Постанова № 44702935, 04.06.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/267/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

при секретарі - Барашко М.В.,

за участю:

представника позивача - Свистуна Г.В., довіреність від 03.06.2015 № 14д-21/48,

представника відповідача - Повідайчик І.В.довіреність від 10.02.2015 № 93,

представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Інвестхолдинг" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Інвестхолдинг" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постановою господарського суду Луганської області у справі № 21/48б/2011 від 27.05.2013 ПрАТ "Інвестхолдинг" визнано банкрутом, арбітражного керуючого Сиволобова М.М. призначено ліквідатором банкрута.

Під час проведення процедури ліквідації банкрута з'ясувалося, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-2806/11/1270 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної ДПІ в м. Луганську № 0000262360 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140 028,00 грн., позов задоволено в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 постанову залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі К/9991/42263/11 від 30.01.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 у справі № 2а-6430/10/1270 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000652360/0 від 20.09.2010 за формою "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування на 524 616,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову від 22.11.2010 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 зазначені рішення судів залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-3348/10/1270 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 19.04.2010 про донарахування ПДВ в сумі 4891872 грн. та штрафних санкцій в сумі 2445936,00 грн. та за формою "В1" від 19.04.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 345 396 грн. та донараховано штрафні санкції в сумі 132 791,45 грн.

Остаточне касаційне оскарження у цих справах відбулося після визнання боржника банкрутом, коли його підприємницьку діяльність вже було припинено, тому зарахування цієї суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зобов'язань платника не відбувалося і не могло відбутися через відсутність податкових боргів на момент визнання ПрАТ "Інвестхолдинг" банкрутом.

Таким чином, загальна сума бюджетного відшкодування на користь позивача складає 1 010 040,00 грн. Підприємство є неплатоспроможним, що підтверджено постановою господарського суду Луганської області по справі № 21/48б/2011, між тим, бюджетне відшкодування ПДВ здійснено на користь позивача не було, чим грубо порушено права та законні інтереси як ПрАТ "Інвестхолдінг", так і кредиторів по справі.

Позивач просив Ленінську ОДПІ у м. Луганську листом вих. № 01-16/148 від 25.02.215 (із доданням декларації з ПДВ за січень 2015 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування) відшкодувати належну йому суму ПДВ в розмірі 1 010 040,00 грн. Також цим листом запропоновано провести звірення стану розрахунків платника податків ПрАТ "Інвестхолдинг". Відповідачем № 1 надано відповідь вих.№ 264 від 16.03.2015, в якій всупереч приписам чинного законодавства відмовлено у відшкодуванні належної позивачеві суми бюджетного відшкодування суми ПДВ. При цьому текст відповіді містить посилання на частку боргу з відшкодування ПДВ, яка обліковується Ленінською ОДПІ в сумі 24 215,76 грн. Інша частина боргу приховується. Звірення стану розрахунків платника податків з Ленінською ОДПІ також не здійснюється з метою ухилення від виконання норм законодавства з відшкодування ПДВ.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати бездіяльність Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області протиправною, стягнути з державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області належне ПрАТ "Інвестхолдинг" бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 010 040,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Відповідач №1) у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення від 26.05.2015 та додаткові пояснення від 04.06.2015, в яких послався на те, що ПАТ "Інвестхолдинг" не перереєструвалось на території, підконтрольній Україні, що підтверджується витягом з ІС "Податковий блок". Згідно п.11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням в порядку, встановленому законодавством.

На адресу Ленінської ОДПІ платником податків було направлено поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, а також розрахунок. Ленінською ОДПІ листом від 16.03.2015 № 265 на адресу позивача було повернуто податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, а також розрахунок у зв'язку з тим, що зазначені документи направлені засобами поштового зв'язку, а також зазначено, що 24.12.2013 платнику податків анульовано свідоцтво платника ПДВ від 23.07.2010 № 100293420.

Згідно із положеннями статті 200 Податкового кодексу України платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат. Отже, питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства сум бюджетного відшкодування з ПДВ вимагає дослідження усіх обставин щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у цій сумі, встановлення характеру та змісту операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит (що в подальшому був включений до розрахунку суми бюджетного відшкодування), перевірку дотримання законодавчо установлених умов формування податкового кредиту та правильності здійсненого позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданій декларації. Позивачем жодних первинних документів щодо змісту операцій, за якими ним було сформовано податковий кредит, до позовної заяви не надано.

Вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання висновку про відшкодування суми ПДВ, на думку відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки не є належним способом захисту порушеного права, у зв'язку з тим, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

Також відповідачем зазначено, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 № 2а-3348/10/1270 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ленінської ОДПІ на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-3348/10/1270, тобто постанова від 27.05.2014 не набрала законної сили.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Відповідач № 2) в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на наступне.

З часу набрання чинності Податковим кодексом України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, позивач повинен в позові просити суд зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Податковий висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Луганської області від 27.05.2013 у справі № 21/48б/2011 визнано банкрутом боржника - Приватне акціонерне товариство «Інвестхолдинг» та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ «Інвестхолдинг» арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 451 від 05.03.2013 (а.с.7-18).

Зазначені обставини підтверджуються також довідкою Інформаційно - ресурсного центру (а.с.22-25) та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.05.2015 (а.с.87-88).

25.02.2015 позивачем на адресу відповідача № 1 направлено лист вих. № 01-16/148, в якому позивач просив відшкодувати належну йому суму податку на додану вартість в розмірі 1 010 040,00 грн., провести звірення розрахунків платника податків ПрАТ «Інвестхолдинг» в порядку п. 15 розділу ІІ «Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 (а.с.64-66).

Разом з листом від 25.02.2015 вих. № 01-16/148 позивачем направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1010040,00 грн. (а.с.67-68), розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.69) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.70).

Зазначений лист з додатками позивачем направлено на адресу відповідача № 1 засобами поштового зв'язку, що підтверджується квитанцією № 0413602740423 від 25.02.2015 (а.с.71), описом до цінного листа (а.с.71) та визнається сторонами.

Листом від 16.03.2015 № 264 відповідач № 1 повернув позивачеві декларацію з податку на додану вартість від 25.02.2015, оскільки відповідно до п.п.49.4 статті 49 Податкового кодексу України податкова звітність з ПДВ подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. За даними АС «Податковий блок» до ПрАТ «Інвестхолдинг» по особовому рахунку з ПДВ обліковується переплата у розмірі 24215,76 грн. Також зазначено, що у зв'язку з наданням ПрАТ «Інвестхолдинг» декларацій про відсутність поставок Ленінською ОДПІ у м. Луганську 24.12.2013 анульовано свідоцтво ПДВ № 100293420 від 23.07.2010 (а.с.95).

Крім того, позивач звертався до відповідача № 1 з листом від 02.02.2015 вих. № 01-16/80 про відшкодування ПДВ в розмірі 1 010 040,00 грн. (а.с.97-98), на який надано відповідь від 16.03.2015 № 275 про те, що підприємство не є платником ПДВ та згідно чинного законодавства Ленінська ОДПІ у м. Луганську не має правових підстав щодо здійснення бюджетного відшкодування ПДВ по ПрАТ «Інвестхолдинг» (а.с.96).

Ухвалою суду від 04.06.2015 позовні вимоги в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області належного позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 664 644,00 грн. (на підставі постанов Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-2806/11/1270 та від 22.11.2010 у справі № 2а-6430/10/1270, які набрали законної сили 23.06.2011 та 17.02.2011 відповідно) залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 345 396,00 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із абз.4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-3348/10/1270 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення за формою «В1» від 19.04.2010 № 0000292360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 345 396,00 грн. та донараховано штрафних санкцій в сумі 132 791,45 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 2а-3348/10/1270.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 у справі № 2а-3348/10/1270 на виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 відновлено повністю втрачене провадження у справі за адміністративним позовом ЗАТ «Інвестхолдинг» до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень в частині процесуальних документів, постановлених Луганським окружним адміністративним судом, Донецьким апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України під час розгляду та вирішення справи по суті.

Відновлену адміністративну справу № 2а-3348/10/1270 листом Інд.01.48 вих. № 2а-3348/10/1270/15 направлено до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Станом на теперішній час Донецьким апеляційним адміністративним судом справу № 2а-3348/10/1270 не розглянуто, відповідно постанова Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-3348/10/1270 не набрала законної сили.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки в даному випадку процедуру судового оскарження не закінчено, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість в сумі 345 396,00 грн. заявленими передчасно і такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо доводів представника позивача про подання ним податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року з додатками та заяви про відшкодування ПДВ з бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

З мотивувальної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-3348/10/1270 вбачається, що відповідно до акта перевірки від 07.04.2010 Ленінською ОДПІ було встановлено порушення податкового законодавства позивачем - порушено положення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗАТ "Інвестхолдінг" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 345 396 грн., внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення "В1" від 19.04.2010 за № 0000292360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 345 396,00 грн. та донараховано штрафні санкції в сумі 132 791,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 , яка на теперішній час не набрала законної сили.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 345 396,00 грн. визначена позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2008 року, є неузгодженою у зв'язку з незакінченою процедурою судового оскарження рішення контролюючого органу, яким зменшено зазначену суму бюджетного відшкодування, і позивач не має права у відповідності з вимогами Податкового кодексу України повторно її декларувати.

Крім того, у лютому 2015 року позивач взагалі не мав права подавати податкову звітність з ПДВ, оскільки відповідно до п.9 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13 "Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 № 102/26547 податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу 5 Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Згідно інформації про анулювання реєстрації платників ПДВ з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України, 24.12.2013 позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100293420 від 23.07.2010.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями статті 200 Податкового кодексу України платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах.

Позивачем первинних документів щодо змісту операцій, за якими ним було сформовано податковий кредит, до позовної заяви не надано.

Факт відсутності у представника позивача первинної документації підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2014 у справі № 21/48б/2011, в мотивувальній частині якої зазначено, що через невиконання власником та колишнім керівником підприємства - банкрута законних вимог ліквідатора, які ґрунтуються на положеннях постанови господарського суду Луганської області від 27.05.2013 та приписах ч.6 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - в частині передачі за актом ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печатки та штампів, матеріальних та інших цінностей, ліквідатор ПрАТ «Інвестхолдинг» позбавлений права та можливості повноцінно виконувати свої повноваження та функції, у зв'язку з чим ухвалою від 26.09.2013 суд зобов'язав керівника ПрАТ «Інвестхолдинг» передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ПрАТ «Інвестхолдинг». Вимоги закону та суду колишнім керівником банкрута не виконані (а.с.20).

Таким чином, за відсутності первинної документації неможливо встановити наявність або відсутність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства сум бюджетного відшкодування з ПДВ через неможливість дослідження усіх обставин щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у цій сумі, встановлення характеру та змісту операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит (що в подальшому був включений до розрахунку суми бюджетного відшкодування), перевірку дотримання законодавчо установлених умов формування податкового кредиту та правильності здійсненого позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданій декларації.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області протиправною, суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки такі вимоги не є належним способом захисту порушеного права, у зв'язку з тим, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставку судового збору встановлено у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Ухвалою суду від 12.05.2015 позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Позивачем заявлено вимоги як майнового (стягнення з Державного бюджету України відшкодування ПДВ у загальному розмірі 1 010 040,00 грн.), так і немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною).

Ціна позову в частині майнових вимог складає 1 010 040,00 грн., тобто у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в даному випадку складає 4 розміра мінімальної заробітної плати - 4 872,00 грн.

Також заявлено немайнові вимоги, ставка судового збору за звернення з якими складає 73,08 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2015 позовні вимоги в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області належного позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 664 644,00 грн. залишено без розгляду.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1739,12 грн. (1 666,04 грн. виходячи з частини позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 345 396,00 грн. + 73,08 грн.) підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 червня 2015 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Інвестхолдинг" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині вимог про визнання бездіяльності незаконною та стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області належного позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 345 396,00 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інвестхолдинг" (код ЄДРПОУ 33846041, юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 7) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Сєвєродонецьку, Луганський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944909, банк отримувача ГУДКСУ в Луганській області, код банку отримувача (МФО) 804013, рахунок отримувача 31217206784080, код класифікації доходів бюджету 22030001) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1739,12 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять гривень 12 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови буде складено 08 червня 2015 року.

Суддя А.Г. Секірська