Ухвала суду № 44722557, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/5891/2015 головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Осауленко О.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом житлово-будівельного кооперативу "Хімік-10" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Хімік-10" про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ЖБК "Хімік-10" звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є членом ЖБК "Хімік-10" і їй належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. Поруч з квартирою відповідача, що розташована на першому поверсі, знаходиться нежитлове приміщення - "колясочна", площею 17,6 кв.м., яке ОСОБА_1 самовільно зайняла і використовує як додаткове жиле приміщення у своїй квартирі. Відповідно до Статуту ЖБК "Хімік-10" нежитлові приміщення є власністю кооперативу. На загальних зборах членів ЖБК "Хімік-10" від 12 лютого 2011 року було прийнято рішення про те, що приміщення колясочної належить ЖБК "Хімік-10" і повинно бути повернуто кооперативу. В процесі розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги та зазначив, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року рішення загальних зборів членів ЖБК "Хімік-10" від 10 грудня 1991 року, оформлене протоколом № 4, щодо надання дозволу ОСОБА_1 на викуп приміщення площею 17,6 кв.м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, визнано недійсним, а тому остання займає приміщення без законних на те підстав.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень позовних вимог, ЖБК "Хімік-10" просив суд усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 17,6 кв.м., розташованим на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ЖБК "Хімік-10", шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити вказане приміщення та привести його у відповідність із технічним планом першого поверху вказаного будинку, складеним станом на 10 грудня 1984 року.

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до протоколу загальних зборів членів ЖБК "Хімік-10" № 4 від 10 грудня 1991 року їй, як члену кооперативу, було надано дозвіл на викуп приміщення колясочної кімнати. Крім того, на виконання вимог зборів членів ЖБК "Хімік-10" від 10 грудня 1991 року нею на розрахунковий рахунок кооперативу було внесено грошові кошти в розмірі 3600 карбованців 40 копійок та було погоджено з архітектором Ватутінського району міста Києва зміну розташування вхідних дверей. 20 січня 1994 року Київським міським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності. Відповідно до Акту комісії ЖБК "Хімік-10" від 3 грудня 2007 року кімната площею 17,6 кв.м., яка раніше називалась колясочною, приєднана до житлової площі. Розпорядженням Деснянської РДА № 221 від 13 лютого 2008 року надано дозвіл на замовлення в спеціалізованій проектній організації з подальшим узгодженням проекту перепланування квартири ОСОБА_1, яка мешкає АДРЕСА_1, питання приєднання приміщення вирішити у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 зазначає, що нею були поведені всі необхідні погодження відповідно до розпорядження Десняської РДА від 13 лютого 2008 року і, відповідно, є всі підстави для визнання за нею права власності на нежитлове приміщення (колясочну), яка приєднана до її квартири і є з нею одним цілим. В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила підстави свого зустрічного позову, зазначивши, що вона набула право власності на підставі набувальної давності, оскільки заволоділа приміщенням добросовісно, використовувала його відкрито протягом 23 років, сплачувала кошти за користування приміщенням та утримувала його.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення (колясочну - приміщення № VI в експлікації службових приміщень будинку АДРЕСА_1) площею 17,6 кв.м., вважати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,2 кв.м., жилою площею 29,2 кв.м., трьохкімнатною квартирою загальною площею 73,8 кв.м., жилою площею 46,2 кв.м.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року позов ЖБК "Хімік-10" задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення площею 17,6 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, що належить ЖБК "Хімік-10" та привести його у відповідність із технічним планом першого поверху будинку становм на 10 грудня 1984 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК "Хімік-10" судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЖБК "Хімік-10" відмовити, а заявлені нею зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про недобросовісне заволодіння нею спірним приміщенням не відповідає обставинам справи, оскільки вона вселилась в нього на підставі чинного на той час рішення загальних зборів членів ЖБК "Хімік-10", сплатила за нього грошові кошти в розмірі 2600 карбованців 40 копійок на користь кооперативу, безперервно володіє вказаним приміщенням більше 23 років, а тому набула права власності на це майно за набувальною давністю. Вказує, що нею сплачуються комунальні платежі за спірне приміщення, вона провела всі необхідні погодження відповідно до розпорядження Десняської РДА від 13 лютого 2008 року і, відповідно, є всі підстави для визнання за нею права власності на нежитлове приміщення (колясочну), яка приєднана до її квартири і є з нею одним цілим. Крім того, суд першої інстанції неправомірно відмовив їй у задоволенні заяви про відмову у задоволенні позову ЖБК "Хімік-10" у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ЖБК "Хімік-10" - Ковальова О.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 51,7 кв.м., яка розташована на першому поверсі вказаного будинку.

Актом від 12 травня 2011 року, складеним комісією ЖБК, встановлено, що приміщення - "колясочна", розташована на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1, самовільно захоплена членом ЖБК ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року рішення загальних зборів членів ЖБК "Хімік-10" від 10 грудня 1991 року про надання ОСОБА_1 дозволу на викуп приміщення площею 17,6 кв.м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 визнано недійсним.

Відповідно до п. 23 Статуту ЖБК "Хімік-10" нежитлові приміщення належать ЖБК.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Установивши, що правові підстави для зайняття ОСОБА_1 приміщення "колясочної" відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ЖБК "Хімік-10".

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вказаних правовідносин, оскільки на час розгляду справи відповідач продовжує безпідставно користуватись приміщенням "колясочної", відповідно порушення прав ЖБК триває і на час постановлення у справі рішення.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речах прав", відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Як убачається з матеріалів справи та правильно установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 недобросовісно заволоділа спірним приміщенням, оскільки як член кооперативу не могла не знати, що нежитлові приміщення ЖБК "Хімік-10" належать кооперативу і не можуть бути відчужені в будь-який спосіб. Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року установлено, що рішення загальних зборів членів ЖБК "Хімік-10" від 10 грудня 1991 року про надання ОСОБА_1 дозволу на викуп спірного приміщення площею прийнято з порушенням вимог закону, оскільки не було необхідного для проведення зборів кворуму, не були належним чином запрошені та присутні всі члени кооперативу, відсутні їх підписи, а тому збори не були правомочними вирішувати будь-які питання.

Також установлено, що відповідно до довідки форми № 3 від 14 вересня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 з двох кімнат з 1990 року, план за поверхами із зазначенням трикімнатної квартири (з приєднаною колясочною площею 17,6 кв.м.) складено лише 13 жовтня 2008 року, атк обстеження квартири на предмет перепланування складено у 2007 році, розпорядження Деснянської РДА в місті Києві на перепланування квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, складено 13 лютого 2008 року (том 1, а. с. 8, 74, 80-82).

Установивши, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження користування колясочною з 1991 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, належні та допустимі докази на підтвердження вказаних доводів суду не надано. Крім того, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними вище обставинами та не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді: