Вирок № 44720847, 08.06.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 1-кп/235/222/15

Справа № 235/2517/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2015 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю : прокурора Павлик В.Л.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Красноармійськ кримінальне провадження, внесене 02.02.2015 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015050410000232 , за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Перше Травня Красноармійського району Донецької області, громадянин України, знаходиться у цивільному шлюбі, має малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого електрозварником ТОВ «Олена», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мєшкає за адресою: АДРЕСА_1,

за частиною 1 статті 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту 27.01.2015 на протязі дня ОСОБА_1, знаходячись у м. Красноармійську Донецької області, вживав спиртні напої. В цей же день, близько 21.30 години, він з метою залишитися ночувати, оскільки сам є мешканцем с. Гришине Красноармійського району Донецької області, прийшов до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_4, за місцем її проживання: АДРЕСА_1. Останньої у цей час дома не було, та у квартирі знаходились її донька ОСОБА_3 із своїм співмешканцем ОСОБА_2, у яких ОСОБА_1 став прохати дозволу залишитися на ніч. На це ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовили йому, оскільки між ними склалися особисті неприязні стосунки, а також тому, що ОСОБА_1 знаходився у нетверезому стані. Однак, ОСОБА_1 продовжував наполягати на своєму, внаслідок чого між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в процесі якої вони вийшли з квартири на вулицю.

Знаходячись на вулиці, 27.01.2015 року приблизно о 22 годині, біля будинку № 15 вулиці Ольшанського м. Красноармійська Донецької області, під час вказаної сварки ОСОБА_2, завдав ОСОБА_1 не менше дев'яти ударів руками в область голови та грудної клітини, внаслідок чого спричинив йому наступні тілесні ушкодження: закриті перелами ребер 5 зліва та 7 справа, які супроводжуються підшкірною емфіземою справа, вираженою міжм'язовою емфіземою, тотальним пневмотораксом справа та зліва, які потребували хірургічної операції справа та зліва, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння; закрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку легкого ступеню, відкритий перелам нижньої щелепи у ментальному відділі справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я; садна, гематоми лобу, носу, правої щоки, підборіддя, правої вушної раковини, правої тьмяної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що 27 січня 2015 року до будинку де він мешкає з громадянською дружиною, її матір'ю, своєю донькою, та сестрою дружини в нетверезому стані прийшов ОСОБА_1. Сам обвинувачений був в тверезому стані. ОСОБА_1 став проситися залишитися на ніч, він з дружиною відмовив. ОСОБА_1 у брудному одязі ліг на ліжко, де спала донька обвинуваченого. Обвинувачений обурений такою поведінкою потерпілого вийшов з ним на вулицю. На вулиці потерпілий став виражатися нецензурною лайкою та замахнувся на обвинуваченого. Після цього обвинувачений вдарив потерпілого у грудну клітинку та декілька разів по обличчю. Потерпілий впав на землю. Обвинувачений викликав швидку допомогу та зайшов до будинку. Через деякий час вийшов на двір подивитись на потерпілого та побачив що його вже немає. Таку свою поведінку пояснюю тим, що потерпілий постійно приходить до їх будинку в нетверезому стані, вчиняє свари, не хоче залишити в спокої його та його сім'ю.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що знаходиться з обвинуваченим в напружених стосунках. 27 січня 2015 року прийшов ввечері до будинку де мешкає обвинувачений з сім'єю, знаходився у нетверезому стані та став провокувати конфлікт. Підтвердив показання обвинуваченого. На вулиці обвинувачений вдарив його, він упав, знепритомнів. Прийшов до тями у лікарні, де лікувався два тижні. Претензій до обвинуваченого немає, та розуміє що сам спровокував обвинуваченого на такі дії. Просив суд не обирати покарання обвинуваченому зв'язане з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що мешкає з обвинуваченим у громадянському шлюбу, у них є малолітня дитина. Потерпілого знає з негативної сторони. Потерпілий не мешкає з її матір'ю вже 7 років, але постійно приходить до них додому в нетверезому стані, висуває претензії. Ввечері 27 січня 2015 року прийшов нетверезий, діти вже спали, почав голосно говорити, вимагати щоб його пустили переночувати. Обвинувачений вийшов з потерпілим на вулицю. ОСОБА_1 замахнувся на обвинуваченого, потім вона пішла до будинку подивиться на дітей. Коли вийшла знову на вулицю побачила, що ОСОБА_1 лежить на землі, а обвинувачений попросив у неї телефон щоб викликати швидку допомогу.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, також суд переконався, що немає сумнівів у добровільності їх позицій та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Окрім визнання обвинуваченим своєї провини у скоєнні інкримінованого правопорушення, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наступними доказами:

Висновком експерта за № 50 відповідно до якого при судово-медичному обстеженні та зверненні за медичною допомогою ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: закриті перелами ребер 5 зліва та 7 справа, які супроводжуються підшкірною емфіземою справа, вираженою міжм'язовою емфіземою, тотальним пневмотораксом справа та зліва, які потребували хірургічної операції справа та зліва, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння; закрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку легкого ступеню, відкритий перелам нижньої щелепи у ментальному відділі справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я; садна, гематоми лобу, носу, правої щоки, підборіддя, правої вушної раковини, правої тьмяної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Які відповідно до висновку могли з'явитися можливо 27 січня 2015 року від діє тупого предмету, яким могли бути кулаки рук людини, в результаті нанесення не менше дев'яти ударів ( а.с. 16-18 т.2).

Протоколом слідчого експерименту від 27.02.2015 року, відповідно до якого обвинувачений при проведенні слідчого експерименту показав як він наносив удари потерпілому (а.с.36-39 т.2).

Висновком експерта № 7 до висновку експерта № 50 від 23.02.2015 року, відповідно до якого пошкодження, які має ОСОБА_1 могли з'явитися при обставинах, вказаних обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту за його участі (а.с.41-43 т.2).

Протоколом слідчого експерименту від 23.04.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 показав, що пам'ятає один удар після якого він знепритомнів (а.с. 44-46 т.2).

Протоколом слідчого експерименту від 23.04.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 показала як обвинувачений ОСОБА_2 наносив удари потерпілому, а саме два удари зліва і справа в область обличчя, один удар в область грудної клітини, після чого потерпілий впав (а.с. 47-49 т.2).

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, беручи до уваги, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, ніким не оспорюються, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в повному обсязі пред'явленого обвинувачення.

Дії обвинуваченого, які виразились в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами статті 65 КК України, враховуючи ступень тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Цивільний позов заявлено прокурором Красноармійської міжрайонної прокуратори в інтересах держави в особі Фінансового управління Красноармійської міської ради у відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 70 копійок. Обвинуваченим даний позов визнано.

Витрат у кримінальному провадженні не було.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки, а так само конкретні обставини скоєння злочину, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого доцільним буде призначення покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі. Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і знаходить можливим звільнити його від відбування покарання з випробовуванням строком на три роки на підставі ст.75 КК України, і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 129, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 (три ) роки та з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Фінансового управління Красноармійської міської ради на р/р 31415544700060 УДКСУ м. Красноармійська в Донецькій області МФО 834016 код платежу 24060300 ОКПО 37803022 у відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 70 копійок.

Контроль за виконанням покарання покласти на Красноармійський МВ КВІ УДПтСУ в Донецькій області.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через Красноармійський міськрайонний суд до апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя