Рішення № 44715086, 08.06.2015, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1635/15-ц

Справа № 2/226/878/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідча ОСОБА_2 про визнання договору купівли-продажу дійсним та визнання права власності, в обгрунтування якого вказала, що вона 28.12.2000 року придбала у відповідача за договором купівлі-продажу квартиру, що складається з трьох жилих кімнат загальною площею 63,1 кв.м, у тому числі житловою 39,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ? частина якої належала відповідачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 12.12.2000 року державним нотаріусом Димитровської державної нотаріальної контори Донецької області, а інша ? частина якої - на підставі свідоцтва про право власності на житло за НОМЕР_1, виданого 23.03.2000 року державним підприємством Управління житлово-комунального господарства м.Димитров, зареєстрованого у БТІ м.Димитров 22.12.2000 року в реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 3. Продаж квартири було вчинено за 500 грн., які продавець отримала від неї до підпису цього договору. Даний договір було оформлено регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м.Димитров 28.12.2000 року, реєстраційний номер 720, та 29.01.2001 року вказана квартира була зареєстрована за нею в бюро технічної інвентаризації м.Димитров за реєстровим номером 3 реєстрової книги номер 13 стор.207. У травні 2015 року при зверненні до приватного нотаріуса в м.Димитров вона дізналася, що не може розпорядитися вказаною квартирою, оскільки договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований на біржі, є недійсним, бо угода нотаріально не посвідчена. Укладаючи цей договір на регіональній біржі, вона була впевнена, що ця угода є дійсною і не потребує нотаріального посвідчення, адже про це було вказано в п.11 договору з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу». В цьому її при укладенні угоди запевнила і продавець квартири ОСОБА_2, яка на даний час продовжує ухилятися від нотаріального посвідчення договору. Так як при укладенні спірного договору між нею та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов, та обидві сторони виконали усі умови договору, позивач просить суд визнати вищевказаний договір, укладений між нею та відповідачем, дійсним, та визнати за нею право власності на квартиру.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово повідомила суд про розгляд справи у її відсутність та про наполяганні на своїх позовних вимогах.

Відповідач ОСОБА_2 до суду також не з'явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово повідомила суд про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 28.12.2000 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач ОСОБА_2 продала, а позивач ОСОБА_1, купила квартиру, що складається з трьох жилих кімнат загальною площею 63,1 кв.м, у тому числі житловою 39,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за п'ятсот гривень.

Дана угода була оформлена і зареєстрована на регіональній товарній биржі «Юго-Восток» 28.12.2000 року за реєстраційним № 720, що підтверджується копіями договору, технічного паспорту, виготовленого за станом на 21.05.2015 року (а.с.8, 10-11).

Одна друга вказаної квартири належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 12.12.2000 року державним нотаріусом Димитровської державної нотаріальної контори Донецької області, реєстровий № 2307, зареєстрованого у БТІ м.Димитрова у реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 3, стор.206, від 22.12.2000 року. Інша одна друга частина квартири належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло за НОМЕР_1, виданого 23.03.2000 року державним підприємством Управління житлово-комунального господарства м.Димитрова Міністерства вугільної промисловості України, м.Димитров, зареєстрованого у БТІ м.Димитрова у реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 3, стор.206, від 22.12.2000 року (а.с.8).

29.01.2001 року вказана квартира зареєстрована за позивачем в бюро технічної інвентарізації м.Димитров у реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 3, стор.207 (а.с.9).

З угоди вбачається, що до її підписання сторони дійшли згоди з усіх суттєвих питань купівлі-продажу будинку, про що свідчать їх підписи у договорі (а.с.8).

Правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до статті 227 ЦК Української РСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК Української РСР 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Враховуючи вищенаведене та те, що угода купівлі-продажу вищевказаного житла не була нотаріально посвідчена через реєстрацію її на Регіональній товарній біржі «Юго-Восток», що є порушення зазначеної норми закону, про що позивач дізналася у травні 2015 року, та те, що ця угода була фактично здійснена, сторонами угоди були виконані вимоги ст.ст.153, 224 ЦК України 1963 року, досягнута згода за всіма істотними умовами договору, нотаріальному посвідченню правочину перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивача, оскільки відповідач ухиляється від вчинення цієї дії, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.47, 71, 153, 203, 220, 224 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст.10, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири загальною площею 63,1 кв.м, у тому числі житловою 39,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в місті Димитров 28 грудня 2000 року за реєстраційним номером 720, дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 63,1 кв.м, у тому числі житловою 39,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ж.Є.Редько