Рішення № 44722916, 09.06.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/3805/15-ц

№ 2/243/2158/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він згідно записів у трудовій книжці працював у відповідача без перерв з 17.07.2013 року по 25.02.2015 року, коли згідно наказу № 55-к від 25.02.2015 року був звільнений з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП. 29 квітня 2015 року відповідач добровільно виплатив йому заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористанні дні відпустки, а також видав йому довідку про уточнену суму заборгованості по заробітній платі та розмір середньоденної заробітної плати.

Відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не зробив з ним розрахунок в день звільнення, а перерахував йому заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані дні відпустки тільки через 62 дня після його звільнення, то відповідач відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по 29 квітня 2015 року. Згідно довідки відповідача № 603/02 від 12.03.2015 року його середньоденна заробітна плата на день звільнення складає 151,78 грн. За період затримки розрахунку, а саме з 26.02.2015 року по 29.04.2015 року робочих днів 42, тому відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6374 грн. 76 коп.

Порушенням відповідачем його законних прав на своєчасне отримання заробітної плати та в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та розрахунків йому завдана моральна шкода. Він на протязі п'яти місяців відчував тяжке матеріальне становище, був вимушений обмежувати себе в харчуванні. Він був вимушений додавати додатковим матеріальних зусиль для організації свого життя. Вважає, що відповідач зобов'язаний йому відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 лютого 2015 року по 29 квітня 2015 року в сумі 6374 грн. 76 коп. та моральну шкоду 10000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Федоров І.В. в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, а саме визнав позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку, але не визнав позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у комунальному підприємстві Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» з 17.07.2013 року по 25.02.2015 року, коли згідно наказу № 55-к від 25.02.2015 року був звільнений з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП України. При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був. 29 квітня 2015 року відповідач добровільно виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористанні дні відпустки, а також видав йому довідку про уточнену суму заборгованості по заробітній платі та розмір середньоденної заробітної плати.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вирішуючи питання стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 лютого 2015 року по 29 квітня 2015 року в сумі 6374 грн. 76 коп., суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 151,78 грн., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 603/02 від 12.03.2015 року.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Отже, розрахунок сума середнього заробітку за час затримки виплати за період з 26 лютого 2015 року по 29 квітня 2015 року складає 6374,76 грн. з розрахунку: 151,78 грн.(середньоденна заробітна плата) х 42 (робочих днів).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний

строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі відповідачем повністю не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 500 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з того, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, що підтверджується наданими відповідачем документами, то суд вважає необхідним звільнити відповідача від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 88, 192, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України. Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про судовий збір суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал», яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Калініна, 9, (р/р 26008301663671 у філії відділення «Промінвестбанк» МФО 334561 ЄДРПОУ 35420080), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 лютого 2015 року по 29 квітня 2015 року в сумі 6374 (шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 76 коп., моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: