Постанова № 44707992, 27.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року (13:14 год.) м. Київ 810/1322/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання перевірки протиправною,

за участю представників сторін:

позивача - Шинкаренко І.В. (за довіреністю)

відповідача - Яровий А.А. (за довіреністю)

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2014 року №86, визнання протиправною документальної невиїзної перевірки, яка проведена згідно з наказом Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2014 року №86.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказ Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2015 року №85 є протиправним, оскільки податковий орган не мав підстав для призначення і проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Успот ЛТД». Зокрема, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України у якості правової підстави для здійснення перевірки, податковий орган у спірному наказі не вказав конкретних обставин, що надавали б податковому органу право провести перевірку.

Позивач також звертає увагу суду, що оскаржуваний наказ отриманий товариством після початку проведення перевірки, що свідчить про недотримання податковим органом порядку проведення документальних перевірок та позбавило позивача можливості скористатися правами та виконати обов'язки, що нерозривно пов'язані з фактом проведення перевірки.

Крім того, позивач стверджує про відсутність у податкового органу повноважень на здійснення перевірок в порядку, визначеному Митним кодексом України та митних декларацій, що оформлені у місті Києві.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області при прийнятті наказу від 18 березня 2015 року №86 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Оскаржуваний наказ містить усі обов'язкові реквізити, зокрема, містить посилання на підставу здійснення перевірки, а саме підпункт 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України.

У свою чергу, фактичною підставою для проведення перевірки стало отримання контролюючим органом листів від Торгово-промислової палати Російської Федерації, з яких встановлено недотримання позивачем пункту 2.6 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, а саме: перевищення граничної межі (5%) матеріалів іноземного походження при виробництві товарів, що користуються режимом вільної торгівлі на митній території України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представники відповідача у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 19 вересня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом до державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №141966 (т.1, а.с. 75-76).

3 грудня 2003 року між ТОВ «Успот ЛТД» (Покупець) та ООО «Хохланд Руссланд» (Продавець) укладено контракт №018, у силу умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати на умовах поставки FCA-Росія, Московська область, Раменський район, с. «РАОС», буд. 16 товари відповідно замовлень Покупця (т.1, а.с. 80-124).

Митне оформлення поставленого згідно контракту від 3 грудня 2003 року №018 товару, а саме сиру плавленого «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» здійснено із звільненням від оподаткування ввізним митом, як товарів, що ввозяться згідно з міжурядовою Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 року на підставі митних декларацій типу ІМ/40/ДЕ від 2 жовтня 2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 2 вересня 2013 року №100270000/2013/278111, від 5 серпня 2013 року №100270000/2013/276939, від 8 липня 2013 року №100270000/2013/275631, від 13 травня 2014 року №100270000/2013/273277, від 9 квітня 2013 року №100270000/2013/272178, від 22 березня 2013 року № 100270000/2013/271594 (т.1, а.с. 31-46).

У якості підстави для застосування преференцій при митному оформленні товару позивачем до митних декларацій додані сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008239; від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008240; від 19 березня 2013 року №RUUA 3001001424; від 3 квітня 2013 року №RUUA 3001001373; від 6 травня 2013 року №RUUA 3001002051; від 26 червня 2013 року №RUUA 3001003427; від 31 липня 2013 року №RUUA 3001004014; від 28 серпня 2013 року №RUUA 3001004759, що видані Торгово-промисловою палатою Російської Федерації (т.1, а.с. 47-54).

Судом встановлено, що на підставі пункту 6.7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року Київською регіональною митницею направлено до Торгово-промислової палати Російської Федерації запити від 8 жовтня 2012 року №14/4-11/958, від 24 січня 2013 року №14/4-11/958, від 13 лютого 2013 року №14/2-11/2016 з приводу підтвердження відомостей, що містяться у сертифікатах форми СТ-1 від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008239 та №RUUA 2001008240 (т.2, а.с.73-79).

У відповідь на вказані запити, Торгово-промислова палата Російської федерації листом від 16 квітня 2014 року №10/0411 надала пакет документів щодо походження товару, у тому числі акт експертизи №074 02 13 001 від 11 лютого 2013 року, на підставі яких були видані сертифікати форми СТ-1, з яких Київською регіональною митницею встановлено, що вартість використаних матеріалів іноземного походження товарної позиції 0406 у виробництві сирів плавлених «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» перевищує встановлений 5% бар'єр та складає:

арт. 8780 - натуральний ароматизатор (1,92%) та сир «Чеддер» старий 10,33%. В сумі кількість матеріалів іноземного походження складає 12%;

арт. 8781 - натуральний ароматизатор (3,22%) та сир «Емментайлер» твердий (10,91%). В сумі кількість матеріалів іноземного походження складає 12%.

З метою перевірки відсотка вартості сировини товарної позиції однакової із кінцевим продуктом, Київська міжрегіональна митниця повторно звернулась до Торгово-промислової палати Російської Федерації з листами від 19 травня 2014 року №35930/1/26-70-52-04 та від 7 листопада 2014 року №12471/1/26-70-52-05 з проханням надати пояснення з приводу виявлених розбіжностей в інформації акту експертизи №074 02 13 001 від 11 лютого 2013 року та наданих виробником документах та надати калькуляцію для проведення необхідних розрахунків.

Станом на 9 лютого 2015 року відповіді на запити Київської міжрегіональної митниці від 19 травня 2014 року №35930/1/26-70-52-04 та від 7 листопада 2014 року №12471/1/26-70-52-05 не надходили.

У зв'язку з не отриманням відповіді від компетентних органів країни походження товарів на зазначені запити, Київською міжрегіональною митницею на підставі пункту 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року сертифікати про походження товарів форми СТ-1 від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008239;від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008240; від 19 березня 2013 року №RUUA 3001001424; від 3 квітня 2013 року №RUUA 3001001373; від 6 травня 2013 року №RUUA 3001002051; від 26 червня 2013 року №RUUA 3001003427; від 31 липня 2013 року №RUUA 3001004014; від 28 серпня 2013 року №RUUA 3001004759, визнані недійсними для надання режиму вільної торгівлі.

Листом від 18 лютого 2015 року №608/7/26-70-25-02 Київська міська митниця ДФС звернулась до начальника Головного управління ДФС у Київській області з проханням здійснити контрольно-перевірочні заходи щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань митної справи при митному оформленні ТОВ «Успот ЛТД» товарів на підставі митних декларацій №100190000/2012/469877, №100190000/2012/469878 від 02.10.2012, №100270000/2013/271594 від 22.03.2013, №100270000/2013/272178 від 09.04.2013, №00270000/2013/273277 від 13.05.2013, №100270000/2013/275631 від 08.07.2013, №100270000/2013/276939 від 05.08.2013, №100270000/2013/278111 від 02.09.2013 (т.1, а.с. 160-163).

18 березня 2015 року Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі статей 336, 345 та пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, статей 20, 41, 61, 62 Податкового кодексу України та у зв'язку із виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства з питань державної митної справи, прийнято наказ «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» (т.1, а.с. 27-28).

Наказом вирішено провести у період з 20 березня 2015 року по 2 квітня 2015 року документальну невиїзну перевірку щодо правомірності застосування пільгового режиму оподаткування товару «сири плавлені «Hochland - Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food», що ввозився на митну територію України на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією ТОВ «Успот ЛТД» та оформлений за митними деклараціями: від 2 жовтня 2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 2 вересня 2013 року №100270000/2013/278111, від 5 серпня 2013 року №100270000/2013/276939, від 8 липня 2013 року №100270000/2013/275631, від 13 травня 2014 року №100270000/2013/273277, від 9 квітня 2013 року №100270000/2013/272178, від 22 березня 2013 року № 100270000/2013/271594.

Листом від 19 березня 2015 року №852/10/10-36-22 відповідачем повідомлено ТОВ «Успот ЛТД» про проведення у термін 10 робочих днів з 20 березня 2015 року невиїзної документальної перевірки. Позивача також повідомлено про місце проведення перевірки: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, каб. №917 та роз'яснено про права та обов'язки посадових осіб підприємства, що перевіряються, передбачені статтею 350 Митного кодексу України (т.1, а.с. 26).

Конверт із вказаним листом (т.1, а.с. 79) отримано уповноваженим представником позивача за довіреністю 24 березня 2015 року, що підтверджується даними сервісу пошуку поштових відправлень ДП «Укрпошта» за штриховим ідентифікатором 0315114691004 (т.1, а.с. 151).

У період з 20 березня 2015 року по 2 квітня 2015 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області, відповідно до статей 336, 345, 351 Митного кодексу України та на виконання наказу Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2015 року № 86, проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «Успот ЛТД» вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товарів, митне оформлення яких здійснене згідно митних декларацій №100190000/2012/469877, №100190000/2012/469878 від 02.10.2012, №100270000/2013/271594 від 22.03.2013, №100270000/2013/272178 від 09.04.2013, №00270000/2013/273277 від 13.05.2013, №100270000/2013/275631 від 08.07.2013, №100270000/2013/276939 від 05.08.2013, №100270000/2013/278111 від 02.09.2013.

Результати перевірки оформлені актом від 16 квітня 2015 року № 0004/5/10-36-22-06/20072763 (далі - акт перевірки) (т.2, а.с. 62-72).

За висновками проведеної перевірки, внаслідок неправомірного отримання позивачем пільг по сплаті ввізного мита під час проведення митного оформлення товарів не були нараховані та сплачені до Державного бюджету України митні платежі у розмірі 913 041,86 грн., у тому числі ввізне мито в сумі 760 868,22 грн. та 152173,64 грн. податку на додану вартість

Таким чином, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Успот ЛТД» вимог статті 278, частини 1 статті 279, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України та пункту 2.4, пункту 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року №5/10-36-22-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб'єктом підприємницької діяльності на загальну суму 1141302,33 грн., у тому числі за основним платежем 760868,22 грн. та 380434,11 грн. за штрафними фінансовими санкціями (т.3, а.с. --);

податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року №4/10-36-22-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 228260,46 грн., у тому числі 152173,64 грн. за основним платежем та 76086,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з наказом Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2014 року №86 та проведеною на його підставі перевіркою, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 345 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Частиною 2 статті 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів (п.1 ч.2 ст.351 МК України);

у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п.2 ч.2 ст.351 МК України).

Згідно з частинами 3 та 4 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» став лист Київської міської митниці ДФС від 18 лютого 2015 року №608/7/26-70-25-02, у якому містились відомості щодо можливого порушення ТОВ «Успот ЛТД» вимог законодавства з питань державної митної справи в частині достовірності даних про походження товарів, наведених у сертифікатах за формою СТ-1. Водночас, про обґрунтованість сумнівів щодо невідповідності даних про походження товарів, наведених у сертифікатах за формою СТ-1 свідчать відомості, отримані на запити Київської міжрегіональної митниці від Торгово-промислової палати Російської Федерації.

При цьому суд не приймає до уваги доводів позивача з приводу того, що податковий орган не мав права здійснювати перевірку ТОВ «Успот ЛТД» з огляду на відсутність в оскаржуваному наказі конкретних обставин, які надають право на проведення документальної перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що перевірку здійснено у зв'язку з виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «Успот ЛТД», що у свою чергу кореспондує вимогам пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України. При цьому, у якості правової підстави для здійснення перевірки відповідачем в оскаржуваному наказі вказано на положення пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що окремі дефекти оформлення наказу про проведення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Слід зазначити, що спірним наказом визначено реквізити митних декларацій, щодо яких повинна бути здійснена перевірка, а також зазначений предмет перевірки, а саме правомірність застосування пільгового режиму оподаткування товару «Сири плавлені «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food», що ввозився на митну територію України на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією.

Таким чином, суд зазначає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання позивача на відсутність підстав для здійснення перевірки та протиправність наказу від 18 березня 2015 року №86, оскільки зміст оскаржуваного наказу містить достатні дані про фактичні та юридичні підстави для здійснення перевірки.

При цьому, суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо наявності у Київської міжрегіональної митниці належних відомостей, які підтверджують достовірність відомостей, наведених у сертифікатах СТ-1.

Суд наголошує, що обставини, встановлені у ході розгляду справи та зміст оскаржуваного наказу свідчать про те, що перевірку ініційовано та проведено у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи на підставі інформації, отриманої від Київської міської митниці листом від 18 лютого 2015 року №608/7/26-70-25-02 (т.1, а.с.160-163).

Водночас, правомірність дій митного органу при направленні до відповідача листа від 18 лютого 2015 року №608/7/26-70-25-02, де викладені обставини порушення ТОВ «Успот ЛТД» вимог чинного законодавства та на підставі якого був виданий оскаржуваний наказ, виходить за межі розгляду цієї справи.

Щодо посилань позивача не відсутність у Головного управління ДФС у Київській області повноважень на здійснення перевірки, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС, відповідно до пункту 3 Положення, зокрема, є реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства.

Згідно пункту 4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України і після завершення операцій митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 7 Положення встановлено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 311 утворене Головне управління ДФС у Київській області.

Наказом ДФС України від 21 серпня 2014 року №82 затверджене Положення про Головне управління ДФС у Київській області.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Головне управління ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі України.

ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Київської області.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ від 18 березня 2015 року №86 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» прийнято Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

З приводу того, що діяльність відповідача поширюється лише на Київську область, тоді як митні декларації, щодо яких була проведена перевірка, оформлені митницями, які здійснюють свою діяльність у місті Києві, суд зазначає, що у даному випадку місце складання (оформлення) митних декларацій не має значення, оскільки перевірка здійснювалась щодо ТОВ «Успот ЛТД», місцезнаходженням якого є Київська область, Броварський район, с. Теребехів, вул. Броварська, буд. 56.

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Таким чином, саме місцезнаходження платника податків, а не місце оформлення документів, які були предметом перевірки, має значення при вирішенні питання щодо органу, який уповноважений здійснювати перевірку.

Щодо тверджень позивача про протиправність проведеної перевірки у зв'язку з неврученням товариству копії наказу до початку перевірки, суд зазначає наступне.

Так, позивач наголошує, що з огляду на висновок, що міститься у рішенні Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, з наказом про невиїзну документальну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Натомість здійснення перевірки за відсутності доказів повідомлення платника податків призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна невиїзна перевірка ТОВ «Успот ЛТД здійснювалась у період з 20 березня 2015 року по 2 квітня 2015 року. Судом встановлено, що копію спірного наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки позивачем отримано 24 березня 2015 року, тобто після початку перевірки (т.1, а.с. 151).

Разом з тим, суд вважає не доведеними посилання позивача, що отримання спірного наказу через 4 дні після початку перевірки будь-яким чином порушило право останнього захистити свої права під час проведення перевірки, зокрема, шляхом надання відповідних доказів, пояснень, що мають істотне значення.

Суд враховує, що перевірка проводилась протягом 14 календарних днів ( з 20 березня 2014 року по 2 квітня 2015 року), акт перевірки складено 16 квітня 2015 року, отже отримавши копію наказу про проведення документальної невиїзної перевірки 24 березня 2015 року позивач мав можливість бути присутнім під час проведення перевірки, реалізувати право надавати додаткові документи і пояснення та вимагати від посадових осіб ГУ ДФС у Київській області перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на його користь у строк проведення перевірки та до складання акту перевірки.

Однак, додаткові пояснення та документи товариством надавались лише після отримання відповідного акту перевірки, з чого слідує, що наведені процедурні порушення при повідомленні про початок здійснення перевірки не вплинули на обставини та факти, що нею встановлені.

Поряд з цим, суд зауважує, що чинне законодавство України розрізняє два види рішення суб'єкта владних повноважень: нормативні акти та акти індивідуальної дії. При цьому, в той час як нормативні акти стосуються невизначеного кола осіб і діють протягом певного часу, акти індивідуальної дії стосуються чітко окресленого переліку осіб та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009.

За своєю правовою природою оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки не містить у собі загальнообов'язкових правил поведінки, а стосується лише призначення перевірки ТОВ «Успот ЛТД», у зв'язку з чим вичерпує свою дію фактом виконання, а саме проведенням перевірки позивача.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання документальної невиїзної перевірки, яка проведена згідно з наказом Головного управління ДФС у Київській області від 18 березня 2015 року №86, протиправною.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судом 27 травня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 02 червня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.