпосередньо самого збитку потерпілому.

Також вірним є, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненняз відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 500,00 грн. (а.с. 34).

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що ні апелянтом, ні його представником не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: