Постанова № 44719945, 09.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2015 року 14:55 № 826/1891/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-МХП»

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0010232205, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека-МХП» (надалі – позивач або ТОВ «Безпека-МХП») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0010232205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Безпека-МХП» не порушувало вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Хімтехнологія», які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит у березні 2014 року по взаємовідносинам з ПП «Хімтехнологія».

У судове засідання 20.04.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв’язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Безпека-МХП» порушень вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 20.04.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Безпека-МХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Хімтехнологія» за період 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами вказаної вище перевірки ТОВ «Безпека-МХП» контролюючим органом складено акт від 19.08.2014 року № 931/26-54-22-05/38323517 (надалі – акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету у сумі 250 000,00 грн. за березень 2014 року.

Вищезазначені порушення, як вбачається зі змісту акту перевірки, обґрунтовані наступним.

Так, у ході проведення перевірки контролюючим органом використано акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 22.05.2014 року № 82/2204/21123480/178 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хімтехнологія» (код ЄДРПОУ 21123480) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року. Даним актом встановлено, що станом на початок звірки ПП «Хімтехнологія» має стан « 9» – направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням у зв’язку з чим проведення зустрічної перевірки неможливе.

Згідно проведеного аналізу видаткових накладних ПП «Хімтехнологія» за період березень 2014 року було встановлено, що до складу податкових зобов’язань віднесено податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, вони дроблені на суму менше 10 000,00 грн., при цьому, за один календарний день виписано декілька податкових накладних. Отже, відстежити номенклатуру товарів та робіт не надається за можливе. Таким чином, вбачається проведення операцій, реальність постачання товарів за якими не підтверджується, у зв’язку з приховуванням номенклатури товару у складі податкових зобов’язань. Тому неможливо ідентифікувати осіб, які фактично займалися господарською діяльністю. Таким чином, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов’язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

У ході проведення перевірки не встановлено підтверджень фактів передачі товарів, виконаних робіт, послуг ПП «Хімтехнологія» покупцям, у зв’язку з відсутністю (не наданням на запит відповіді) актів виконаних робіт, актів приймання-передачі товару, довіреностей документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, банківських виписок, платіжних документів.

Так, звіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів – покупців – та по операціях з продажу товарів, робіт (послуг) контрагентам постачальникам за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року в розумінні ст. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст.198 Податкового кодексу України.

Звіркою ПП «Хімтехнологія» за період 01.12.2013 року по 31.03.2014 року встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання робіт (послуг) у підприємств-постачальників, які мають ознаки нереальності здійснення операцій, по яких відсутній факт реального вчинення господарських операцій, та по операціях з продажу цих робіт (послуг) підприємствам-покупцям.

За даними системи «Податковий блок», АС ДАІ «Автомобіль» встановлено, що на ПП «Хімтехнологія» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, основні засоби, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Хімтехнологія», а, отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ПП «Хімтехнологія» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Хімтехнологія» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ПП «Хімтехнологія» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення на вказаний акт, розглянувши які ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 02.09.2014 року №18364/10/26-54-22-05-19 повідомила про залишення висновків акту перевірки без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0010232205, яким ТОВ «Безпека-МХП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 500,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.11.2014 року №209/19/26-15-10-05-15 про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України від 16.01.2015 року №601/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, згідно яких податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0010232205 залишено без змін, а скарги – без задоволення.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Безпека-МХП» в звітних (податкових) періодах за березень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі – Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді – такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Хімтехнологія».

Як вбачається зі змісту акту перевірки, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП «Хімтехнологія», які ґрунтувалися на договорі № 1-ХМ від 01.01.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. даного договору № 1-ХМ від 01.01.2014 року, ПП «Хімтехнологія» (виконавець) зобов’язується на умовах, визначених цим договором, надавати позивачу (замовнику) послуги по охороні об’єктів замовника, надалі – послуги, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги, в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 1.2. договору, визначено, що послуги по охороні об’єктів замовника здійснюється цілодобовими постами – охоронцями протягом календарного місяця з дня виставлення охорони. Кількість цілодобових постів, кількість працівників охорони, адреса розташування об’єктів замовника, тривалість послуг визначається сторонами та зазначається в Актах приймання-передачі об’єктів під охорону та в Актах виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 7.1. договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє протягом 2 (двох) місяців. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.02.2014 року до договору від 01.01.2014 року, сторонами погоджено продовжити строк дії даного договору до 30.04.2014 року.

При цьому, слід зазначити, що суд не бере до уваги надану представником позивача копію додаткової угоди від 30.04.2014 року (а.с. 85 том 1), якою сторонами погоджено з 30.04.2014 року розірвати дію договору № 1-ХТ від 01.01.2014 року, оскільки остання не врегульовує договірні правовідносини позивача з ПП «Хімтехнологія», які виникли на підставі договору № 1-ХМ від 01.01.2014 року, господарські операції згідно якого і були об’єктом перевірки з боку контролюючого органу.

Відповідно до акта приймання-передачі об’єкту під охорону від 01.01.2014 року, на виконання умов договору 1-ХМ від 01.01.2014 року позивач передав, а ПП «Хімтехнологія» (виконавець) прийняв під охорону наступний об’єкт: ПрАТ «Миронівська птахофабрика» – 92,5 цілодобових постів; СТОВ «Дружба народів» – 97 цілодобових постів; Відокремлений підрозділ «Птахофабрика «Вінницький бройлер» ПАТ «Миронівський хлібопродукт» – 16 цілодобових постів; Філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» ТОВ «Вінницька птахофабрика» – 12 цілодобових постів; Філія «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» – 18,5 цілодобових постів; Філія «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» – 48 цілодобових постів; ПАТ «Миронівський Хлібопродукт» Дніпропетровська торгова філія – 5 цілодобових постів; Філії «М’ясокомбінат-СТОВ «Дружба народів» – 10 цілодобових постів.

Об’єкти являють собою виробничі та адміністративні приміщення. Територія об’єкту по периметру має огорожу. Схема постів охорони, які виставляються на даних об’єктах наведено в окремих Дислокаціях постів по даним об’єктам. Зазначені об’єкти з завданням: забезпечення контрольно-перепускного режиму, недопущення крадіжки та/або псування товарно-матеріальних цінностей, контроль за дотриманням внутрішнього порядку на території об’єкту – приймаються під охорону.

Згідно п. 1.3. договору, пропускний та внутрішньо-об’єктовий режим на об’єкті встановлюється замовником та регламентується відповідною Інструкцією, здійснювати цей режим належить виконавцю.

За надані послуги по охороні замовник сплачує на поточний рахунок виконавця грошові кошти протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) згідно з погодженою кількістю працівників охорони, кількості постів охорони відповідно до Акту приймання-передачі об'єктів під охорону та договірною вартістю послуг, на підставі виставлених рахунків виконавця (п. 2.1. договору).

Вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, є договірною та становить 5 000,00 р., з урахуванням ПДВ 20 %, за один цілодобовий пост охорони за один календарний місяць надання послуг. Вартість послуг, що надаються, попередньо становить 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 %, за один відпрацьований календарний місяць. Остаточна вартість послуг, наданих виконавцем в календарному місяці, визначається сторонами відповідно вартості послуг, визначеної в п. 2.2. цього Договору, враховуючи обсяг наданих послуг (кількість цілодобових постів, кількість працівників, кількість об'єктів тощо), щомісячно та зазначається сторонами в Актах виконаних робіт (наданих послуг), які після підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.3 Договору).

Загальна вартість послуг, що надаються за цим Договором, (сума договору) визначається шляхом підрахунку вартості усіх наданих за цим Договором послуг згідно підписаних сторонами Актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.4. Договору).

Вартість послуг може бути змінена у разі зміни кількості об'єктів, що передаються під охорону, кількості постів охорони, кількості працівників виконавця, що здійснюють охорону об’єкта, а також в залежності від кон’юнктури ринку, зміни ставок податків та зборів, або при письмовому погодженні сторін. При цьому зміна вартості послуг здійснюється сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п. 2.5. Договору).

Приймання-передача послуг, наданих виконавцем за здійснюється сторонами в порядку, передбаченому діючим законодавством України, 30 (31) числа кожного місяця надання послуг та оформлюється актом виконаних робіт (наданих послуг) після його підписання сторонами є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.6. Договору).

Пунктом 2.7 договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються банківським переказом у національній валюті України – гривні на підставі рахунку-фактури. Сума до сплати визначається на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний період.

Відповідно до п. 3.1.2 договору, виконавець зобов’язаний приймати об’єкт під охорону за Актом приймання-передачі об’єкту під охорону. Всі матеріальні цінності які знаходяться за межами приміщень та не мають огородження приймаються під охорону на основі інвентаризаційної відомості та охороняються згідно окремої інструкції.

Пунктом 3.1.3 договору визначено, що виконавець зобов’язаний здійснювати на об’єкті встановлений перепускний та внутрішньо-об’єктовий режим, контролювати вхід та вихід посадових осіб, робітників, відвідувачів, фіксувати час знаходження на роботи посадових осіб та робітників.

Згідно п.3.1.4 договору, виконавець зобов’язаний організовувати та забезпечити охорону об’єкта, прийнятого під охорону та схоронність товарно-матеріальних цінностей на об’єкті від розкрадання, крадіжок, навмисного псування і не допускати несанкціонованого проникнення сторонніх осіб на об’єкт, що охороняється.

Відповідно до п. 3.1.5 договору, виконавець зобов’язаний контролювати ввіз та вивіз (вніс та виніс) товарно-матеріальних цінностей на територію об’єкта та з території об’єкта, що охороняється. Вести журнали контролю руху ТМЦ в порядку, передбаченому Інструкцією про пропускний та внутрішньо-об’єктовий режим на об’єкті. Контролювати в’їзд на територію та виїзд з території об’єкту транспортних засобів, сільськогосподарської та іншої спеціальної техніки. Вести журнали контролю руху транспортних засобів (техніки) в порядку, передбаченому Інструкцією про пропускний режим на об’єкті. Інформувати замовника про порушення посадовими особами та робітниками, відвідувачами перепускного та внутрішньо-об’єктового режиму (п. 3.1.6 договору).

Пунктом 3.1.9 договору визначено, що виконавець зобов’язаний забезпечити схоронність переданих замовником в тимчасове користування, на строк дії чинного договору, службових приміщень, обладнання, засобів зв’язку та іншого майна.

Відповідно до п. 3.1.11 договору, виконавець зобов’язаний у разі виявлення на об’єктах сторонніх осіб, транспортних засобів (техніки, тощо), будь-якої загрози нормальному функціонуванню або схоронності об’єктів, оперативно повідомляти про це замовника та відповідні державні служби. Відповідати за дотримання працівниками виконавця вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, ветеринарної та виробничої санітарії, особистої гігієни та внутрішнього трудового розпорядку (п. 3.1.13).

Згідно п. 4.1.2 договору, замовник зобов’язаний надати співробітникам виконавця, безпосередньо здійснюючим охорону об’єктів, місце для проживання. Забезпечити працівників (робітників) виконавця – охоронців триразовим харчуванням, спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту (п.4.1.5 договору). Своєчасно проводити працівникам виконавця (до початку їх роботи на об’єкті) вступний інструктаж з охорони праці.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: податкової накладної від 31.03.2014 року № 111 на суму 1 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 250 000,00 грн.); рахунку-фактури від 31.03.2014 року № СФ-0000111 на суму 1 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 250 000,00 грн.); акту виконаних робіт від 31.03.2014 року № 111 на суму 1 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 250 000,00 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту за березень 2014 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ПП «Хімтехнологія» не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

Проаналізувавши положення договору № 1-ХМ від 01.01.2014 року, суд дійшов до наступного висновку. Позивач за для виконання вимог даного договору був зобов’язаний: ознайомити працівників ПП «Хімтехнологія» з Інструкцією про пропускний та внутрішньо-об’єктовий режим на об’єкті; провести працівникам ПП «Хімтехнологія» (до початку їх роботи на об’єкті) вступний інструктаж з охорони праці; інструктаж щодо дотримання працівниками виконавця вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, ветеринарної та виробничої санітарії, особистої гігієни та внутрішнього трудового розпорядку; надати співробітникам ПП «Хімтехнологія», безпосередньо здійснюючим охорону об’єктів, місце для проживання; забезпечити працівників (робітників) виконавця – охоронців триразовим харчуванням, спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту.

По-перше, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що об’єкти, вказані в акті приймання-передачі об’єкту під охорону від 01.01.2014 року, належать на праві власності чи перебувають у розпорядженні ТОВ «Безпека-МХП», тобто є об’єктами замовника – ТОВ «Безпека-МХП», – як це визначено п. 1.1 договору.

По-друге, позивачем не надано суду жодного супутнього, похідного документу необхідного для виконання умов договору та виготовленого під час виконання позивачем та ПП «Хімтехнологія» зазначеного договору, наявність таких документів передбачено самим договором, це зокрема: відмітки у журналі про облік працівників ПП «Хімтехнологія», які здійснювали охорону об’єктів відповідно до договору та відповідно були присутніми на території об’єктів, що знаходилися під охороною та мали пропускний режим. Не надано суду схеми постів охорони, які виставлялися на даних об’єктах. Позивачем також не надано суду, журналу обліку-контролю забезпечення перепускного та внутрішньо-об’єктового режиму щодо входу та виходу посадових осіб, робітників, відвідувачів, (з фіксацією часу знаходження на роботі посадових осіб та робітників), журналу контролю руху транспортних засобів (техніки) та журналу контролю руху товарно-матеріальних цінностей щодо ввозу та вивозу (вносу та виносу) товарно-матеріальних цінностей на територію об’єкта та з території об’єкта, що охороняється. Ведення зазначених журналів працівниками ПП «Хімтехнологія» передбачено приписами п. 3.1.3, п.3.1.5, п. 3.1.6 договору.

Крім того, суду не надано, доказів на підтвердження того, що працівники ПП «Хімтехнологія» безпосередньо були на території зазначених об’єктів та здійснювали їх охорону. Так, відповідно до умов договору послуги з охорони надаються цілодобово і за для їх виконання позивач був зобов’язаний надати робітникам ПП «Хімтехнологія» місце для проживання.

Натомість, суду не надано ані доказів того, що будь-яке місце чи приміщення надавалося працівниками ПП «Хімтехнологія», ані доказів його повернення позивачу після закінчення дії договору.

При цьому, слід зауважити те, що п. 1.2 договору визначено, що послуги по охороні об’єктів замовника здійснюється цілодобовими постами – охоронцями протягом календарного місяця з дня виставлення охорони. Кількість цілодобових постів, кількість працівників охорони, адреса розташування об’єктів замовника, тривалість послуг визначається сторонами та зазначається в Актах приймання-передачі об’єктів під охорону та в Актах виконаних робіт (наданих послуг).

Натомість, позивачем не надано суду жодного доказу (документу), який містив би відомості про кількість працівників охорони та адреси розташування об’єктів замовника.

Так, наданий позивачем акт приймання-передачі об’єкту під охорону від 01.01.2014 року на виконання умов договору 1-ХМ від 01.01.2014 року не містить інформації ані щодо адреси об’єктів, тобто місця надання послуг з охорони об’єктів, ані кількості задіяних працівників охорони.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодного супутнього, похідного документу виготовленого під час виконання позивачем та ПП «Хімтехнологія» зазначеного договору, наявність яких передбачено самим договором, зокрема, п.1.1, п. 1.2, п. 1.3, п. 3.1.3, п. 3.1.4, п. 3.1.5, п.3.1.9, п.3.1.13, п.4.1.2, п.4.1.5, п.4.1.6 останнього.

Таким чином, позивачем не спростовано висновків контролюючого органу про те, що договір № 1-ХМ від 01.01.2014 року, укладений з ПП «Хімтехнологія», реально виконувався сторонами, зокрема, у березні 2014 року.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що позивачем наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-МХП» (ідентифікаційний код: 38323517, адреса: 04074, м. Київ, вул. Мукачівська, 9) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок