Рішення № 44699644, 22.05.2015, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1815/14-ц

2/171/15/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2015 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чумак Т.А.

при секретарі Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитної Наталі Василівни, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру,

встановив:

20.06.2014 року позивач звернувся з позовом до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитної Н.В., ОСОБА_2, 3-ї особи - ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та поновлення строків позовної давності. В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені позивачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20.07.2002 року з метою придбання квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, він передав власнику квартири ОСОБА_4 завдаток в сумі 100 доларів США. 21.08.2002 року при оформленні юридичних документів на вказану квартиру у нотаріуса він сплатив продавцю ОСОБА_4 ще 400 доларів США, що підтверджується розписками. Мета придбання квартири полягала у тому, щоб у подальшому подарувати її рідній сестрі ОСОБА_2, яка на той час не мала коштів. Оформленням нотаріальних документів займалася нотаріус Оксамитна Н.В. у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Після оформлення документів на придбання квартири він позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 3033 гр., що еквівалентно 600 доларам США, для встановлення автономного опалення у квартирі. Тривалий час ОСОБА_2 не сплачувала борг в сумі 1100 доларів США. В жовтні 2013 року він почав вимагати повернення боргу, але ОСОБА_2 йому відмовила. У квітні 2014 року він від ОСОБА_4 дізнався, що 21.08.2002 року було укладено не договір купівлі-продажу спірної квартири між ним та ОСОБА_4, а договір дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Вказане стало можливим в зв'язку з недбальством нотаріуса Оксамитної Н.В. та за сприяння ОСОБА_2, в зв'язку з чим просить визнати недійсним договір дарування квартири від 21.08.2002 року. Про порушення своїх прав він дізнався у квітні 2014 року, вважає, що строк позовної давності повинен бути поновленим на підставі ч.1 ст.261 ЦК України. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить поновити строк позовної давності, визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 21.08.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнати дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ним та ОСОБА_4, та визнати за ним право власності на спірну квартиру.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що влітку 2002 року він по оголошенню найшов спірну квартиру, яку вирішив придбати для себе, а потім надати її для проживання сестрі - відповідачу ОСОБА_2 Він оглянув квартиру, погодився на ціну - 500 доларів США, після чого вони домовилися з ОСОБА_4 про оформлення угоди. 21.08.2002 року він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зустрілися у приватного нотаріуса Оксамитної Н.В., якій він розповів, що хоче придбати квартиру для себе, але у квартирі буде проживати сестра ОСОБА_2 Також він попросив нотаріуса віддати всі документи щодо оформлення угоди ОСОБА_2, при цьому довіреності щодо представництва його інтересів під час оформлення угоди купівлі-продажу квартири він не надавав. Він не став чекати, доки угода буде оформлена, так як спішив додому, крім того, він вважав, що документи на квартиру повинні бути у ОСОБА_2, яка буде в ній проживати. Нотаріус Оксамитна Н.В. допустила помилку під час оформлення угоди, оформивши договір дарування між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тоді як насправді мала місце угода купівлі-продажу квартири, оскільки фактично він придбав квартиру у ОСОБА_4 за 500 доларів США. Витрати по оформленню угоди також ніс він. Раніше він ніколи не був учасником угоди, тому він не знав, що повинен особисто підписувати договір купівлі-продажу. Він довіряв нотаріусу, тому не дочекався оформлення всіх документів. Про договір дарування він дізнався тільки восени 2013 року. Строк звернення до суду він пропустив, оскільки знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, у 2012 році він створив нову сім»ю, у нього народилася донька, яка хворіла, тому він не мав часу на звернення до суду; крім того, він двічі намагався вирішити спір з відповідачкою в добровільному порядку, але остання відмовилася. Визнання недійсним договору необхідне, оскільки у нього багатодітна сім»я і складні житлові умови. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романченко В.В. позов не визнав та пояснив, що 21.08.2002 року нотаріусом Оксамитною Н.В. було посвідчено договір дарування спірної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 До цього часу жодних претензій до відповідачки не надходило. Позивач не являється стороною договору, тому вважає, що у нього не має підстав для звернення до суду з даним позовом, крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду. Гроші за квартиру відповідач не платила, про фінансові стосунки між позивачем та ОСОБА_4 їй нічого не відомо.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав та пояснив, що в зв'язку з продажем належної йому квартири він дав оголошення в газеті. На оголошення відгукнувся позивач, який оглянув квартиру, вони домовилися про умови продажу квартири, після чого позивач дав йому завдаток в сумі 100 доларів США, про що він склав розписку. Через декілька днів позивач йому повідомив про необхідність прибуття до нотаріуса для оформлення угоди. 21.08.2002 року він приїхав в м. Апостолове до нотаріуса Оксамитної Н.В., куди також приїхав позивач та його сестра ОСОБА_2 Позивач передав йому в рахунок оплати придбаної квартири ще 400 доларів США, про що також була складена розписка. Фактично він продав квартиру позивачу за 500 доларів США, але йому було все одно яку угоду оформлювати, оскільки витрати по оформленню угоди ніс позивач. Розмову з нотаріусом вів позивач. 21.08.2002 року нотаріусом була посвідчена угода дарування квартири між ним та ОСОБА_2 Він ознайомлювався з договором, підписував його, в момент підписання договору усвідомлював, яку угоду він фактично укладає з ОСОБА_2 На даний час точно не пам'ятає, чому була посвідчена саме угода дарування, але яку угоду укладати вирішували позивач зі своєю сестрою, оскільки сторона позивача несла витрати, а на той час оформлення договору дарування було дешевше, ніж договору купівлі-продажу.

Відповідач Оксамитна Н.В. в судове засідання не з»явилася, подавши заяву про розгляду справи без її участі. У своїх запереченнях на позов відповідач зазначила, що позов не визнає, оскільки нею як нотаріусом не укладався, а посвідчувався оспорюваний позивачем договір дарування від 21.08.2002 року, при цьому вона з»ясувала дійсні наміри сторін, суттєві умови, вивчила подані документи, після чого виготовила проект договору, який надала сторонам угоди для ознайомлення. Після схвалення проекту договору нею був виготовлений остаточний текст договору на бланках спеціальних документів, який після підписання сторонами був посвідчений. Вважає вимоги позивача необґрунтованими, оскільки він не був стороною угоди, крім того, позивач пропустив строк позовної давності, яку просить застосувати до його вимог та відмовити у позові.

Суд, заслухавши сторони та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 58 ЦК України (в ред. Закону 1963 року, діючого на момент виникнення правовідносин) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду, то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Ч.1 ст.243 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона передає безоплатно іншій стороні майно у власність.

Судом встановлено, що 21 серпня 2002 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитною Н.В. посвідчено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 2763.

Згідно розписки, складеної ОСОБА_4, ОСОБА_4 20.07.2002 року отримав від ОСОБА_1 у якості задатку 100 доларів США, 21.08.2002 року ОСОБА_4 складено розписку про отримання ним 500 доларів США в зв'язку з договором купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що знайомий з позивачем та його сестрою ОСОБА_2 У 2002 році позивач вирішив купити квартиру сестрі, яка приїхала з Росії, власного житла не мала, проживала з матір»ю, пиячила. Матері не можливо було з нею проживати, тому ОСОБА_1 вирішив купити сестрі житло. Коштів на квартиру у ОСОБА_1 не було, тому ОСОБА_1 продав гараж, запасні частини, інше майно. За проханням ОСОБА_2 він перевозив її речі з будинку матері в квартиру, що розташована в с. Нива Трудова. ОСОБА_2 говорила, що квартиру придбала сама.

Таким чином, на підставі досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що 21 серпня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично уклали договір купівлі - продажу квартири, що належала ОСОБА_4 та розташована в АДРЕСА_1 На виконання умов даного договору ОСОБА_4 отримав гроші за вищевказану квартиру та передав майно у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв майно у власність та сплатив за нього визначену грошову суму. Маючи намір придбати квартиру для сестри ОСОБА_2, ОСОБА_1 в цей же день безоплатно передав вказану квартиру у власність ОСОБА_2 Дійсні наміри щодо відчуження власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не повідомили приватному нотаріусу Оксамитній Н.В., в зв»язку з чим договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений 21.08.2002 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитною Н.В. є недійсним (удавана угода). На підставі ч.2 ст. 58 ЦК України судом повинно бути визнано, що 21.08.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була укладена угода купівлі - продажу вищевказаної квартири. Разом з тим суд також вважає встановленим, що 21.08.2002 року після проведення розрахунку з ОСОБА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування спірної квартири. Вказана обставина підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_4, поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, показами свідка ОСОБА_6, представника відповідача Романченко В.В. Крім того, позивач пояснив у судовому засіданні, що 21.08.2002 року він прибув до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу квартири разом зі своєю сестрою - відповідачкою ОСОБА_2, але не дочекався оформлення укладеної угоди і покинув приміщення нотаріальної контори, попрохавши нотаріуса всі документи передати ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом договір не підписував, договір для реєстрації в бюро технічної інвентаризації не надавав, договори для надання комунальних послуг з комунальним підприємством за місцем розташування спірної квартири не укладав, комунальні послуги не сплачував, крім того, надавав ОСОБА_2 кошти в борг для проведення автономного опалення. Суд вважає, що така поведінка позивача підтверджує факт укладення з відповідачкою ОСОБА_2 договору дарування спірної квартири та спростовує доводи позивача про його необізнаність щодо посвідченого 21.08.2002 року договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_2 купила у неї кухонні меблі, говорила, що меблі купуються для брата. За меблі гроші заплатив ОСОБА_1 і вони втрьох перенесли меблі до квартири ОСОБА_1

Суд критично оцінює показання вказаного свідка та не бере їх до уваги, оскільки вказані показання не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин.

Надану позивачем розписку про отримання ОСОБА_2 коштів в сумі 3033 гр. суд також не бере до уваги, оскільки вказана розписка не містить відомостей щодо підстав отримання вказаних коштів.

Судом встановлено, що позивач був присутній 21.08.2002 року під час укладення оспорюваної угоди і був обізнаний про укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договору дарування спірної квартири. З даним позовом позивач звернувся до суду 20.06.2014 року, тобто майже через 12 років.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові (ст.ст.71, 75, 76, 80 ЦК України).

На підтвердження поважності причини пропуску строку позивачем надано копію медичного документу про його перебування на стаціонарному лікуванні з 24.03.05 року по 15.04.2005 року у Криворізькій міській лікарні № 11; згідно довідки КЗ «Криворізький ПНД» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.04.2005 року по 13.05.2005 року, з 10.10.2005 року по 29.10.2005 року, з 20.12.2006 року по 05.01.2007 року, останній раз звертався за медичною допомогою 27.01.2011 року. Суд вважає, що перебування на лікуванні є поважною причиною, що перешкоджала позивачу звернутися до суду в цей період, разом з тим суд вважає, що з 21.08.2002 року до 24.03.2005 року, в період між перебуванням позивача на лікуванні та з 06.01.2007 року відсутні поважні причини пропуску строку позовної давності.

Суд також вважає, що перебування на лікуванні доньки позивача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15 по 21 січня, з 20 по 26 червня та з 02 по 08 листопада 2013 року, не є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду, оскільки з досліджених у судовому засіданні документів встановлено, що позивач не являється єдиним утриманцем своєї доньки, до складу сім»ї позивача входить дружина ОСОБА_9, яка є матір»ю дитини та фактично її доглядає.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині позовних вимог слід відмовити в зв'язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитної Наталі Василівни, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на квартиру відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2015 року о 10 год.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Т. А. Чумак