Ухвала суду № 44722876, 03.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6273/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Українець В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Крижанівської Г.В., Корчевного Г.В.,

при секретарі Сливка А.В.,

за участю:

представника апелянта ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9 про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.07.2011, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зіненко Н.Л.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 26.07.2011 було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, сторонами якого був він, що діяв від свого імені та від імені ОСОБА_11 на підставі довіреності, виданої 12.07.2011, та ОСОБА_12 Разом з тим, він не міг відчужити спірну квартиру, оскільки 19.06.2011 СВ Солом'янського РУ ГУМВС України його було затримано в порядку ст. 115 КПК України та стосовно нього порушено кримінальну справу за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 21.06.2011 щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та 18.08.2011 продовжено строк тримання під вартою. З того часу і до винесення вироку по кримінальній справі він перебував у Київському СІЗО № 13, а після винесення вироку від 09.12.2011 та до теперішнього часу відбуває покарання в Бориспільській виправній колонії. Наведене свідчить про те, що він не міг бути присутнім при укладанні договору купівлі-продажу квартири 26.07.2011. Крім того, з висновку почеркознавчої експертизи від 22.11.2012 вбачається, що підписи від його імені в договорі купівлі-продажу від 26.07.2011, виконані не ним, а іншою особою. Також, 12.07.2011 ОСОБА_13, не могла надати йому будь-якої довіреності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень. Зазначені обставини спростовують факт укладання ним оспорюваного договору, а тому на підставі ст. 215 ЦК України вказаний договір є недійсним.

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.06.2013 до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_9

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2013 позов задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.07.2011, укладений між ОСОБА_7, який діяв за себе та від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_14, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зіненко Н.Л. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду сторонами не оскаржено.

Разом з цим, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 - ОСОБА_6 оскаржив рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_5 не залучивши її до участі у справі, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення спірна квартира перебувала у її власності, а не у власності відповідача або третьої особи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності цих осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_11 та ОСОБА_15 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 23.07.2008 (а.с. 36).

26.07.2011 між ОСОБА_7, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_11 (на підставі довіреності, посвідченої 12.07.2011 приватним нотаріусом КМНО ЗубковоюО.Л., реєстровий номер 1143) - продавці, з однієї сторони, та ОСОБА_12 - покупець, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43 кв. метри, житловою площею 28,60 кв. метри, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зіненко Н.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 848 (а.с. 7-10).

10.09.2012 між ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) було укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КСНО КащукомВ.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3227 (а.с. 66).

Також судом обґрунтовано встановлено, що 19.06.2011 СВ Солом'янського РУ ГУМВС України ОСОБА_15 було затримано в порядку ст. 115 КПК України та відносно нього була порушена кримінальна справа за вчинення злочину передбачено ч. 2 ст. 121 КК України № 09- 22781.

21.06.2011 щодо ОСОБА_15 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2011 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_15 (а.с. 18).

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.12.2011 ОСОБА_15 визнано винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі (а.с. 113-115).

З відповіді Київського слідчого ізолятора № 13 від 03.07.2013 вбачається, що з 22.06.2011 ОСОБА_7 утримувався в Київському слідчому ізоляторі, а 04.03.2013 вибув разом з особовою справою для відбування покарання до Бориспільської виправної колонії № 119 Київської області (а.с. 120).

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час укладання оспорюваного договору від 26.07.2011 позивач утримувався під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 та не міг бути присутнім під час підписання договору купівлі-продажу квартири в нотаріальній конторі.

Більш того, з висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в м. Києві від 21.01.2013, проведеного на основі постанови слідчого відділу Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.01.2013 про призначення експертизи, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012110090000013 від 22.11.2012 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_7 в договорі купівлі-продажу серії ВРЛ № 795726 від 26.07.2011 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. Рукописні записи від імені ОСОБА_7 в договорі купівлі-продажу серії ВРЛ № 795726 від 26.07.2011 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою (а.с. 24-34).

Також з довіреності від 12.07.2011, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ЗубковоюО.Л., зареєстрованої в реєстрі за № 1143, вбачається, що ОСОБА_11, на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення уповноважила ОСОБА_7 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від форми власності чи підпорядкування, з питань пов'язаних з управлінням та розпорядженням належною її на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 (а.с. 79).

Однак, згідно актового запису про смерть № 13192 від 26.07.2011, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 35).

З листа Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори від 20.06.2013 вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 не заводилась (а.с. 110-111).

Зазначене безумовно свідчить про те, що видача довіреності на ім'я ОСОБА_7 та посвідчення її нотаріусом були здійснені після смерті довірителя ОСОБА_11, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в такому випадку має місце брак волі.

Вказана обставина також була правомірно встановлена судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, встановивши вищевказані фактичні обставини справи та проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність належних правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, оскільки останній було укладено поза волею власника (власників), що не відповідає вимогам закону.

Щодо доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Представник апелянта посилається на процесуальні порушення, які полягають в тому, що ОСОБА_5 на момент проголошення рішення була власником спірної квартири.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В даній справі незалучення ОСОБА_5 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, не призвело до неправильного вирішення справи.

Так, предметом судового спору по цій справі було дійсність договору купівлі-продажу від 26.07.2011, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 Предметом спору не було право власності ОСОБА_5

Таким чином, посилання представника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на порушення права власності ОСОБА_5 є безпідставним та виходить за межі предмету справи.

Під час судового засідання місцевий суд дослідив всі обставини справи та вивчив наявні та витребувані письмові докази. Необхідно зауважити, що хоча ОСОБА_12 позовні вимоги визнав повністю, суд всі обставини перевіряв належними і допустимими письмовими доказами.

Ці докази є об'єктивними та не залежать від волі учасників процесу. Надання чи надання пояснень ОСОБА_5 по цій справі жодним чином не впливало та не впливає на законність та обґрунтованість рішення.

Про об'єктивність розгляду справи може свідчити той факт, що, коли ОСОБА_18 заявив про факт відчуження квартири ОСОБА_9, то суд залучив ОСОБА_9 в якості третьої особи. ОСОБА_9 в судове засідання не з'являвся та не надав суду будь-якої інформації про відчуження спірної квартири. Тому суд, на час ухвалення рішення, не знав та не міг знати про зміну власника квартири.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не можуть вплинути на законність ухваленого судом рішення.

Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9 про визнання недійсним договору - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді