Постанова № 44704270, 05.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" червня 2015 р. № 820/1012/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.12.2014 року № 0005702204, № 0005712204, № 0005692204.

В обґрунтування позову вказано, що податкові повідомлення-рішення № 0005702204, № 0005712204, № 0005692204 від 29.12.2014 року винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є протиправними та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення № 0005702204, № 0005712204, № 0005692204 від 29.12.2014 року винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є законними та винесені в межах чинного законодавства України

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланову виїзна перевірку ТОВ МТД "Агроімпекс", код ЄДРПОУ 33411410 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013р. по 31.08.2014р.

За наслідками перевірки було складено акт № 6666/20-31-22-03-07/33411410 від 13.11.2014р згідно якого встановлено наступні порушення:

- п.138.2 СТ.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 195824 грн.,

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 147 736 грн., в тому числі: травень 2013р. - 42551грн. квітень 2014р. - 25138 грн. травень 2014р. - 80000грн. червень 2014 р - 47 грн.

На підставі вище зазначеного акут перевірки керівником ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2014р. № 0005702204 яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТД «Агроімпекс» за платежем податок на прибуток (3011021000) в розмірі 244345,00 грн. з них 195476,00 грн. за основним платежем, 48869,00грн. за штрафними санкціями, від 29.12.2014р. №0005712204 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 101180,00грн та від 29.12.2014р. №0005692204 яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТД «Агроімпекс» за платежем податок на додану вартість (30140101100) у розмірі 184670,00 грн. з них 147736,00 грн. за основним платежем 36934,00грн. за штрафними санкціями.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо порушень позивачем п.138.2 СТ.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, судом встановлено, що ТОВ «ТД «АГРОІМПЕКС» укладено договори № АТ-1 від 01.08.2007р. та № АТ-2 від 01.08.2007р. ДОГОВОР №АТ-150812-1 від 01.08.2007 укладений ТОВ «Техінвест Плюсюс» (код за ЄДРПОУ 34955373) на оренду автомобілів марки Lexus ES 350 (державний реєстраційний номер АХ2006АХ), Toyota Camry Premium А/Т (R5) 3.5 (державний реєстраційний номер АХ1536ВВ) автомобіль Fiat NuovoDobloCargo 2012 (державний реєстрійний номер А X 7157 СМ) для здійснення службових перевезень, виконання представницьких функцій на загальну суму 330 657грн.

- ДОГОВОР без дати №АТ-3 предметом якого є оренда автомобільних напівпричепа - цистерна харчова DAHLXTR32EAX0082 XT2007рікі вантажні перевезення 5000,0 грн. на місяць;

- ДОГОВІР без дати №АТ-3/1 предметом якого є оренди автомобільного напівпричепа цистерна харчова DAHLXTR32EAX0082 XT 1985рікі вантажні перевезення 10000,0 грн. на місяць;

- ДОГОВІР без дати №АТ-4 предметом якого є оренда автомобільного напівпричепа - цистерна харчова VANHOLLRK300 АХ З 722ХТ 1980року вантажні перевезення 10000,0 грн. на місяць; - ДОГОВІР без дати №АТ-5 предмет якого є оренда автомобільного напівпричепа цистерна харчова VANHOLLRK300 АХ З 721ХТ 1980рік вантажні перевезення 10000,0 грн. на місяць. Інших договорів до перевірки підприємство не надавало

Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток серед загальновиробничих витрат враховуються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до пп. 138.ст. 138 Податкового кодексу України витрати включають в собі собівартість реалізованих товарів виконаних робіт, надання послуг та інші витрати для визначення об'єкта оподаткування,які прямо визначають особливості формування витрат.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п.п 138.4., ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які формують собівартість реалізованих товарів,виконаних робіт , наданих послуг,які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення , визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт,наданих послуг.

Суд алізуючи зміст вище зазначених положень ПК України приходить до висновку, що законодавець визначив, що за правилами ст. 138 ПК України до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування можуть бути включені лише витрати пов'язані з утриманням, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в судовому засіданні позивач зазначив, що ним були надані всі наявні в нього доказів в обґрунтування його позовних вимог.

У відповідності до положень п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно положень п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Як було встановлено судом відповідач листом від 05.11.2014 року № 16330/10/20-31-22-04-14 під час перевірки витребував у позивача регістри, фінсову та іншу звітність відносно питань які були предметом перевірки.

На вище зазначений лист позивач надав відповідь вих.. 06141/1 від 06.11.2014 року яким повідомив, що витребувані документи для його перевірки надаються службовим особам ДПІ у Київському районі м..Харкова , які приймають участь, за місцем знаходження товариства.

Допитаний в судовому засіданні свідок Перхун С.В. (перевіряюча) зазначила, що на вище зазначений лист від 05.11.2014 року № 16330/10/20-31-22-04-14 була отримана відповідь позивача від вих.. 06141/1 від 06.11.2014 року , але документи витребувані у вимозі надані не було лише надано без підпису оборотно - сальдові ведомості за 2013 рік сформовані 30.10.2014 року та 06.11.2014 року, а також реєстр документів без номеру та дати за 2013 рік з визначення послуг та витрат на оренду автомобілів.

На підставі вище зазначених документів, як зазначив свідок, були визначені відповідні суми витрат.

Виходячи з вище викладеного приходить до висновку, що позивачем не було надано доказів в підтвердження його тверджень щодо вище зазначені витрати щодо оренди автомобілів та напівпричепів-цистерн харчових пов'язані з господарською діяльністю та використовувались саме за виробничим призначенням, як до суду так і під час перевірки позивачем не надано первинних документів , що свідчать про використання автомобілів та напівпричепів-харчових у господарській діяльності, зокрема: маршрутні (подорожні) листи, Накази на затвердження норм витрат паливно мастильних матеріалів, накази на відрядження посадових осіб, а також будь-яких інших документів, які свідчать про використання автомобілів та напівпричепів-харчових у господарській діяльності пов'язаної з утриманням, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Крім цього позивачем не надано доказів економічної доцільності використання саме орендованих автомобілів та напівпричепів-харчових, оренда яких складає згідно договорів 11979,00 грн- Lexus ES 350 в місяць , 9 217,00 грн - Toyota Camry Premium A/T 3.5 в місяць та трьох напівпричепів за 10000 грн. в місяць за кожний.

Враховуючи вищевикладене, підприємством в порушення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.у № 2755-VI безпідставно включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в 2013р. витрати по оренді транспортних засобів загальній сумі 330 657,6 грн.

Щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, судом встановлено, що ТОВ МТД Агроімпекс", код ЄДРПОУ 33411410, мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «ДІДІ-ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 38800939), на загальну ПДВ 90852 грн.. за період: травень 2013р. ТОВ «Тандем ЛТД» (код за ЄДРПОУ 21998913 ПДВ 14333,3 грн. у тому числі за квітень 2014 року та з ТОВ «ТКС -ПРОМ» (код за ЄДРПОУ 34503181) - у розмірі 42551,0 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених тверджень відповідача є його посилання на той факт, що від Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ Міндоходів в м. Полтава акт №252/13-01-22-09//34503181 від 14.10.2013р. «Про .. неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «ТКС ПОС», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за травень 2013 року та щодо ТОВ «ДЦЦ ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 38800939 матеріали перевірки №526/26-57-22-04-21/38800393 від 06.11.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за квітень-травень 2014 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ», було укладено угоди на промислову переробку сировини і постачання продукції сировина від ТОВ «ТКС ПОЛ» (код за ЄДРПОУ 34503181), ТОВ «ДІДІ ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 38800939) у відповідності до умов угод постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

В момент поставки товару постачальник надає покупцю наступні документи:

- товарно-транспортну накладну, копію сертифікації якості чи інший документ, що засвідчує якість для даного виду товару.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за умови якщо дотримані наступні умови:

- приймання Товару за кількістю проводиться в порядку, визначеному «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.65 р. № П-6, з обов'язковим урахуванням вимог, встановлених цим Договором;

- на Товарно-транспортній накладній (далі «ТТН»), що супроводжує вантажний автомобіль, в момент прийняття Товару ПОКУПЕЦЬ належним чином робить відмітку печаткою підприємства ПОКУПЦЯ, з підписом уповноваженої особи ПОКУПЦЯ;

- якщо розбіжність між вагою Товару при прийманні ПОКУПЦЕМ і вагою, встановленою в ТТН на Товар, що супроводжують вантажне авто, становить не більше 0.5% (норма природного убутку} то Товар вважається переданим ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і прийнятим ПОКУПЦЕМ за кількістю. При розбіжності більше ніж 0.5%, ПОКУПЕЦЬ має негайно повідомити про це ПОСТАЧАЛЬНИКА та скласти документ у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.65 р. № П-6.

Товар вважається переданим ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і прийнятим ПОКУПЦЕМ за якістю, якщо дотримані наступні умови:

- приймання Товару за якістю проводиться в порядку, визначеному «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П- 7, з обов'язковим урахуванням вимог, встановлених цим Договором;

- на Товарно-транспортній накладній, що супроводжує вантажний автомобіль, після дослідження Товару в лабораторії ПОКУПЦЯ, уповноважена особа ПОКУПЦЯ належним чином робить відмітку печаткою лабораторії підприємства ПОКУПЦЯ;

- лабораторія ПОКУПЦЯ видає належним чином оформлений документ, що засвідчує якість Товару з печаткою підприємства ПОКУПЦЯ та підписом уповноваженої особи ПОКУПЦЯ.

Судом встановлено та зазначений факт не заперечувався позивачем, що товар надійшов на філію ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Ізюмський комбінат хлібопродуктів» (код за ЄДРПОУ 37506096) та за отриманий товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з п.198.1 ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI: «Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію ; України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.»

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI: «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.»

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;»

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).»

Згідно з п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI: «Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.»

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV, із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після Ті закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведеш облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За умовою статті 47 Статуту автомобільного транспорту вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні ..., які є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Як передбачено пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Як вбачається із наведених вище норм законодавства, товарно-транспортні накладні являються необхідними документами для підтвердження витрат з перевезення і, крім того, фактичного переміщення придбаних ТМЦ.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ...

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в судовому засіданні позивач зазначив, що ним були надані всі наявні в нього доказів в обґрунтування його позовних вимог.

Суд аналізуючи зміст вище зазначеної господарської операції між позивачем та ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ» приходить до висновку, що зазначені господарські операції є фіктивними, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України та на вимогу суду, не було надано доказів фактичного прийняття вище зазначеного товару позивачем від ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ», проведення лабораторних досліджень позивача та документу лабораторії який засвідчував би якість товару отриманого від ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ» під час прийняття товару.

Крім цього суд зазначає, що щодо посилання позивача, що факт прийняття продукції від ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ» підтверджується довідкою від 02.02.2015 року Ізюмського комбінату хлібопродуктів, то зазначене твердження суд вважає необґрунтованим оскільки в довідці від 02.02.2015 року не вказано, що шрот соевий отримано позивачем від ТОВ «Діді Трейдінг» та ТОВ «ТКС ПОЛ».

Крім цього суд зазначає, що зі змісту довідки ДПІ у Святошинському районі м.Києва ГУ ДФС про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ДІДІ Трейдінг» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року не встановлено взаємовідносин ТОВ «ДІДІ Трейдінг» з позивачем.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.11.2014 року № 6666/20-31-22-01-07/33411410 є підтвердженими та правомірними, а податкові повідомлення - рішення від 29.12.2014 року № 0005702204, № 0005712204, № 0005692204 є законними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 червня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.