Постанова № 44707982, 05.06.2015, Луганський окружний адміністративний суд

9.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/358/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання - Тельдековій Н.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Шамардін В.О.,

представника відповідача - Островерхова Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Луганській області до Новопсковського районного територіально-медичного об'єднання про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція в Луганській області (позивач або ДФІ) з позовом до Новосковського районного територіально-медичного об'єднання (далі - відповідач або медичне об'єднання), в якому просить суд зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 4, 5, 6 вимоги ДВІ в Луганській області від 17.09.2014 р. № 710-14/1136.

Позов обґрунтований тим, що під час проведення ревізії встановлені порушення, які відображені у відповідному акті ревізії та на підставі яких надалі прийнята вимога інспекції. Позивач, зазначаючи про обов'язковість таких вимог та посилаючись на їх неповного виконання, просить задовольнити позов, зобов'язавши позивача виконати висунуті медичному об'єднанню вимоги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що вимоги позивача виконуються, про що повідомлено ДФІ.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від (надалі - Закон № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.2 Порядку проведення інспектування Держаною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. (далі - Порядок № 550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно положень ст.4 Закону №2939 інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 8 Закону №2939 встановлюються основні функції органу державного фінансового контролю, зокрема здійснення державного фінансового контролю та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Новопсковського районного територіально-медичного об'єднання за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2014р. № 710-21/054.

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято вимогу від 17.09.2014р. № 710-14/1136 (далі - Вимога).

У пункті 4 Вимоги, який позивач вимагає медичне об'єднання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за юридичними особами щодо яких здійснено безпідставні витрати; стягнути з КЗ «Новопсковський ЦНМСД» Новопсковської райради збитки в сумі 13272,78грн. та з ПП «Гарант» у сумі 8766,32грн. і перерахувати на відповідний розрахунковий рахунок Новопсковського РТМО. В іншому випадку стягнути відповідну суму з осоіб, які згідно посадової інструкції та посадових обов'язків допустили вищезазначене порушення.

У пункті 5 Вимоги, який позивач вимагає медичне об'єднання перерахувати кошти в сумі 10914,27 грн. до спеціального фонду бюджетної установи, в іншому випадку стягнути відповідну суму з осіб, які згідно посадової інструкції та посадових обов'язків допустити недоотримання Новопсковським районним територіально медичним об'єднанням власних надходжень.

У пункті 6 Вимоги, який позивач вимагає медичне об'єднання перерахувати кошти в сумі 24 253,81грн., до місцевого бюджету, в іншому випадку стягнути відповідну суму з осіб, які згідно посадової інструкції та посадових обов'язків допустити порушення.

Представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось наявність обставин, які встановлені під час ревізії та правомірності вимог з цього приводу, зазначених у вимозі.

Зазначена вимога не оскаржувалась позивачем у судовому порядку.

Між тим, відповідної до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 28 жовтня 2014 року (№ 21-462а14, номер рішення в ЄДРСР 41479708), орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Верховний Суд України зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, що розглядається, ДФІ пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Виходячи із наведеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, позивачем не доведено відповідності законодавству України заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 05.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09.06.2015 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Луганській області до Новопсковського районного територіально-медичного об'єднання про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 09 червня 2015 року.

Суддя І.В. Тихонов