Постанова № 44719552, 29.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2015 року № 826/8020/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «РАНТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки відповідача в акті перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки є протиправним.

В позовній заяві позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №0017782206, №0017772206;

зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати за ТОВ «Рант» право включення до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ митним органам, які були заявлені у деклараціях у квітні, червні, липні 2014 року на суму 18796659,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі наказу на перевірку №1802 від 19.11.2014 р., виданого ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України в період з 19.11.2014 по 25.11.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» (код за ЄДРПОУ 32599474) з питань правильності формування задекларованих показників з податку на додану вартість при фінансово-господарських відносинах з контрагентами, у тому числі нерезидентами за період з 01.06.2013 по 31.08.2014, за результатами якої складено відповідний акт №1740/26-59-22-06/32599474 від 02.12.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Рант» (код за ЄДРПОУ 32599474): п.184.7 ст.184, п.184.5 ст.184, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що відображено п.3.1 та п.3.2 розділу 3 акта перевірки, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 4131257 грн., у тому числі по періодам: у лютому 2014 на загальну суму 767197 грн., у квітні 2014 у сумі 1156435 грн., у червні 2014 у сумі 1597417 грн., у липні 2014 у сумі 295805 грн., у серпні 2014 у сумі 314403 грн. та завищення від’ємного значення у сумі 15410203 грн., у тому числі по періодам: у серпні 2014 у сумі 15410203 грн.

На підставі акта перевірки №1740/26-59-22-06/32599474 від 02.12.2014 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0017782206 від 19.12.2014 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15410203 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0017772206 від 19.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5164071,25 грн.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з висновків, викладених в акті перевірки №1740/26-59-22-06/32599474 від 02.12.2014 р., податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.184.7 ст.184, п.184.5 ст.184, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з підстав того, що 11.02.2014 р. ТОВ «Рант» було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість і виключено з реєстру платників податків на додану вартість, а нове свідоцтво платника податку на додану вартість за №200165746 отримано підприємством 06.3.2014 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, при оформленні митних документів ТОВ «РАНТ» сплачено до бюджету податок на додану вартість, що підтверджується митними деклараціями: від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026199, сплачена сума ПДВ - 535 307,20 грн. та була відображена в червні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №025561, сплачена сума ПДВ – 2676 536,00 грн. та була відображена в квітні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №025365, сплачена сума ПДВ - 1070614,40 грн. та була відображена в червні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №025645, сплачена сума ПДВ - 541 397,90 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №025642, сплачена сума ПДВ - 1070 614,40 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026113, сплачена сума ПДВ - 3 211 843,20 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026196, сплачена сума ПДВ - 676536,00 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №025369, сплачена сума ПДВ – 541 397,90 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026194, сплачена сума ПДВ - 270698,95 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026197, сплачена сума ПДВ – 1353494,75 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 07.08.2013 р. ВМД по імпорту №026112, сплачена сума ПДВ – 1624193,70 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 19.08.2013 р. ВМД по імпорту №026354, сплачена сума ПДВ – 2141228,80 грн. та була відображена в липні 2014 року; від 19.08.2013 р. ВМД по імпорту №026355, сплачена сума ПДВ - 1082795,80 грн. та була відображена в липні 2014 року.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент сплати митного податку на додану вартість, ТОВ «РАНТ» було платником податку на додану вартість та мало право на включення в податковий кредит суми сплаченого податку на додану вартість відповідно до отриманих митних декларацій, який частково був включений позивачем у вересні та грудні 2013 року.

При цьому, податковий кредит, включений позивачем як платником податку, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість №200165746 від 06.03.2014 р., у квітні, травні та липні 2014 року включений правомірно, оскільки строк у 365 днів з дати складання податкової накладної не минув. Додатково суд звертає увагу, що зазначені суми податкового кредиту отримані позивачем як платником податку на додану вартість, оскільки на момент сплати митного податку на додану вартість ТОВ «РАНТ» свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульовано.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства, а відтак податковим органом протиправно зменшено позивачу розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість та протиправно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Частиною 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що під час розгляду та вирішення даної справи, судом встановлено, що податковим органом не визнається право позивача на включення до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ митним органам, які були заявлені у деклараціях у квітні, червні, липні 2014 року на суму 18796659,00 грн., суд з метою захисту порушеного права ТОВ «РАНТ» вважає за необхідне зобов’язати контролюючий орган визнати таке право позивача.

При цьому, матеріали справи містять докази фактичної сплати позивачем зазначеної суми з податку на додану вартість (ВМД).

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №0017782206, №0017772206;

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати за ТОВ «РАНТ» право включення до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ митним органам, які були заявлені у деклараціях у квітні, червні, липні 2014 року на суму 18796659,00 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов