Ухвала суду № 44723118, 04.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Горб І.М., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Трончука М.Ю.,

за участю прокурора - Здрака С.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 32014100060000215 від 23.10.2014 року за апеляційною скаргою прокурора Большакова Д.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Миколаєва, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року під час підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32014100060000215 від 23.10.2014 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Печерського району м. Києва, як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, фактичні обставини вчинення злочину за ч.1 ст.366 в ньому викладені неповно, вказав на деякі неузгодженості між встановленими фактичними обставинами та сформульованим обвинуваченням стосовно часу вчинення злочину та невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам кримінального процесуального закону.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Большаков Д.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якійпросить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2015 року скасувати, обвинувальний акт у кримінальному провадженні направити до Шевченківського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 314-315 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та зазначає, що обвинувальний акт складено відповідно до ст. 291 КПК України, оскільки обставини викладені у обвинувальному акті не допускають подвійного тлумачення та мають чіткі і детальні відомості, які саме діяння обвинуваченої є кримінальним правопорушенням, зокрема в обвинувальному акті вказаний конкретний строк, тобто певний період у часі, коли був вчинений злочин, передбачений ч.1 ст.212 КК України, в обвинувальному акті на 5-11 аркуші чітко наведений склад злочину за ч. 1 ст. 366, з усіма його елементами, зокрема переліку документів в які ОСОБА_2 будучи директором TOB "Періодика" протягом відповідного часу умисно внесено неправдиві відомості та інше, жодних положень, які, начебто, суперечать одне одному, та впливають на кваліфікацію винного умисного діяння ОСОБА_2, в обвинувальному акті немає, а реєстр матеріалів досудового розслідування, як вважає прокурор, складений у відповідності до положень ст.ст.103,104, 110 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вказуючи на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, та містити вичерпний перелік відомостей, в тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки він не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону. Формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України КК України, викладено в загальній скороченій формі і не містить в собі всіх необхідних відомостей щодо обставин вчинення злочинів, в тому числі часу та способу їх вчинення. Зі змісту обвинувального акту, внаслідок скороченого викладення формулювання обвинувачення, вбачаються розбіжності між викладеними фактичними обставинами кримінального правопорушення та сформульованим обвинуваченням, на які вказав суд у ухвалі стосовно часу, способу вчинення злочинів та неточності щодо розміру завданої шкоди.

Доводи прокурора про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, оскільки всі необхідні відомості про вчинені правопорушення містяться у викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.

Як правильно зазначив суд в своїй ухвалі, викладення фактичних обставин провадження з підсумком про те, що ОСОБА_2 вчинила кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має бути викладено незалежно від викладених обставин кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Всупереч доводам прокурора, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність не тільки формулювання обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України, але і відсутність повного викладення фактичних обставин провадження за вказаним складом кримінального правопорушення. Вказавши в обвинувальному акті, що ОСОБА_2 підробила ряд документів, та навівши перелік цих документів, слідчим дійсно не відображено час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, як це вимагає ст. 91 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Відсутність в обвинувальному акті сформульованого обвинувачення фактично позбавляє обвинувачену ОСОБА_2 права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення її обвинувачують, та захищатись від висунутого обвинувачення.

Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про правильність складання реєстру до обвинувального акту також є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з реєстру, він містить лише перелік способів фіксації процесуальних дій - протоколи, без зазначення найменування процесуальних дій, що не відповідає положенням пункту 1 ч. 2 ст. 109 КПК України, яка передбачає, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

З наведених вище підстав колегія суддів залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32014100060000215 щодо ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Печерського району м. Києва, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, - без задоволення.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. Горб І.М. Мосьондз І.А.

Справа № 11-кп/796/1015/2015 Головуючий у першій інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія КК: ч. 1 ст. 366 Доповідач Корнієнко Т.Ю.