Постанова № 44719823, 09.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2015 року 10:55 № 826/7224/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І. при секретарі судового засідання Трухан К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про відшкодування різниці посадових окладів та стягнення моральної шкоди

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача Конакова В.О.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 несплачену різницю посадових окладів за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 4270,00 грн.;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 несплачені нарахування на посадовий оклад в сумі 22409,81 грн.;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10962,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час призначення на посаду начальника відділу профілактичної роботи управляння внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України, всупереч вимогам п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому не було збережено вищий розмір посадового окладу, встановлений за попередньою займаною посадою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові та в заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача під час розгляду справи заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскільки призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу профілактичної роботи управляння внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України відбулось не у зв'язку з вивільненням внаслідок ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, а тому положення п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають застосуванню.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2, виданого 08 квітня 2005 року. Згідно вкладення НОМЕР_3 до посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12).

Наказом Генеральної прокуратури України від 09 листопада 2010 року № 3465ц ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади начальника відділу особового складу та внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України (а.с. 19).

01 жовтня 2013 року Генеральною прокуратурою України прийнято наказ № 42шц, згідно яким: 1. Перейменовано Головне управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України. 2. Ліквідовано в структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України управління внутрішньої безпеки. Його загальну штатну чисельність 17 одиниць з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. 3.Утворено в структурі та штатному розписі Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України - управління внутрішньої безпеки у складі: - відділу службових перевірок та запобігання корупції; - відділу профілактичної роботи (а.с. 21).

Наказом Генеральної прокуратури України від 10 січня 2014 року № 3ц ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу профілактичної роботи управляння внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції Генеральної прокуратури України (а.с. 20).

Позивач вважає, що він має право на збереження посадового окладу протягом одного року від часу призначення, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Згідно частини четвертої статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Надання компенсацій та пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року.

Відповідно до ч. 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 01 жовтня 2013 року № 42шц управління, в якому працював позивач, було ліквідовано наказом Генеральної прокуратури України від 10 січня 2014 року № 3ц позивача було звільнено з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції Генеральної прокуратури України, та призначено на посаду начальника відділу профілактичної роботи управляння внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України.

Як вбачається з довідки, що міститься у додатках до листа Генеральної прокуратури України від 25 березня 2015 року № 11/1-809вих.-15-26901-15, посадові оклади по посадам що обіймав ОСОБА_1 складають: - заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції Генеральної прокуратури України - 3220,00 грн.; - начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України - 2793,00 грн. (а.с. 28-29).

Тобто, при звільненні позивачу було встановлено нижчий посадовий оклад згідно штатного розпису, а саме: 2793,00 грн.

Згідно довідки Генеральної прокуратури України від 08 травня 2015 року № 18-1044/вих.-15, посадовий оклад по посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції Генеральної прокуратури України, яку обіймав ОСОБА_1, складає 3220,00 грн. (а.с. 47).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, з огляду на положення п. 7 ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку, що відповідач мав врахувати при звільненні та призначенні позивача на нижче оплачувану роботу гарантовані державою компенсації та пільги., а саме, збереження розміру посадового окладу та пільг за попередньою посадою.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, що позивач перебував на посаді начальника відділу профілактичної роботи управляння внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України 10 місяців (з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року), а тому різниця посадових окладів становить 4270,00 грн. (3220,00 грн. - 2793,00 грн. = 427,00 грн. х 10 міс.).

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача різниці посадових окладів позивача за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 4270 грн. 00 коп.

Враховуючи, що посадовий оклад позивача за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року повинен був складати 3220,00 грн., заробітна плата позивача повинна була обчислюватись виходячи саме з такого посадового окладу.

А тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 різницю в нарахуванні на посадовий оклад за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 22409,81грн.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач просить стягнути з Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 10962,00 грн., разом з тим, з урахуванням доказів, які позивач надав на підтвердження заподіяння відповідачем такої шкоди, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги частково та стягнення з Генеральної прокуратури України на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, у свою чергу, доведено правомірність оскаржуваних в даному адміністративному позові позивачем дій.

Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ вул. Різницька, 13/15 ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою : 01015, АДРЕСА_1) різницю посадових окладів за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 4270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ вул. Різницька, 13/15 ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою : 01015, АДРЕСА_1) різницю в нарахуванні на посадовий оклад за період з 10 січня 2014 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 22409 (двадцять дві тисячі чотириста дев'ять) грн. 81 коп.

4. Стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ вул. Різницька, 13/15 ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 01015, АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн.00 коп.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 10 червня 2015 року.

Суддя С.І. Нагорянський