Постанова № 44707863, 08.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року справа№ 810/2017/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010»

до

Сумської митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Дельта-2010» звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 №805170000/2014/000048/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.11.2014 № 805170000/2014/00024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України позивач визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним МКУ. Однак, орган доходів і зборів не погодився із заявленою вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу і в подальшому відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів. На думку позивача, рішення митного органу про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому відмова в митному оформленні товарів є безпідставною.

У призначений для розгляду справи час в судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився з невідомих для суду причин, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У наданих суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, із наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

ТОВ «Дельта-2010» є юридичною особою, код ЄДРПОУ №36998136.

27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (дистриб’ютор) було укладено контракт № G-D/2013-0627 на поставку шин, які вироблені постачальником або від імені постачальника під одним із торгових марок/брендів постачальника.

Умовами контракту та інвойсом від 17.09.2014 № FJ1404118А передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF. Структурою Інкотермс 2010, групою С передбачено, що продавець організовує та оплачує перевозку без прийняття на себе пов’язаних з нею ризиків.

Відповідно до умов вказаного контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід’ємною частиною вказаного контракту.

Постачальник надав позивачу інвойс від 17.09.2014 № FJ1404118А на поставку 560 шт. шин, з яких 379 шин 100EV559G 385/65R22.5 18PR 158/-(160/-)L(К) GT978 GT RADIAL за ціною 215, 53 дол. США за одну одиницю товару, 20 шин 100EV1261G 315/80R22.5 18PR 156/150(154/150)L(М) GT659 + GT RADIAL за ціною 209, 50 дол. США за одну одиницю товару, 140 шин 100EV635G 315/70R22.5 18PR 154/150(152/148)L(М) GT659 + GT RADIAL за ціною 202, 05 дол. США за одну одиницю товару, 21 шина 100EV1172G 315/70R22.5 18PR 156/150(154/150)L(М) GSR225 GT RADIAL за ціною 187, 83 дол. США за одну одиницю товару, що разом складає 118 107, 30 дол. США.

17.10.2014 р., позивач здійснив перерахування на рахунок постачальника суму згідно інвойсу від 17.09.2014 № FJ1404118А до контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627 у розмірі 118 107, 30 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на платіжному дорученні в іноземній валюті № 376 від 13.10.2014 р.

14.11.2014 р., позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію (МД) № 805170000.2014.002636 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин для вантажних автомобілів в кількості 560 шт., ввезених на підставі контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627, укладеного позивачем з постачальником GITI Tire Global Trading Pte. Ltd..

Разом з митною декларацією, 14.11.2014 р., позивач надав відповідачу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001072 від 17.03.2014; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2014/009415 від 08.11.2014;міжнародну автомобільну накладну СМR № 698 від 07.11.2014; міжнародну автомобільну накладну СМR № 761 від 07.11.2014; міжнародну автомобільну накладну СМR № 958 від 07.11.2014; коносамент (Bill of Lading) FCJH042636 від 01.10.2014; платіжне доручення в іноземній валюті №381 від 20.10.2014; рахунок-фактуру (інвойс) 17.09.2014 № FJ1404118А; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 24.09.2013; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.06.2013 № G-D/2013-0627; договір про надання послуг митного брокера № 2014/09/26-Д від 26.09.2014; сертифікат відповідності UA1.009.004361-14 від 30.01.2014; сертифікат відповідності UA1.009.0127520-14 від 13.11.2014; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 01.10.2014; сертифікат про походження товару форми А G143502000430903 від 30.09.2014; митну декларацію № 805170000.2014.002636 від 14.11.2014.

Сума поставленого позивачу товару за інвойсом від 17.09.2014 № FJ1404118А складає 118 107, 30 дол. США, в тому числі витрати на страхування товару та транспортні послуги відповідно до умов СІF, що в гривневому еквіваленті (виходячи з того, станом на 17.11.2014 офіційний курс НБУ гривні до долара США становить 15, 41241700 гривень за 1, 00 долар США), що на момент декларування складало 1820318, 96 гривень.

Від вказаної суми позивач розрахував митний платіж (7%) 127 422, 33 грн. та податок на додану вартість (20%) 389548,26 грн., сплатив на рахунок Сумської митниці ДФС відкритий у Головному управлінні ДКСУ в м. Києві, гарантійний платіж з яких 525970, 59 гривень (127 422, 33 гривень + 389 548, 26 грн.) були списані за розмитнення партії товару (платіжне доручення № 4321 від 11.11.2014р.).

14.11.2014 р., позивач отримав рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 р. за № 805170000/2014/000048/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 14.11.2014 р. № 805170000/2014/00024.

Даним рішенням було збільшено митну вартість товару, а саме, з 118 107, 30 дол. США до 132 765, 05 доларів США та відповідно митний збір та ПДВ, а саме: митний збір 7% збільшився з 127 422, 33 гривень на 15 813, 79 грн., що загалом склало 143236, 12 грн., ПДВ 20% збільшився з 389548,26 грн. на 48345, 03 грн., що склало 437893, 29 грн., у зв’язку з тим, що використані декларантом відомості не були об’єктивними та достатньо підтвердженими документально, а також з урахуванням того, що декларантом не надані запитувані додаткові документи та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, документи, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на викладене, відповідачем визначено митну вартість товару за методом № 6 (резервний метод) з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 28.10.2014 № 125130005/2014/548468 та від 28.10.2014 р. №125130005/2014/548469.

Таким чином, в результаті прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 14.11.2014 р. №805170000/2014/000048/2 відповідно збільшився митний платіж і податок на додану вартість, а саме: митний платіж (7%) збільшився на 15813, 79 грн., а ПДВ (20%) збільшився на 48 345, 03 грн., що разом становить 64 158, 82 грн.

Вказана вище сума митного збору та ПДВ була також списана митним органом із попередньо сплаченого позивачем гарантійного платежу.

17.11.2014 р., позивачем було повторно подано відповідачу митну декларацію (МД-2) №805170000/2014/00024 від 17.11.2014 р. та додано аналогічний перелік документів, що і до митної декларації від 14.11.2014 р. та додаткові документи, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті № 376 від 13.10.2014; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 143503В0/00389 від 09.10.2014;пакувальний лист № FJ1404118А від 17.09.2014; страховий поліс PYIE201434010200Е03242 від 30.09.2014; бухгалтерські документи від 21.11.2014; переклад експортної декларації від 21.11.2014; копію митної декларації країни відправлення № 350120140014834281 від 14.10.2014.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке: статтею 7 МКУ передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з ч. 1 ст. 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 246 МКУ, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МКУ, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МКУ).

Відповідно до ч. 5, 6 та 11 ст. 264 МКУ з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 337 МКУ, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 МКУ, контроль співставлення – це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками – це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 49 і 50 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МКУ надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МКУ.

Відповідно до ст. 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно зі ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, є неправомірним та необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На виконання вимог ст. 53 МКУ, для підтвердження митної вартості товару, позивачем були надані митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001072 від 17.03.2014; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2014/009415 від 08.11.2014;міжнародну автомобільну накладну СМR № 698 від 07.11.2014; міжнародну автомобільну накладну СМR № 761 від 07.11.2014; міжнародну автомобільну накладну СМR № 958 від 07.11.2014; коносамент (Bill of Lading) FCJH042636 від 01.10.2014; платіжне доручення в іноземній валюті №381 від 20.10.2014; рахунок-фактуру (інвойс) 17.09.2014 № FJ1404118А; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 24.09.2013; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.06.2013 № G-D/2013-0627; договір про надання послуг митного брокера № 2014/09/26-Д від 26.09.2014; сертифікат відповідності UA1.009.004361-14 від 30.01.2014; сертифікат відповідності UA1.009.0127520-14 від 13.11.2014; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 01.10.2014; сертифікат про походження товару форми А G143502000430903 від 30.09.2014; митну декларацію № 805170000.2014.002636 від 14.11.2014.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МКУ вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вищенаведене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про знесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу. Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 27.06.2013 № G-D/2013-0627, інвойс (рахунок-фактура) № FJ1404118А від 17.09.2014, платіжне доручення в іноземній валюті № 376 від 13.10.2014, у відповідача не було.

Відповідно до розділу 10 контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627, загальна сума контракту складає 35 000 000, 00 дол. США. По даному контракту допускаються часткові поставки, кількість, ціна та перелік товарів по кожній частковій поставці відображаються в інвойсах, які є невід’ємною частиною контракту.

Суд зазначає, що саме в інвойсі № FJ1404118А від 17.09.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару, але відповідачем до уваги взятий не був.

Крім того, ціна розмитненого товару, яка була задекларована позивачем підтверджується прайс-листом до інвойсу, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі, експортною митною декларацією.

Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги. Позивачем були надані відповідачу додаткові документи, які вимагались у рішенні про коригування митної вартості, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті № 376 від 13.10.2014; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 143503В0/00389 від 09.10.2014;пакувальний лист № FJ1404118А від 17.09.2014; страховий поліс PYIE201434010200Е03242 від 30.09.2014; бухгалтерські документи від 21.11.2014; переклад експортної декларації від 21.11.2014; копію митної декларації країни відправлення № 350120140014834281 від 14.10.2014.

Натомість, не дивлячись на те, що позивач в повній мірі виконав вимоги, щодо надання додаткових документів, відповідач не визнав митну вартість товару.

Жодних конкретних інших розбіжності в документах, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 № 805170000/2014/000048/2, не вказано, а тому обставини, які вказано відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 жодним чином не впливають на визначення митної вартості розмитненого товару, а тому прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 № 805170000/2014/000048/2 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53 та ст. 54, 58 МКУ свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ.

Підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості та те, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано та документальними доказами не підтверджено.

Натомість, ціна розмитненого товару, яка була задекларована позивачем, підтверджується інвойсом та прайс-листом, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі тощо.

Суд також вважає не обґрунтованим визначення відповідачем митної вартості товару на підставі методу № 6 (резервний метод) з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 28.10.2014 № 125130005/2014/548468 та від 28.10.2014 № 125130005/2014/548469, оскільки, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови позивачу в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а тому застосування другорядного методу визначення митної вартості № 6 (резервний метод), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості, з боку відповідача є незаконним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 №805170000/2014/000048/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.11.2014 № 805170000/2014/00024 є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАСУ, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.11.2014 № 805170000/2014/000048/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.11.2014 № 805170000/2014/00024.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.