Постанова № 44704527, 05.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2015 року № 826/5622/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Дарницькому ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 305 072,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які викладені в акті перевірки, не є такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки дохід, отриманий позивачем від реалізації корпоративних прав не є доходом із джерелом походження з-за меж України в розумінні Податкового кодексу України та має оподатковуватись як інвестиційний прибуток з джерелом походження з України з врахуванням витрат, понесених позивачем на придбання такого інвестиційного активу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того зазначив, що при отриманні позивачем протягом 2013 року доходу від продажу інвестиційних активів нерезиденту, така сума доходу вважається іноземним доходом (без врахування витрат на придбання інвестиційних активів) та оподатковується за ставками 15(17)%.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Гр. ОСОБА_1 подала декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якій задекларовано дохід отриманий від реалізації корпоративних прав в розмірі 19,7 млн. грн.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік фізичної особи ОСОБА_1 з питання правильності дотримання вимог Податкового кодексу України.

Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.08.2014 року № 5801/Ф/26-51-17-03-20 та копію наказу від 08.08.2014 року № 1177-П направлено позивачу засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт №7089/26-51-17-03/НОМЕР_2 від 22.09.2014 року, в якому зафіксовано встановлені порушення п.170.11 ст.170, п.п.«б» п.171.2 ст.171, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України та донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в сумі 3 305 072,87 грн.

На підставі вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 305 072,87 грн. та штрафними санкціями - 826 268,22 грн.

Позивачем оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 31.12.2014 року №523/Ф/26-15-10-08 та рішенням Державної фіскальної служби України від 16.03.2015 року №2348/Ф/99-99-10-01-03-14, податкове повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення та висновки акту перевірки такими, що суперечать нормам чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 укладено договір відступлення частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом продажу від 23.12.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 придбала 100% статутного капіталу СТОВ «Урожай» (код ЄДРПОУ 05527278) у громадянина ОСОБА_2 за ціною 19 369 348,00 грн.

Відповідно до копії виписки по особовому рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 перераховано 23.12.2011р. кошти ОСОБА_2 у сумі 19'639 348,00 грн., тобто оплата була здійснена у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 26.02.2013 року, згідно якого продано у власність частку у статутному капіталі СТОВ «Урожай», яка становить 99% статутного капіталу за ціною 19 467 360,00 грн.

Покупцем за вказаним договором виступає ОСОБА_3 (Королівство Нідерландів).

Відповідно до наданої позивачем копії виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4, проплата здійснена Покупцем 03.06.2013 року у сумі 19 467 360,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2013 року, місцезнаходження Покупця - ОСОБА_3 вказано: АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. № 1400038478 від 30.04.2014 року) до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якій задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 24652,00 грн. та суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету платником податку самостійно 4190,84 грн. В додатку 3 до рядка 01.04 податкової декларації про майновий стан і доходи розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами задекларовано суму доходу.

Донарахування грошових зобов'язань контролюючим органом зроблено на підставі операції з продажу позивачем частки у статутному капіталі СТОВ «Урожай» на користь ОСОБА_3 (Королівство Нідерландів). На тій підставі, що кошти надійшли від нерезидента, в акті перевірки зроблений висновок, що це є іноземний дохід, який необхідно оподаткувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Проте, в даному випадку відсутні підстави вважати даний дохід доходом з іноземним джерелом виплати.

Відповідно до п.п.14.1.55 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід, отриманий з джерел за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В даному випадку, позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, а саме: продаж частки в статутному фонді СТОВ «Урожай» (код ЄДРПОУ 05527278), а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом.

В даному випадку оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється п. 170.2 ст.170 Податкового кодексу України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з п.п. 164.2.3, 164.2.9 вказаного пункту такими є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

В розумінні п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

В той же час, відповідно до п.п. 14.1.26 цього ж пункту ст. 14 Кодексу, витратами в розумінні податкового закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до п.п. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України розраховується, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат, на придбання такого активу з врахуванням норм п.п. 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з п.п. 170.2.3 п. 170.2 цієї ж статті Кодексу, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому, відповідно до п.п.170.2.6 цього пункту Кодексу, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

За таких обставин, дохід, отриманий позивачем від реалізації корпоративних прав в розмірі 19,7 млн. грн. не є доходом із джерелом походження з-за меж України в розумінні Податкового кодексу України, та має оподатковуватись як інвестиційний прибуток з

джерелом походження з України та з врахуванням витрат, понесених позивачем на придбання такого інвестиційного активу, а фінансові показники, відображені позивачем в податковій декларації за 2013 рік сформовані у відповідності до вимог податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 305 072,87 грн. підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вчинення дії при проведенні перевірки.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0037391703 від 16.10.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко