Постанова № 44707778, 27.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року (17:08 год.) м. Київ 810/1051/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Кулик О.П., паспорт НОМЕР_1, Гичко О.А., довіреність від 19.12.2014 №26

відповідача - Кальковець В.Л., довіреність від 09.02.2015 №34/8/10-31-10-21 Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року №0008772201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Євроагромаркет» вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з емісії та придбання простого векселя.

Позивач стверджує, що строк позовної давності за грошовим зобов'язанням відповідно до простого векселя серії АА0793170 від 1 грудня 2009 року станом на момент здійснення перевірки не настав, тому підстави для визнання посвідченого вказаним векселем грошового зобов'язання безнадійною заборгованістю у податкового органу були відсутні.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено факт порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем суми податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» зареєстроване виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 1 червня 2004 року як юридична особа, що підтверджується довідкою АБ №474745 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 52). Позивач взятий на податковий облік 8 червня 2004 року, станом на момент здійснення перевірки перебував на податковому обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за №401/171.

У період з 5 вересня 2014 року по 18 вересня 2014 року посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови прокуратури Івано-Франківської області про призначення позапланової документальної перевірки від 10 липня 2014 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євроагромаркет» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з СФГ «Воля» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25 вересня 2014 року №453/23-1/32975988 (далі - акт перевірки) (а.с. 7-21).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євроагромаркет» вимог пункту 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено рядок 01 «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» на загальну суму 6176111,93 грн., що у свою чергу призвело до заниження сплати до державного бюджету податку на прибуток на загальну суму 1173461,26 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 1173461,26 грн.

Виявлене порушення полягає у не включенні ТОВ «Євроагромаркет» у склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за 2013 рік безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 6176111,93 грн., що виникла на підставі простого векселя серії АА0793170 від 1 грудня 2009 року, виданого позивачем та щодо якого минув строк позовної давності.

На підставі висновків акту перевірки, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року №0008772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1760191,89 грн., у тому числі 1173461,26 грн. за основним платежем та 586730,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 24).

Рішенням Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 20 жовтня 2014 року №1451/10/22-01 заперечення позивача на акт перевірки від 25 вересня 2014 року №453/23-1/32975988 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України від 11 березня 2014 року №5026/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 23 жовтня 2014 року №0008772201 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 66-70).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, яким ТОВ «Євроагромаркет» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції на час існування спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання платника податку за переданим постачальнику векселем до безнадійної заборгованості відповідне зобов'язання має відповідати критеріям, наведеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, критерію спливу строку позовної давності за зобов'язанням, посвідченим векселем.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 №3480-IV вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до частини 2 та 3 вказаної статті векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Законом України від 06.07.1999 № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» Україна приєдналась до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

За приписами статті 77 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі (далі - Уніфікований Закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Статтею 70 Уніфікованого Закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

В силу статті 33 Уніфікованого Закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Згідно статті 34 Уніфікованого Закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Аналіз наведених положень Уніфікованого Закону дає підстави для висновку, що перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

При цьому якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, річний строк для його пред'явлення до платежу, відповідно до статті 34 Уніфікованого Закону, відраховується з цієї дати.

Таким чином, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими інститутами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення векселя до платежу, тобто зі спливом одного року з дати, не раніше якої векселедавець зобов'язаний виконати зобов'язання.

Судом встановлено, що 1 грудня 2009 року ТОВ «Євроагромаркет» видало СФГ «Воля» простий вексель серії АА №0793170 номінальною вартістю 6176111,93 грн. із строком платежу за пред'явленням, але не раніше 30 вересня 2010 року (а.с. 203).

Як пояснив у судовому засіданні 27 травня 2015 року директор

ТОВ «Євроагромаркет» Кулик О.П., випуску простого векселя серії АА №0793170 передували тривалі господарські відносини позивача з СФГ «Воля» з 2006 по 2009 роки, предметом яких були товари сільськогосподарського виробництва. Також директор

ТОВ «Євроагромаркет» Кулик О.П. пояснив, що після проведення звірки взаєморозрахунків між СФГ «Воля» на частину заборгованості СФГ «Воля» перед ТОВ «Євроагромаркет» останній випустив та передав СФГ «Воля» вексель.

На підтвердження зазначеного представником позивача були подані суду письмові пояснення від 27.05.2015, в яких зазначено, що документи по взаємовідносинам між СФГ «Воля» та ТОВ «Євроагромаркет» за 2006-2009 роки не збереглися за минуванням тривалого часу.

З метою погашення частини заборгованості ТОВ «Євроагромаркет» у розмірі 6176111,93 грн., позивачем передано СФГ «Воля» простий вексель серії АА №0793170.

Однак, беручи до уваги, що господарські операції, які призвели до виникнення у позивача заборгованості перед СФГ «Воля» відбувались у 2006-2009 році, первинні документи, що їх підтверджують у ТОВ «Євроагромаркет» відсутність у зв'язку зі спливом строків давності їх зберігання.

У подальшому, СФГ «Воля» (Продавець) передало простий вексель серії АА №0793170 номінальною вартістю 6176111,93 грн., емітований ТОВ «Євроагромаркет», у власність ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (Покупець) на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 28 липня 2010 року №74/10Д-В (а.с. 164-165).

Умовами договору передбачено, що загальна вартість продажу векселя складає 6176111,93 грн., оплата за вексель здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 29 липня 2010 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору Продавець зобов'язувався протягом одного банківського дня з моменту підписання договору передати у власність Покупця цінні папери, які є предметом договору. Передача цінних паперів підтверджується актом приймання-передачі та вчиненням повного індосаменту на користь Покупця.

На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 28 липня 2010 року №74/10Д-В ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» (Покупець) та СФГ «Воля» склали акт прийому-передачі цінних паперів від 30 липня 2010 року (а.с. 169) та на звороті простого векселя серії АА №0793170 вчинили індосамент, яким посвідчено перехід прав на вексель від СФГ «Воля» до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (а.с. 203, зворотній бік).

30 липня 2010 року ТОВ «Євроагромаркет» (Покупець) уклало з ТОВ «Фінансова компанія «Декра» договір купівлі-продажу цінних паперів №75/10Д-В, у силу якого Продавець продає та зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець купує та зобов'язується прийняти та оплатити цінний папір - простий вексель серії АА №0793170 номінальною вартістю 6176111,93 грн. (а.с. 201)

Згідно пункту 1.2 договору загальна вартість продажу векселя складає 2470444,78 грн. Пунктом 2.1 договору передбачено, що Покупець зобов'язується сплатити суму, визначену пунктом 1.2 договору в наступному порядку: сплатити протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору 247000,00 грн., решту суми в розмірі 2223444,78 грн. Покупець зобов'язаний оплатити до 30 вересня 2010 року включно.

Перехід права вимоги за векселем серії АА №0793170 до ТОВ «Євроагромаркет» оформлено актом прийому-передачі цінних паперів від 30 липня 2010 року та індосаментом на звороті вказаного векселю (а.с. 202).

Суд зазначає, що з урахуванням положень статті 34 Уніфікованого Закону, грошове зобов'язання за простим векселем серії АА №0793170 може бути пред'явлене для платежу у строк до 30 вересня 2011 року. Таким чином, датою спливу трирічного строку позовної давності за простим векселем серії АА №0793170 є 30 вересня 2014 року.

З огляду на викладене, посилання відповідача в акті перевірки від 25 вересня 2014 року на сплив строків позовної давності за емітованим позивачем простим векселем серії АА №0793170 є необґрунтованим та передчасним, і за даних обставин відсутні правові підстави вважати зобов'язання за векселем безнадійною заборгованістю, що залишилась несплаченою після спливу строків позовної давності.

Крім того, суд також зазначає, що податковим органом не взято до уваги, що у зв'язку з викупом 30 липня 2010 року позивачем у векселедержателя - ТОВ «Фінансова компанія «Декра» власного векселя, боржник та кредитор за простим векселем серії АА №0793170 поєдналися в одній особі, а зобов'язання за цим векселем припинилось. Наведене також спростовує висновок відповідача щодо ненадання позивачем первинних документів щодо погашення простого векселя серії АА 0793170, оскільки вказаний вексель не міг бути пред'явленим до виконання після 30 липня 2010 року.

При цьому викуп векселя з дисконтом у розмірі 3705667,15 грн. означає, що на цю суму зобов'язання позивача були зменшені, тобто у нього виник дохід.

Так, статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» №2374-ІІІ від 05.04.2001 встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає безумовне зобов'язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі з припиненням зобов'язань за договором, в оплату за який видано вексель.

Відповідно до статті 39 Уніфікованого Закону, утримувач векселя не може відмовитися від прийняття часткового платежу. При цьому статтею 40 Уніфікованого Закону встановлено, що утримувача векселя не можуть примусити прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти частковий платіж за векселем від емітента до настання строку платежу і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто зобов'язання векселедавця оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі дисконту (фактично не сплаченої за домовленістю частини повної суми векселя) є доходом у платника за векселем. Дисконт є доходом емітента-векселедавця і при викупі власного векселя за ціною нижче номінальної вартості векселя.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Перелік видів доходів, які включає валовий доход, встановлений підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 цього пункту.

Зокрема, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР встановлено, що до валового доходу включаються доходи з інших джерел (ніж перелічених у пп. 4.1.1 - 4.1.5). За змістом норми цього підпункту встановлений нею перелік доходів не є вичерпним.

Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не дає визначення поняття «дохід».

Водночас, згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Судом встановлено, що суму дисконту у розмірі 3705667,15 грн. позивачем відображено по субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 621 «короткострокові векселі, видані в національній валюті» (а.с. 204).

При цьому, суму коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів від 30 липня 2010 року №75/10Д-В у розмірі 2470444,78 грн., що не були перераховані на користь ТОВ «Фінансова компанія «Декра», позивачем також зараховано до інших доходів від операційної діяльності та відображено по субрахунку 719, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за 2010 рік (а.с. 205).

Як вбачається з довідки Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 7 квітня 2015 року №646/9/10-17-15-02, у період з 2009 по 2010 рік ТОВ «Євроагромаркет було платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 62).

Відповідно до частини статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 № 320-XIV (який був чинним у період існування спірних правовідносин), фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств, плати (податку) за землю, комунального податку, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, збору за спеціальне водокористування.

Отже, оскільки позивач у 2010 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, обов'язку подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток у ТОВ «Євроагромаркет» не виникло.

За наведених обставин, суд зазначає про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибутку у розмірі 1173461,26 грн.

Судом також встановлено, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «Євроагромаркет» проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою прокуратури Івано-Франківської області від 10 липня 2014 року у рамках кримінального провадження за №22013090000000096, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області не мала підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2014 року №0008772201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення відповідача, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення відповідача протиправним і його скасування.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно квитанції №0.0.361366859.1 від 16 березня 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 27 травня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови виготовлений 2 червня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 жовтня 2014 року №0008772201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Артема, буд. 85) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.