Ухвала суду № 44723149, 04.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/7968/15 Головуючий у 1-й інстанції - Ключник А.С.

Доповідач- Панченко .М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрат на правову допомогу у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про приведення будинку в попередній стан,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року закрито провадження у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про приведення будинку в попередній стан, роз'яснено сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

В поданій апеляційні скарзі позивач просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відшкодування відповідачеві за рахунок коштів Державного бюджету України витрат на правову допомогу. Скаржник послався на те, що суд, вирішуючи вказане питання, врахував лише суми, сплачені ОСОБА_1 адвокату Грабару Миколі Федоровичу відповідно до квитанцій, в той час як стороною відповідача не було надано погодинного розрахунку фактично наданих адвокатських послуг.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Стягуючи з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 88 ЦПК України, згідно якої, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Колегія суддів з таким висновком погоджується повністю.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2014 р. та 15.07.2014 р. між відповідачем та адвокатом адвокатури м. Києва Грабарем Миколою Федоровичем укладено угоди про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) /т.1, а.с. 56-61, 133-138, 139/.

За надану правову допомогу відповідачем було сплачено на рахунок адвоката згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/14-ЦС-01 від 23.06.2014 р. - 12 500 грн. /т.1, а.с. 183/, а також згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/14-ЦС-02 від 22.09.2014 р. - 12500 грн. /т.1, а.с. 185/, а всього - на суму 25 000грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

За змістом п.24 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, звільняється від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі було закрито, а позивач звільнений від сплати судового збору, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо необхідності стягнення на користь відповідача з Державного бюджету України понесені останнім витрати на правову допомогу.

Щодо розміру таких витрат колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону Україну «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на корить якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом п. 47, 48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи розрахунку вказаних витрат не відповідають дійсності, оскільки том 2 справи(а.с. 137-145) містить детальний погодинний розрахунок судових витрат ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката Грабара Миколи Федоровича із зазначенням кількості годин, які були витрачені адвокатом на вчинення окремої процесуальної дії, та описом таких дій. Крім того, матеріали справи /т. 1, а.с. 183, 185/ містять квитанції, що документально підтверджують факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.

Отже, суд першої інстанції, врахувавши вказаний розрахунок, час, протягом якого розглядалася справа, а також наведені вище норми чинного законодавства, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн., що не перевищує гранично допустимий розмір таких витрат, встановлений ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена на повно з'ясованих обставинах справи, з дотриманням норм процесуального права та не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Згідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України відхилити, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрат на правову допомогу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді: