Постанова № 44719639, 09.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2015 року 11:20 № 826/4962/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до: ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (відповідач-1) Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач-2)третя особа-1:Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм»третя особа-2:Товариство з обмеженою відповідальністю «Гатіора»про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу по єдиному внеску, а також рішення про результати розгляду скарги,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) та Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014:

- № 2352/26-59-17-01, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб - СГД» на 80 355,15 грн. за основним платежем та на 40 177,58 грн. за штрафними санкціями;

- № 2353/26-59-17-01, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 96 235 грн. за основним платежем та на 48 117,50 грн. за штрафними санкціями;

2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу по єдиному внеску від 15.10.2014 № Ф-1729, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 33 239,23 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.12.2014 № 374/Г/26-15-10-08 «Про результати розгляду первинної скарги», відповідно до якого збільшено суму єдиного внеску за період з лютого по грудень 2013 р. на 20 803, 64 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто нездійсненні між позивачем та третіми особами господарських операцій, у віднесенні до складу витрат та податкового кредиту сум, які не підтверджуються первинними документами.

Між тим, як зазначає позивач, з контрагентами були укладені договори на виготовлення упаковок та етикетом для продуктів харчування, на виконання маркетингових послуг по просуванню товарів.

Вказані операції є реальними, належним чином документально оформлені, у зв'язку з чим позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене, позивач вважає висновки ДПІ та ГУ ДФС у м. Києві безпідставними, а оскаржувані рішення - протиправними та просить їх скасувати.

У свою чергу відповідачі вважають висновки акту перевірки, з урахуванням висновків ГУ ДФС у м. Києві, викладених у рішення від 19.12.2014 № 374/Г/26-15-10-08, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на належним чином встановлених обставинах та ґрунтуються на відповідних нормах профільного законодавства. Враховуючи наведене у сукупності, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відносно третіх осіб, слід зазначити, що поштові відправлення, які були направлені за зазначеними в ЄДР адресами вказаних осіб, повернуті без вручення з незалежних від суду причин (у зв'язку з відсутністю вказаних товариств за відповідними адресами) у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України відповідні процесуальні документи вважаються належним чином врученими, а треті особа - належним чином повідомленими про розгляд справи. У той же час, представники третіх осіб двічі в судові засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття у судові засідання не надали. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представників третіх осіб на підставі наявних матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.05.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з ТОВ «Гранд Тайм» (код з ЄДР 38123047) за лютий 2013 р. та ТОВ «ГАТІОРА» (код з ЄДР 38091733) за період з березня по грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.10.2014 р. № 1489/17-01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що позивач зареєстрований в якості підприємця 02.11.2009 р., став на податковий облік 04.11.2009 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 23.04.2010 р.

За даними перевірки валовий дохід у 2013 р. складає 7 279 434,00 грн., що відповідає і даним підприємця.

Задекларовані витрати у 2013 р. ФОП задекларовані у розмірі 7 214 031,00 грн. За даними перевірки - 6 732 855,15 грн. Розбіжність - 481 175,85 грн.

В контексті наведеного зазначено, що в 2013 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «ГАТІОРА».

При проведенні перевірки використано акт від 16.04.2014 р. № 1057/2659/22-02/38123047 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. Проведеною звіркою не підтверджено відносини із покупцями та постачальниками.

При проведенні перевірки також використано акт від 21.08.2014 р. № 459/26-56-22-01-03/38091733 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАТІОРА» за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2014 р. Проведеною звіркою не підтверджено господарських відносин із покупцями та постачальниками.

За результатами перевірки встановлено, що кошти, сплачені позивачем на користь ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» в лютому 2013 р. та ТОВ «ГАТІОРА» з березня по грудень у сумі 481 175,85 грн. (без ПДВ) та віднесені до складу валових витрат, не є витратами, які пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Зазначено, що на порушення ст. 138, п. 177.4., п. 177.2. ПК України позивачем завищено витрати в 2013 р. на 481 175,85 грн.

Відносно визначення чистого доходу зазначено, що за даними ФОП чистий дохід, що підлягає оподаткуванню ПДФО в 2013 році складає 65 403 грн. За даними перевірки - 546 578,85 грн. Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу в 2013 році встановлено його заниження на 481 175,85 грн. Встановлено порушення з боку позивача п. 177.2. ПК України.

Щодо нарахування позивачем ПДВ. При проведенні автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що в 2013 році ФОП мав взаємовідносини з підприємством-постачальником ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (стан на дату складання акту 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та ТОВ «ГАТІОРА» - стан на дату складання акту - 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Надалі зазначається ДПІ, що ФОП до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в 2013 році у розмірі 96 235 грн., у т.ч.: лютий 12500 грн., березень - 12000 грн., квітень 5100 грн., травень 6835 грн., червень 8667 грн., липень 5333 грн., серпень 9333 грн., вересень 6967 грн., жовтень - 7167 грн., листопад 14167 грн., грудень - 8167 грн. відносно контрагентів ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та ТОВ «ГАТІОРА».

При проведенні перевірки, як зазначено в Акті перевірки, використано акт від 16.04.2014 р. № 1057/5659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. та акт від 21.08.2014 р. № 459/26-56-22-01-03/38091733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАТІОРА» за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2014 р.

Зазначено, що проведеною звіркою ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та ТОВ «ГАТІОРА» не підтверджено відносини із покупцями та постачальниками.

Крім того, ДПІ вказується, що оперативним управлінням ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист від 01.04.2014 р. № 575/7/26-15-07-2415 та надано копії допиту посадових осіб та засновників ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» щодо непричетності до діяльності зазначеного підприємства.

Відносно ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» встановити місцезнаходження не є можливим. Остання декларація з ПДВ подана за лютий 2014 р. з нульовими показниками. Остання декларація з податку на прибуток подана за 2013 рік (доходи склали 2 693 327 828; витрати 2 693 327 302 грн.). Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідні для здійснення діяльності.

Між іншим також зазначається ДПІ, що одним з контрагентів по маркетингових послугах ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік є ТОВ «Грант Тайм». Позивачу видані податкові накладні від 20.02.2013 р. № 1375 на суму поставки 25 000 грн. з ПДВ 4 166,67 грн., номенклатура поставки «розробка етикеток», а також від 01.01.2013 р. № 1374 на суму 50 000 грн. з ПДВ 8 333,33 грн., номенклатура поставки «участь в акції».

ДПІ зазначає, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, та дорожніх листів, які б засвідчували реальність здійснення транспортування вищезазначеного товару.

ДПІ також зазначає, що одним з контрагентів по маркетингових послугах ФОП ОСОБА_1 є ТОВ «ГАТІОРА», згідно акту від 21.08.2014 р. зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «ГАТІОРА» відсутнє за фактичною адресою. Розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, відкритому за ст. 212 ч. 3 КК України щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, зокрема ТОВ «ГАТІОРА». Зазначено про отримання від НДКЦ при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці МВС України висновок експерта почеркознавчого дослідження № 109 від 09.04.2014 р. згідно якого підписи в договорах і актах звірок від імені директора ТОВ «ГАТІОРА», гр. ОСОБА_2 виконані різними особами.

Відтак, виходячи з аналізу діяльності вказаних контрагентів, ДПІ відносно позивача приходить до висновку, що не підтверджено наявність поставок товарів вказаними контрагентами позивачу у загальній сумі ПДВ 96 235 грн. В порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., ПК України позивачем завищено податковий кредит на 96 235 грн.

Щодо нарахування позивачем єдиного внеску ДПІ зазначає, що ФОП ОСОБА_1 у 2013 році працював на загальній системі оподаткування та сплатив єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7%. Звіти до Управління ПФУ за 2013 рік подано своєчасно. За даними ФОП чистий дохід, що підлягає оподаткуванню ПДФО складає в 2013 році 65403 грн. Перевіркою встановлено його заниження на 481 175,85 грн.

ДПІ зазначено, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено в 2013 році єдиного внеску на 33 239,23 грн.

На підставі вищенаведених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

За результатами оскарження до ГУ ДФС у м. Києві вказаних рішень, збільшено грошове зобов'язання за платежем «єдиний внесок» на 20 803,64 грн. Між тим, додаткових рішень з цього приводу не приймалося у зв'язку з чим позивачем оскаржується рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.12.2014 р. № 374/Г/26-15-10-08 про результати розгляду первинної скарги, в якому зазначено, що ДПІ допущено помилку при обчисленні єдиного внеску за період з лютого по грудень 2013 року та донарахована сума єдиного внеску має становити 54 042,87 грн., а не 33 329,23 грн.

Слід зазначити, що на підставі зазначеного Акту перевірки також прийнято рішення № 2354/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1661,96 грн., яке позивачем у даній справі не оскаржується.

У взаємозв'язку з наведеним під час розгляду справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (виконавець) було укладено договір № 04/12/2012 від 04.12.2012 р.

Згідно із цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити розробку та виготовлення упаковки та етикетки для продуктів харчування. В обов'язковому порядку додаються всі необхідні сертифікати для харчової упаковки. Доставка готової упаковки та етикетки здійснюється в рамках міста за рахунок виконавця. Доставка за межі міста оплачується додатково із зазначенням суми у додатковій угоді.

Узгодження питань підгонки упаковки під фасувальне обладнання виконується виконавцем.

Договором також передбачено, що виконавець також зобов'язується виконувати маркетингові послуги: дослідження ринків України, організація та проведення заходів по стимулюванню збуту продукції у точках продажу, вивчення попиту на продукцію та перспективи його розвитку, аналіз діяльності конкурентів.

31.01.2013 р. складено акт № 1247 щодо участі виконавця в акції по просуванню продукції ТМ «Просто» в торгівельній мережі, додаткове місце продажу з 25.12.2012 р. по 14.01.2013 р. Вартість 22500 грн. без ПДВ, ПДВ 4500 грн.

31.01.2013 р. також складено акт № 1248 щодо участі в акції по просуванню продукції ТМ «Осінній букет» в торгівельній мережі. Додаткове місце продажу. Розробка дизайну етикеток ТМ «Осінній Букет». Виготовлення етикеток ТМ «Осінній Букет». Вартість всього 28 000 грн. з ПДВ 4666,67 грн.

01.02.2013 р. складено акт № 1374 щодо участі в акції по просуванню продукції ТМ «Clever» в торгівельній мережі «Billa». Додаткове місце продажу. Участь в акції - розміщення реклами в газеті «Billa» продукту ТМ «Clever» в лютому - березні 2013 р. Вартість загалом 50000 грн. з ПДВ 8333,33 грн.

20.02.2013 р. складено акт № 1375 щодо розробки дизайну етикетки (квасоля, огірки, горошок, томати, кукурудза консервовані). Розробка та виготовлення буклетів ТМ «Овочеве Меню». Вартість 25 000 грн. з ПДВ 4166,67 грн.

Відповідно за відносинами з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» складено податкові накладні від 31.01.2013 р. № 1247 та № 1278, від 01.02.2013 р. № 1374, від 20.02.2013 р. № 1375.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що 14.12.2013 р. між сторонами підписано додаткову угоду про виконання робіт: акція по просуванню продукції ТМ «Просто в торговій мережі Брусничка: додаткові місця продажу в період з 25.12. до 14.01. Місце проведення - 41 магазин по 2 піддони. Вартість 27 000 грн. з ПДВ.

31.01.2013 р. складено звіт із зазначенням адрес магазинів у м. Дніпропетровськ, м. Донецьк, м Харків. Зазначено, що кількість учасників, що прийняли участь в акції 86 000 осіб. Додано додаток у вигляді фото-звіту, з якого, однак, не вбачається участі в акції контрагента позивача.

14.01.2013 р. також оформлено додаткову угоду № 3 щодо розробки та виготовлення етикеток ТМ «Осінній Букет» (макет), виготовлення етикетом (тираж не вказано), щодо проведення акція по просуванню продукції по 21 магазину по 2 піддони. Складено звіт від 31.01.2013 р. із зазначенням адрес 21 магазину. Додано додаток у вигляді фото-звіту, з якого, однак, не вбачається участі в акції контрагента позивача.

31.01.2013 р. оформлено додаткову угоду № 4 щодо розробки дизайну етикетки для мережі Алмі: квасоля в томатному соусі, огірки 2-6 720 мл., горошок з/б, томати консервовані 720, кукурудза консервована 425. Вартість 25 000 грн. Тираж 200 буклетів. Додано додаток у вигляді фото-звіту, з якого, однак, не вбачається участі в акції контрагента позивача.

05.02.2013 р. складено додаткову угоду № 5 щодо проведення акції по просуванню продукції ТМ «Clever» в торгівельній мережі «Billa» у 28 точках вартістю 50 000 грн. Складено звіт від 28.02.2013 р. із зазначенням адрес 21 магазинів у м. Дніпродзержинськ, м. Київ, м. Краматорськ, м. Маріуполь, м. Одеса. Зазначено, що кількість учасників акції - 16 325 осіб. Зазначено, що надано послуги по розміщенню інформаційних матеріалів в ТМ «Clever» в газеті «Billa» випуск 2013 р. Додано додаток у вигляді фото-звіту, з якого, однак, не вбачається участі в акції контрагента позивача.

Між тим, під час розгляду справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «ГАТІОРА» (виконавець) також було укладено договір аналогічного змісту № 18/03/2013 від 18.03.2013 р.

Згідно із цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити розробку та виготовлення упаковки та етикетки для продуктів харчування. В обов'язковому порядку додаються всі необхідні сертифікати для харчової упаковки. Доставка готової упаковки та етикетки здійснюється в рамках міста за рахунок виконавця. Доставка за межі міста оплачується додатково із зазначенням суми у додатковій угоді.

Узгодження питань підгонки упаковки під фасувальне обладнання виконується виконавцем.

Договором також передбачено, що виконавець також зобов'язується виконувати маркетингові послуги: дослідження ринків України, організація та проведення заходів по стимулюванню збуту продукції у точках продажу, вивчення попиту на продукцію та перспективи його розвитку, аналіз діяльності конкурентів.

В контексті наведеного до матеріалів справи надано акти щодо надання послуг, зокрема, з адаптації етикеток ТМ № 1 та ТМ «Хіт продукт» для торгової мережі «Фудмаркет», надання послуг промоутера, щодо організації рекламних точок в відділеннях Укрпошти, щодо участі в акції «Товар тижня» продукції ТМ «Овочеве меню» в торгівельній мережі «Велика кишеня», щодо участі в акції «Травень» ТМ «Ашан» (10 супермаркетів), щодо надання послуг з виконання етикеток «Бички в томатному соусі», «Товстолобик в томатному соусі», щодо підготовки огляду експортного ринку України за 2012 рік, за 8 місяців 2013 року, щодо проведення дегустації продукції ТМ «Добра Справа», аналогічні документи щодо аналогічних акцій та послуг, а також видаткові накладні на поставку позивачу 525 картонних коробок, комплектів стікерів для кришки Твіст, стікерів для кришки СКО (т.1., а.с. 87 - 115).

На підставі вказаних документів сформовані показники бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні (т.1., а.с. 116 - 144) та спірні суми податкових вигод. Щодо замовлення вказаних послуг та робіт сторонами складалися додаткові угоди та виконавцем - звіти (т.1., а.с. 145 - 220). Додано додатки у вигляді фото-звітів, з яких, однак, не вбачається участі в акції та виконанні робіт/послуг контрагента позивача.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті в частині, що стосується нарахування ПДВ та ПДФО, судом проаналізовано положення п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), положення ПК України (щодо ПДВ): п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями ст. 177 ПК України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (а. 177.2. ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п 177.4. ПК України).

Згідно з п. 138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ПК України витрат операційної діяльності визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з п/п. 138.1.1. ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 138.4. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому, відповідно до п. 138.8. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. ПК України визначено склад прямих матеріальних витрат, п/п. 138.8.2. ПК України - склад прямих витрат на оплату праці, а/а. 138.8.5. ПК України - склад загальновиробничих витрат, п. 138.9. ПК України - склад інших прямих витрат, п/п. 138.10.2. ПК України - адміністративні витрати, п/п. 138.10.3. ПК України - витрати на збут, п/п. 138.10.4. інші операційні витрати.

У свою чергу, згідно з п. 138.2. ПК України, на який міститься посилання вище (щодо особливостей формування операційних витрат), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до п. 138.11. ПК України суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Відповідно до п. 140.5. ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Враховуючи положення наведених вище норм ПК України, суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Наведене ґрунтується на наступному.

Так, з наявних договорів та документів, що їх супроводжують, вбачається значний обсяг робіт/послуг, що підлягали виконанню контрагентами, у т.ч. в різних містах України, що з урахуванням специфіки операцій, у свою чергу потребувало наявності у контрагентів поліграфічного обладнання, наявності дизайнерів, іншого кваліфікованого персоналу, власного або замовленого транспорту для здійснення переміщення матеріалів та обладнання, інших матеріальних ресурсів для забезпечення здійснення господарської діяльності та вказаних операцій, зокрема.

Однак, під час розгляду справи не надано жодних доказів наявності у контрагентів власного або залученого (орендованого) поліграфічного обладнання, власних або залучених фахівців у сфері поліграфії та дизайну, наявності приміщень для офісу та виробництва замовленої продукції або угод з типографіями, доказів наявності власного або замовленого транспорту, що є необхідним в силу умов договорів, укладених з позивачем, необхідного для доставки виготовлених матеріалів.

Не надано і доказів виконання вказаних робіт/послуг іншими особами за замовленням контрагентів.

Наведені відомості не надано під час розгляду справи і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій). Звичайним при цьому є з'ясування наявності ресурсів та можливостей у потенційного постачальника.

Між тим, слід зазначити, що при обсязі оподатковуваних ПДВ операцій з продажу ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» у лютому 2013 році у розмірі 210 157 061 грн. та за період з лютого 2013 р. по лютий 2014 року у розмірі 531 421 717 грн., при задекларованому розмірі доходів цим товариством за 2013 рік - 2 693 327 828 грн., вбачається з декларації з податку на прибуток за 2013 рік (т.2., а.с. 40), що контрагентом взагалі не заявлялось (не декларувалось) втрати на збут, до яких належать витрати (п/п. 138.10.3. ПК України) на: витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; вбачається також відсутність декларування інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, тобто загалом витрат, пов'язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності.

Згідно із податковим розрахунком ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за ф. 1-ДФ за 1 квартал 2013 р. вбачається наявність у штаті лише 2-х працівників, що вочевидь вбачається недостатнім для ведення господарської діяльності та, зокрема, спірних операцій, при вищенаведеному обсязі задекларованих операцій з продажу.

Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи наведене та пояснення колишнього номінального керівника ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» ОСОБА_3. відносно того, що він не має відношення до цього товариства, не здійснював та не мав наміру здійснювати діяльність від імені цього товариства, підписи на документах не ставив та нікого на це не уповноважував, слід дійти висновку, що передача прав щодо керування підприємством від цієї особи до особи, яка надалі набула статусу керівника цього підприємства (ОСОБА_4.), відбувалась поза межами контролю та волі зареєстрованого (формального) керівника, а від імені вказаної особи та підприємства невідомими особами лише оформлювались окремі документи, які в силу наведеного є юридично дефектними та не створюють будь-яких правових наслідків.

Відносно ТОВ «ГАТІОРА» також вбачається з декларацій з ПДВ декларування операцій з продажу у серпні 2013 року в обсязі 420 420 913 грн. (без ПДВ), у вересні 2013 р. - 188 127 669 грн. (без ПДВ), у жовтні 2013 р. - 285 144 362 грн., у листопаді 2013 р. - 258 657 742 грн., у грудні 2013 р. - 1 260 936 703 грн., у березні 2013 р. - 1 384 533 730 грн. (без ПДВ), у квітні 2013 р. - 2 094 349 528 грн. (без ПДВ), у травні 2013 р. - 2 040 591 784 грн. (без ПДВ), у червні 2013 р. - 1 862 612 340 грн., у липні 2013 р. - 1 247 924 190 грн. З декларації товариства з податку на прибуток за 2013 рік вбачається декларування доходів у розмірі 14 148 584 462 грн.

У той же час, з податкових розрахунків за ф. 1-ДФ за 1 - 4 квартали 2013 р. вбачається декларування лише 1 штатного працівника - директора товариства, що при наведених обсягах операцій з продажу є явно недостатнім для забезпечення здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, спірних операцій.

При цьому, з декларації ТОВ «ГАТІОРА» з податку на прибуток на 2013 рік вбачається, що контрагентом взагалі не заявлялось (не декларувалось) втрати на збут, до яких (п/п. 138.10.3. ПК України) належать витрати на: відрядження працівників, зайнятих збутом; утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; вбачається також відсутність декларування інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, тобто загалом витрат, пов'язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності.

При цьому, під час розгляду справи не надано і будь-яких доказів, повідомлень торгових мереж щодо участі у виконанні спірних операцій контрагентами позивача, у т.ч. будь-яких документів щодо надання доступу працівникам контрагентів до магазинів, торгових точок.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

При цьому, наявність оплати за спірними операціями само по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, а саме в частині, що стосується витрат та податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, судом враховується, що сама по собі наявність у позивача угод з іншими особами, яким, як зазначає позивач, поставлялися придбані у третіх осіб роботи/товари/послуги, не є свідченням того, що до цього ці самі товари/послуги/роботи були поставлені позивачу саме вказаними контрагентами (третіми особами за позовом), за відносинами з якими і сформовані спірні суми податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Що стосується вимоги про сплату єдиного внеску та у відповідній частині рішення ГУ ДФС у м. Києві про донарахування єдиного внеску, слід зазначити, що вказані рішення ґрунтуються на висновках відносно заниження позивачем бази оподаткування, що у свою чергу ґрунтується на висновку ДПІ про завищення позивачем витрат, висновок щодо чого, як випливає з вищевикладеного, суд визнав законним та обґрунтованим.

Відповідно, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність оскаржуваної вимоги ДПІ про сплату боргу з ЄСВ з урахуванням оскаржуваного рішення ГУ ДФС у м. Києві та не вбачає підстав для висновку про визначення ЄСВ з порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивачем не наведено обставин помилковості арифметичних розрахунків при обчисленні єдиного внеску (з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві) та не спростовується розмір внеску, який має сплачуватись позивачем. За таких обставин відсутні підстави для висновку про скасування вказаних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 487,20 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору) + 73,08 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір нарахувань за оскаржуваними рішеннями (318 928,10 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4872,00 грн. (максимальний розмір). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 311,72 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: 04116, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 4 311,72 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін