Ухвала суду № 44722493, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Боголюбської Л.Б., Дзюбіна В.В.,

при секретарях судового засідання Ковбі А.В., Пазюку Є.С.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013110100006216 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смтБородянка Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. БориспільКиївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Карпука Ю.А., Ємця А.А.,

потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1,

ОСОБА_3,

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Панова В.Є. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення; ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення; ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожний, обвинувачувались у тому, що 4 лютого 2012 року, вранці, вони, знаходячись в с. Іванків Бориспільського району Київської області, вступили між собою в попередню змову, спрямовану на відкрите викрадення чужого майна з офісу № 3 «Літера», розташованого по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві.

Того ж дня, 4 лютого 2012 року, перебуваючи між собою в попередньому злочинному зговорі, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розробили план вчинення злочину та розподілили між собою злочинні ролі. При цьому згідно розробленого плану ОСОБА_2 під приводом замовника продукції у ОСОБА_4 повинен був домовитися про зустріч з останнім в офісі за вищевказаною адресою.

На виконання свого злочинного наміру, діючи згідно розробленого плану, ОСОБА_2 того ж дня зателефонував до ОСОБА_4 і під приводом замовника домовився з ним про зустріч у приміщенні офісу останнього, при цьому, представившись йому під іменем ОСОБА_17. Після чого, приблизно о 13 год., ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи між собою у попередній злочинній змові, прибули до будинку № 8-А по вул. Сім'ї Хохлових у м. Києві, в якому знаходився офіс, де працював ОСОБА_4 При вході до офісу № 3 ОСОБА_2 за мовчазною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяв обрізок пластикової труби для нанесення нею ударів.

Зайшовши до приміщення вказаного офісу, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в присутності останніх та за їх мовчазною згодою відразу без будь-яких пояснень почав наносити ОСОБА_4 удари пластиковою трубою, а в подальшому наніс 5-7 ударів руками в область голови та тулуба. В цей час ОСОБА_7 також наніс 2-3 удари руками в область тулуба ОСОБА_4 Під час того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наносили удари ОСОБА_4, діючи узгоджено за попередньою змовою, ОСОБА_1 відкрито викрав газовий пістолет марки «МЕ 38 Компакт» вартістю 1600 грн., який належав ОСОБА_4 Відкрито викравши вказаний газовий пістолет, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Згідно висновку експерта № 61/е у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки, численних забоїв та саден обличчя, волосяної частини голови, а також періорбітальної гематоми праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Такі дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного, кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обгрунтовуючи свої висновки про недоведеність, що в діях обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного, є склад правопорушення - злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України, суд зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів тому, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, забираючи пістолет потерпілого ОСОБА_4, мали умисел саме на відкрите заволодіння чужим майном з метою збагачення за рахунок чужого майна, тобто керувалися корисливим мотивом, а тому стороною обвинувачення не доведено наявності в діяннях кожного з обвинувачених суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і постановити новий вирок, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання: ОСОБА_1 - у виді позбавлення волі строком на 5 років, ОСОБА_2 - у виді позбавлення волі строком на 4 роки, ОСОБА_3 - у виді позбавлення волі строком на 4 роки, а також задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 у повному обсязі.

При цьому прокурор стверджує, що наявність в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного, суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме прямого умислу на відкрите викрадення майна, належного ОСОБА_4, підтверджується сукупністю доказів, наданих суду органами досудового розслідування. Також вказує, що суд в порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, що досліджені ним докази свідчать, що дії ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно потерпілого ОСОБА_4 мали неправомірний характер, свого рішення щодо неможливості вийти за межі висунутого обвинувачення не мотивував та не вказав, за якими статтями, та якого закону слід кваліфікувати їх дії, що призвело до незаконного виправдання обвинувачених.

Іншими учасниками судового провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подані.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів Карпука Ю.А. та Ємця А.А. на підтримання апеляційної скарги, доводи потерпілого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, доводи обвинувачених та захисника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження № 12013110100006216, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, крім іншого, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Так, для наявності суб'єктивної сторони відкритого викрадення чужого майна має бути встановлено, що особа діяла з прямим умислом, тобто усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду, і при цьому діє відкрито. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 заперечували наявність у них умислу на заволодіння майном ОСОБА_4 з метою збагачення за рахунок чужого майна, наполягали на тому, що пістолет потерпілого забрали з метою перешкодити можливості застосування до них зброї потерпілим.

Так, за показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 він разом з ОСОБА_4 працював в компанії «Тендем», яка займалася виготовленням рекламної продукції, використовуючи в роботі цифрову друкувальну машину, встановлену цією компанією в приміщенні, розташованому по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві. В кінці лютого - на початку березня 2011 року компанія «Тендем» припинила свою діяльність, однак він разом ОСОБА_4 продовжили працювати на цифровій друкувальній машині. При цьому він на своє ім'я оформив договір оренди кімнати № 3 на вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві. Крім того, ОСОБА_10 йому особисто був наданий для роботи ноутбук «Dell». Приблизно до літа 2011 року він і ОСОБА_4 напрацювали свою базу клієнтів, інформація про яких зберігалася у вказаному ноутбуці. На кінець року клієнт ОСОБА_4 компанія «Спорт Лайф» заборгувала їм 20000 грн. Після новорічних свят 2012 року він намагався зустрітися з ОСОБА_4 з метою з'ясувати цю ситуацію. Однак ОСОБА_4 повідомив, що хворіє, а потім протягом тижня не відповідав на його телефонні дзвінки. При цьому ОСОБА_4 забрав ноутбук з базою клієнтів, всіма макетами та матеріалом для роботи. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 став уникати зустрічі та ігнорувати його, він на початку лютого 2012 року попросив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зв'язатися по телефону з ОСОБА_4 та представитися замовниками, щоб ініціювати прибуття останнього в офіс, де вони працювали, на що отримав згоду. 4 лютого 2012 року він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли в приміщення офісу № 3, розташованого по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, де вже знаходився ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_2 пластиковою трубою, яку взяв при вході в приміщення офісу, завдав декілька ударів потерпілому, а він забрав ноутбук, замінив серцевину замка вхідних дверей офісу, оскільки згідно укладеного договору був орендатором цього приміщення, та попросив, щоб ОСОБА_4 частково погасив перед ним борг, який складав 5000 грн. У сумці потерпілого він шукав зарядний пристрій для ноутбука і при цьому дістав із неї пістолет, який поклав на стіл. Обвинувачений заперечував наявність змови між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо пограбування ОСОБА_4, наполягав, що лише звернувся з проханням, щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під виглядом замовників домовилися з ОСОБА_4 про зустріч в офісі на вул. Сім'ї Хохлових у м. Києві, де він мав намір забрати у ОСОБА_4 ноутбук, який був переданий йому, обвинуваченому, ОСОБА_10 Уточнив, що при виході з приміщення офісу він особисто не забирав газовий пістолет потерпілого.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_2 йому зі слів ОСОБА_1 стало відомо, що той має боргові зобов'язання, які не може виконати через те, що ОСОБА_4 уникає з ним зустрічі, утримуючи ноутбук, яким ОСОБА_1 правомірно користувався. Тому ОСОБА_1 попросив допомогти йому забрати ноутбук, на що він, будучи знайомим зі старшим братом ОСОБА_1, погодився. 4 лютого 2012 року він перебував у с. Іванків, де мав зустріч з ОСОБА_3 В цей же час йому зателефонував ОСОБА_1, попросив приїхати до м. Києва. В свою чергу він попросив ОСОБА_3 поїхати з ним, на що останній погодився. У подальшому, цього ж дня, йому зателефонував ОСОБА_1, дав номер телефону ОСОБА_4, щоб зателефонувати останньому та, представившись іншою особою, запропонувати прийти до офісу з ноутбуком, що він і зробив. Приїхавши на вул. Сім'ї Хохлових, він зустрівся з ОСОБА_4 та разом з ним зайшов до офісу. Коли ОСОБА_4 діставав із сумки ноутбук, він побачив там пістолет. Тому під приводом того, що в автомобілі забув флешку, він вийшов з приміщення. В цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 піднімалися сходами до приміщення офісу, він повідомив останнім про наявність у ОСОБА_4 пістолету. Побоюючись, що потерпілий може застосувати зброю, біля входу в приміщення офісу він взяв пластикову трубу, після чого вони направились до офісу. Зайшовши до офісу, він завдав потерпілому удар трубою в область плеча, а потім декілька ударів руками в область тулуба потерпілого. ОСОБА_1 в цей час став оглядати сумку потерпілого, звідки дістав ноутбук та пістолет, який передав йому, а він, у свою чергу, передав пістолет ОСОБА_3 Потім ОСОБА_1 з ОСОБА_4 вирішували ряд питань, зокрема, мова йшла про грошові кошти.

Обвинувачений ОСОБА_2 також заперечував наявність змови між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на пограбування потерпілого, наполягав, що лише погодився на пропозицію ОСОБА_1 забрати його ноутбук, а пістолет у ОСОБА_4 вони забрали, щоб перешкодити можливості його застосування останнім.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_3 4 лютого 2012 року йому зателефонував його товариш ОСОБА_2 та попросив поїхати до м. Києва допомогти ОСОБА_1 забрати ноутбук, на що він погодився. Того ж дня у м. Києві вони зустрілись з ОСОБА_1, після чого поїхали на вул. Сім'ї Хохлових, 8-А, де стали чекати ОСОБА_4 Потім ОСОБА_2 піднявся з ОСОБА_4 до офісу та через деякий час вийшов. Після цього вони втрьох піднялися на другий поверх, до офісу зайшов ОСОБА_1, за ним - він, ОСОБА_3, а потім - ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 декілька ударів пластиковою трубою та декілька ударів кулаками в тулуб. Він, ОСОБА_3, також декілька раз ударив потерпілого в тулуб. Після цього відбулась розмова з приводу повернення ноутбука. Обвинувачений також зазначив, що пістолет потерпілого забрав, оскільки побоювався застосування до них зброї ОСОБА_4 При цьому мети заволодіти будь-яким майном потерпілого у них не було, про вчинення його пограбування вони не домовлялись, і належне останньому майно, зокрема, портмоне з грошима та мобільні телефони, які ОСОБА_4 виклав з кишень, вони не забирали.

Такі показання обвинувачених узгоджуються і з показаннями потерпілого ОСОБА_4, згідно яких він разом ОСОБА_1 займався поліграфією в компанії «Тендем» у неофіційних роботодавців. Працювали в офісі на вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, де знаходилася належна ОСОБА_11 цифрова друкувальна машина. В подальшому він став працювати особисто з ОСОБА_1, будучи фактично його керівником та видаючи останньому заробітну плату. На початку 2012 року з причин хвороби він приблизно протягом тижня не з'являвся в типографії. 3 лютого 2012 року у вечірній час йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2, представився замовником, і вони домовилися про зустріч наступного дня в приміщенні офісу. 4 лютого 2012 року він прибув до приміщення офісу, розташованого по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві. Невдовзі до офісу зайшов ОСОБА_2 і при цьому, повідомивши, що забув в автомобілі флешку, вийшов з офісу. Приблизно через 5-10 хвилин до офісу зайшли ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали його бити, зокрема, ОСОБА_2 завдав йому удари пластиковою трубою, а ОСОБА_3 - декілька ударів руками. Після чого ОСОБА_1 з його, ОСОБА_4, сумки дістав пістолет і поклав його на стіл, а ОСОБА_2 з його кишень дістав портмоне, в якому знаходилось приблизно 2000 гривень, мобільні телефони, з яких обвинувачені дістали сім-карти. Після цього ОСОБА_1 запропонував йому написати розписку про наявність заборгованості з оплати оренди офісу та із заробітної плати в сумі 5000 грн., хоча ОСОБА_1 за оренду офісу не платив, на нього був лише оформлений догорів оренди цього приміщення. Потерпілий зауважив, що його пістолет передавався обвинуваченими з рук в руки, зокрема, з рук ОСОБА_1 пістолет взяв чи ОСОБА_2, чи ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 забрав ноутбук, який був наданий ОСОБА_10 йому та ОСОБА_1 у користування, а наявні у нього грошові кошти та мобільні телефони, які були виявлені обвинуваченими, останні не забрали.

Крім того, за показаннями потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що поверне пістолет, коли він віддасть борг. Також потерпілий підтвердив, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у нього пістолету, і обвинувачений розумів, що в разі необхідності він, потерпілий, може його застосувати.

Судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження крім допиту потерпілого були досліджені інші, надані стороною обвинувачення на обгрунтування винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 докази, які також узгоджуються з показаннями обвинувачених.

Так, судом був допитаний свідок ОСОБА_12, який показав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надав у користування цифрову копіювальну машину, за що останні мали платити орендну плату. 4 лютого 2012 року йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_4, який забрав необхідний йому для робити ноутбук та не відповідає на телефонні дзвінки, в цей день буде у приміщенні типографії. Він, ОСОБА_12, під'їхав до типографії «Літера», розташованої по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, де зайшовши в приміщення офісу, побачив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 Обвинувачені з'ясовували у ОСОБА_4, чому він тривалий час не з'являвся в офісі та забрав із собою робочий ноутбук, пропонували йому віддати ноутбук та розрахуватися з боргами, на що ОСОБА_4 погодився. ОСОБА_4 написав йому та ОСОБА_1 розписки. При цьому він, свідок, не бачив, щоб хтось із обвинувачених завдавав удари потерпілому, не пам'ятає, чи забирали обвинувачені газовий пістолет у ОСОБА_4 Свідок уточнив, що теж розшукував ОСОБА_4, оскільки останній заборгував йому плату за оренду цифрової копіювальної машини. Також йому було відомо про наявність у ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 боргу по заробітній платі.

Судом були досліджені інші, надані стороною обвинувачення докази, зокрема:

- протокол огляду місця події від 4 лютого 2012 року, згідно якого при огляді приміщення типографії «Літера», розташованої по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, на другому поверсі, з ручки дверей кімнати, в якій проводяться ремонтні роботи та яка знаходиться ліворуч в коридорі, вилучено відбиток руки. Праворуч в коридорі знаходяться двері, які ведуть до офісної кімнати та які на момент огляду зачинені, та при цьому в коридорі слідів боротьби не виявлено;

- протокол огляду, виявлення та вилучення від 20 лютого 2012 року, згідно з яким в кімнаті приватного будинку АДРЕСА_5 де мешкає ОСОБА_3, із шафи вилучено газовий пістолет «МЕ 38 Compact» НОМЕР_1, калібр 9 мм (револьвер) з набоями в кількості 5 штук;

- протокол огляду від 22 лютого 2012 року, за даними якого проведено огляд газового пістолету «ME 38 Компакт» НОМЕР_1, калібр 9 мм, з гумовими набоями в кількості 5 штук;

- висновок експерта № 61/Е від 5 квітня 2012 року, згідно якого у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки, численних забоїв та саден обличчя, волосяної частини голови, а також периорбітальної гематоми праворуч, які утворилися від дії тупого(их) предмета(ів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- лист-повідомлення від 10 лютого 2012 року, за даними якого ОСОБА_1 компанією ТОВ «Центр «Ютіс» в особі директора ОСОБА_10 надано в тимчасове безкоштовне користування ноутбук марки «Dell Inspirion 1564»;

- податкова накладна від 12 листопада 2010 року, рахунок з оплати замовлення № 4000223 від 11 листопада 2010 року, видаткова накладна № 4000057 від 12 листопада 2010 року, згідно з якими ТОВ «Центр «Ютіс» придбано ноутбук «Dell Inspirion 1564» за 12798 грн.;

- протоколу виїмки від 07 лютого 2012 року, за даними якого ОСОБА_1 добровільно видав ноутбук «Dell Inspirion 1564» серійний код 10104754645;

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2012 року, за даними якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та підтвердив, що вони 4 лютого 2012 року примусово забрали належний ОСОБА_10 ноутбук, зокрема, ОСОБА_3 завдав йому 1-2 удари рукою в область шиї, і в подальшому утримував під час нанесення йому ударів і ОСОБА_2, в тому числі пластиковою трубою, а ОСОБА_1 витяг з його сумки пістолет, який передав ОСОБА_2, а потім з офісу з пістолетом вийшов ОСОБА_3;

- протокол очної ставки від 21 (відсутній місяць) 2012 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_2, за даними якого останній підтвердив, що він 4 лютого 2012 року завдав потерпілому ОСОБА_4 5 ударів руками в голову і тулуб та 1 удар пластиковою трубою та разом з ОСОБА_3 забрали у потерпілого пістолет, щоб він не вистрілив їм у спину. При цьому ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_2 після завдання йому ударів примусив його витягнути все з кишень та написати розписки, текст яких диктував ОСОБА_1, а також вимкнув його телефон, що не заперечувалось і ОСОБА_2;

- протокол очної ставки від 21 лютого 2012 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3, за даними якого останній підтвердив, що 4 лютого 2012 року разом з ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_4 удари руками в тулуб та забрав у потерпілого пістолет;

- протоколом очної ставки від 23 лютого 2012 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1, за даними якого останній не заперечив, що 4 лютого 2012 року в офісі на вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдавали удари ОСОБА_4, після чого він із сумки забрав належний потерпілому пістолет, який передав ОСОБА_2;

- протокол відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого ОСОБА_4 від 22 травня 2012 року, за даними якого ОСОБА_4 на місці, а саме в офісі, який знаходиться на другому поверсі в приміщенні типографії «Літера» по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, повідомив про обставини подій, за яких у нього забрали пістолет. Зокрема, вказав на стіл, на якому лежали пістолет та ноутбук, зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдавали йому удари в голову та тулуб, ОСОБА_1 забрав пістолет і передав його ОСОБА_2, а той, у свою чергу, - ОСОБА_3, після чого ОСОБА_1 зі столу забрав ноутбук, і всі вийшли з приміщення офісу;

- протоколи відтворення обстановки і обставин події за участю обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22 травня 2012 року, за даними яких останні на місці події в офісі, який знаходиться на другому поверсі в приміщенні типографії «Літера» по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, розповіли та відтворили обставини події. Зокрема, повідомили, що в ході події завдали руками декілька ударів потерпілому ОСОБА_4 в тулуб та голову, вказали на шафу, біля якої ОСОБА_2 взяв пластикову трубу, якою завдав удари потерпілому; вказали на стіл, на якому лежали ноутбук та пістолет; зазначили, що ОСОБА_1 зі столу забрав ноутбук, а також пістолет, який передав ОСОБА_2, а той, у свою чергу, передав пістолет ОСОБА_3;

- договір оренди від 01 квітня 2011 року, за даними якого ТОВ «Стерн Україна» в особі директора ОСОБА_13 було передано ОСОБА_1 в тимчасове (строкове) платне користування кімнату № 3, яка знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ вул. Сім'ї Хохлових, 8-А.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів тому, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, забираючи пістолет у ОСОБА_4, мали умисел саме на відкрите заволодіння чужим майном з метою збагачення за рахунок чужого майна, тобто керувалися корисливим мотивом.

Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції зазначив, що із наданих стороною обвинувачення доказів слідує, що 4 лютого 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийшли в офіс № 3, розташований в приміщенні фірми «Літера» по вул. Сім'ї Хохлових, 8-А у м. Києві, договір оренди якого оформлено на ОСОБА_1, з метою забрати у потерпілого ОСОБА_4, який протягом тижня уникав спілкування з ОСОБА_1, ноутбук, що був наданий особисто останньому ОСОБА_10, тобто знаходився в законному володінні та користуванні обвинуваченого та був йому необхідним для роботи, оскільки в ньому містилася інформація щодо клієнтської бази та напрацювань за період спільної роботи з потерпілим. Під час зустрічі, будучи обізнаними про наявність у потерпілого ОСОБА_4 пістолету, побоюючись його застосування проти них останнім, ОСОБА_2 завдав потерпілому удар пластиковою трубою, яку взяв при вході до приміщення офісу, а також декілька ударів руками в голову та тулуб, а ОСОБА_7 - декілька ударів руками в тулуб. В цей час ОСОБА_1 дістав із сумки потерпілого пістолет «ME 38 Компакт», який поклав на стіл, а ОСОБА_2 з кишень потерпілого ОСОБА_4 дістав належні останньому речі, а саме, портмоне, в якому знаходилось, приблизно 2000 грн., та 2 мобільні телефони, які також поклав на стіл. Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи в офісі, висловив вимогу потерпілому погасити перед ним борг за виконану спільно з потерпілим роботу. У подальшому при виході з приміщення офісу ОСОБА_3, побоюючись застосування до них пістолету потерпілим, забрав його зі столу, а ОСОБА_1 забрав ноутбук, при цьому інші речі потерпілого залишилися на місці.

Такі встановлені судом обставини об'єктивно підтверджуються вищенаведеними безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами у їх сукупності, які узгоджуються між собою.

При цьому на користь тверджень обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність у них умислу на відкрите заволодіння чужим майном з корисливих мотивів свідчить і та обставина, що, забираючи пістолет з приміщення офісу, вони не взяли іншого майна потерпілого ОСОБА_4, а саме грошових коштів та мобільних телефонів, наявність яких для них була очевидною, тобто маючи реальну можливість незаконно збагатитися за рахунок чужого майна.

Крім того, як вбачається з матеріалів судового провадження, доказів щодо належності потерпілому ОСОБА_4 пістолету, як і доказів щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної йому згідно пред'явленого обвинувачення, стороною обвинувачення під час судового розгляду судом першої інстанції не надано, і клопотань про їх дослідження, в тому числі і в суді апеляційної інстанції в порядку ст. 404 КПК України, від сторони обвинувачення не надходило.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, забираючи пістолет потерпілого ОСОБА_4, мали умисел саме на відкрите заволодіння чужим майном з метою збагачення за рахунок чужого майна, тобто керувалися корисливим мотивом, а звідси - про недоведеність суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

А тому обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Колегією суддів також не встановлено порушень судом вимог КПК України, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, як про це зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, судовий розгляд судом першої інстанції проведено у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, яке підтримується та доводиться відповідно до положень ст.ст. 92, 337 КПК України виключно стороною обвинувачення.

А тому посилання прокурора на те, що в разі недоведеності наявності в діяннях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд повинен був визначити, під дію якої статті кримінального закону підпадають дії обвинувачених, є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки у такому випадку на суд покладаються невластиві йому функції, які має виконувати сторона обвинувачення.

Таким чином, вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, в ньому зазначено формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинувачених та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду першої інстанції з постановленням свого вироку, як про це ним порушено питання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Панова В.Є. залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у кримінальному провадженні № 12013110100006216 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_______ _______ _______

Осіпова Л.О. Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В.