Постанова № 44704317, 03.06.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1653/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріГорячій Д.Л. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року за №0000162201 та №0000182201.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, згідно яких операції по взаємовідносинах товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур" фактично не здійснювались. Вказує, що реальність операцій підтверджується належними документами, при цьому до перевірки були надані докази придбання, зберігання та реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень, на підтвердження чого були подані письмові заперечення. Відмітив, що контрагенти позивача фактично товари йому не поставляли, що було встановлено перевіркою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 19.12.2014 року по 05.01.2015 року працівником відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур", про що складено акт № 74/22/38920648 від 26.01.2015 року.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, порушення п.198.1-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 3719356 грн., в т.ч., за червень 2014 року в сумі 1143485 грн., за липень 2014 року - в сумі 1419387 грн., за вересень 2014 року - в сумі 115684 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000182201 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3443313 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1721656,5 грн.), та №0000162201 (яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 276043 грн.).

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються на встановленні проведення безтоварних операцій між позивачем із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур".

Стосовно ТОВ "Догмат Плюс". Так, податковим органом враховано акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів м.Києва №484/26-56-22-01-05/38910577 від 12.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого таке підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням; також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2014 року по 31.08.2014 року, які підпадають під визначення ст.185,198 ПК України, та, як наслідок, відсутність реального здійснення господарських операцій; а також вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стосовно ТОВ "Вейлер". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за мсцезнаходженням". Також податковим органом враховано акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів м.Києва №490/26-56-22-01-03/39123844 від 16.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2014 року по 31.08.2014 року, які підпадають під визначення ст.185,198 ПК України, та вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, безпідставне завишення податкових зобов'язань з ПДВ.

Стосовно ТОВ "Гранд Крістал". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Також податковим органом враховано лист ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м.Києва №4715/7/26-57-22-04-21 від 19.09.2014 року, згідно якого зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Крістал" по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та постачальниками. При аналізі формування податкового кредиту встановлено маніпулювання податковою звітністю з метою ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН та наданню податкової вигоди для третіх осіб, шляхом дроблення податкових накладних на суму менше за 10 тис. грн.

Стосовно ТОВ "Сіндар Тур". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Також податковим органом враховано листи ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 22.09.2014 року, 04.11.2014 року, згідно яких зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіндар Тур" з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.08.2014 року. При аналізі формування податкового кредиту встановлено маніпулювання податковою звітністю з метою ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН та наданню податкової вигоди для третіх осіб, шляхом дроблення податкових накладних на суму менше за 10 тис. грн.

Встановлено, що товар, який, був реалізований на адресу покупців у травні-липні 2014 року, не придбавався ТОВ "Сіндар Тур" у цей період.

Також в акті перевірки зазначено про те, що позивачем були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, однак номенклатура та об'єми ТМЦ не відповідають фізичним можливостям перевезення такого об'єму вантажу зазначенимими у ТТН автомобілями (один з автомобілів - АА7390СА - легковий ВАЗ 21043). До того ж підприємство-перевізник - ТОВ "Український центр послуг" за податковою адресою також не знаходиться.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах позивача із контрагентами не підтверджуються; при цьому за рахунок відображення операцій з такими контрагентами завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 3719356 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Восход Трейдінг" (покупець) із контрагентами (продавцями) було укладено однотипні договори поставки (№230614 від 23.06.2014 року - із ТОВ "Гранд Крістал", №220714 від 22.07.2014 року - із ТОВ "Сіндар Тур", №200514 від 20.05.2014 року - із ТОВ "Догмат Плюс", №150514 від 15.05.2014 року - із ТОВ "Вейлер"), відповідно до яких продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та ціна товару вказується в накладних (п.1.3 Договорів).

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні (виписані контрагентами), а також оборотно-сальдові відомості.

На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності позивачем надано акти надання послуг із переробки (складені за результатами взаємовідносин із ТОВ "Аква-Родос").

Суд враховує, що відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів у межах господарської діяльності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, будь-яких заперечень з приводу правильності їх оформлення посадовими особами відповідача висунуто не було.

При цьому наявними в справі доказами не підтверджуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентами, викладені в акті перевірки.

Зокрема, щодо висновку акта перевірки стосовно того, що контрагенти позивача фактично не могли поставити ТМЦ в зв'язку з незнаходженням їх за податковою адресою та відсутністю у них об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), суд вказує наступне.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому норми податкового законодавства не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок інших учасників по ланцюгу товарообігу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що вони були безпосередньо залучені до таких зловживань (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом (або контрагентами у ланцюгу постачання товару) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства (в т.ч. його перебування за зареєстрованим місцезнаходженням), і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод може слугувати підставою для негативних наслідків для такого платника. При цьому такий висновок може ґрунтуватись лише на належних та допустимих доказах.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Отже, в даному випадку вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу та ґрунтуються на припущеннях.

Посилання в акті перевірки на те, що номенклатура та об'єми ТМЦ не відповідають фізичним можливостям перевезення такого об'єму вантажу автомобілями не спростовує можливості перевезення вантажу такими автомобілями. Крім того, наявність товарно-транспортної накладної обумовлена не вимогами ПК України, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи приписи наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод (або зменшено такі), зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено того, що позивачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а тому збільшення йому податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є необґрунтованим.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 ПК України, також є неправомірним.

Таким чином, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Хмельницькій області від 16 лютого 2015 року за №0000162201 та №0000182201.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2015 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк