Постанова № 44719499, 08.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2015 року 09:35 № 826/5344/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства «Укроборонресурси»

до

3-тя особа

Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві

Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області

про

зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Укроборонресурси» (надалі – позивач або ДП «Укроборонресурси») з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (надалі – відповідач або Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (надалі – третя особа або Стрийська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про зняття обтяження (арешту) та заборони на реалізацію, накладені постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції від 24.01.2014 року, з нерухомого майна Державного підприємства «Укроборонресурси» для його подальшої реалізації ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно постанов Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2014 року №826/10974/14 та від 23.02.2015 року №826/1529/15 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі третю особу, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 23.04.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 року задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2015 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 18.05.2015 року.

У судове засідання 18.05.2015 року з’явилися представники позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа у вказане судове засідання не з’явилися, явку своїх представників не забезпечили, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 18.05.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідача та третьої особи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Відділу Проц В.С. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №826/2283/13-а, виданого 04.11.2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ДП «Укроборонресурси» на користь ДПІ у Стрийському районі податкову заборгованість у розмірі 53 626,72 грн., постановлено відкрити виконавче провадження (ВП №41142398), у зв’язку з чим винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2013 року.

У межах виконавчого провадження №41142398 головним державним виконавцем Відділу Проц В.С. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.01.2014 року, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику – ДП «Укроборонресурси», – та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить вказаному боржнику.

Також, у межах вищезазначеного виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу Проц В.С. винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.12.2013 року, якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 5 362,67 грн., а також про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій від 24.02.2014 року, якою постановлено стягнути з боржника витрати на проведення виконавчий дій у сумі 75,00 грн.

Надалі, головним державним виконавцем Відділу Проц В.С. із зазначенням виконання рішення у повному обсязі винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2014 року.

В свою чергу, позивач з метою виконання постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі №826/10974/14 та від 23.02.2015 року у справі №826/1529/15, а також вважаючи необґрунтованим продовження існування арешту майна, накладеного у межах виконавчого провадження №41142398, враховуючи факт його закінчення, звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі – Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону №606).

У розумінні положень ч. 1 ст. 57 Закону №606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону №606).

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 3 ст. 57 Закону №606).

З аналізу наведених вище положень Закону №606 вбачається, що за своєю правовою природою арешт майна боржника є способом забезпечення виконання боржником рішення, з метою примусового виконання якого і відкрито відповідне виконавче провадження.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження №41142398, останнє у відповідності до постанови від 17.04.2014 року є закінченим з підстав виконання боржником рішення у повному обсязі.

У силу положень ч. 1 ст. 50 Закону №606, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону №606).

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 50 Закону №606, арешт, накладений з метою забезпечення виконання боржником рішення, у випадку закінчення виконавчого провадження знімається за виключенням законодавчо обумовлених обставин, зокрема, нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

В свою чергу, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії розпорядження №41142398/В-3 від 31.03.2014 року, грошові кошти, що надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №826/2283/13-а, виданого 04.11.2013 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення грошових коштів з ДП «Укроборонресурси», перераховано грошові кошти у розмірі 5 362,67 грн. в якості виконавчого збору та 75,00 грн. – витрат на проведення виконавчих дій. Про перерахування вказаних грошових коштів свідчить відмітка «перераховано», яка наявна на копії вказаного розпорядження, наявного у матеріалах справи.

При цьому, факт наявності інших законодавчо мотивованих обставин, які перешкоджають зняттю арешту, накладеного у межах виконавчого провадження №41142398, у випадку закінчення останнього, особами, які беруть участь у справі не зазначено, а з матеріалів справи не вбачається.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що арешт, накладений постановою Відділу про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.01.2014 року у виконавчому провадженні №41142398, на все майно, що належить боржнику – ДП «Укроборонресурси», – є таким, що підлягає зняттю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення (прийняття) останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зняття арешту з майна, що належить боржнику – ДП «Укроборонресурси», – накладеного постановою Відділу про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.01.2014 року у виконавчому провадженні №41142398.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зняти арешт з майна, що належить боржнику – ДП «Укроборонресурси», – накладеного постановою Відділу про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.01.2014 року у виконавчому провадженні №41142398.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок