Рішення № 44699042, 02.06.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2015 року Справа № 922/2341/15

Провадження № 16/913/45/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Індустріал Груп", м. Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 6 495 924 грн. 99 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Войтух О.М., представник за довіреністю № 05/05/1 від 05.05.2015;

від відповідача - Мерзлякова В.П., заступник начальника юридичного відділу по коксохімічному виробництву управління комбінату, за довіреністю № 01-026-1829 від 25.12.2014.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Індустріал Груп" (далі - ТОВ "Паливна компанія "Індустріал Груп", позивач у справі) звернулося до господарського суду з позовом від 03.02.2015 № 7/108 до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі - ПАТ «АМК», відповідача у справі) про стягнення з останнього 5 606 616 грн. 67 коп., з яких: 4 861 477 грн. 37 коп. - заборгованість за договором поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013; 144 997 грн. 51 коп. - пеня; 519 826 грн. 65 коп. - інфляційні нарахування; 80 315 грн. 14 коп. - 3 % річних за період прострочення платежів з січня 2014 року по грудень 2014 року окремо по кожній поставці, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, згідно розрахунку позивача.

Позивач, посилаючись на норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013 в частині несвоєчасної та неповної оплати за отриману вугільну продукцію за залізничними накладними та актами приймання - передачі вугільної продукції, копії яких залучені до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні 07.05.2015 надав заяву від 29.04.2015 № 03/114 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він додатково нарахував відповідачу за прострочення основного боргу в сумі 4 861 477,37 грн. за період січень - квітень 2015 року інфляцію в сумі 986 357,02 грн. та 3 % річних в сумі 47 948,81 грн.

Позивач надав розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань, а також докази надіслання вказаної заяви на адресу відповідача, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні отримав заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв її до розгляду, оскільки вона не суперечить вимогам статті 22 ГПК України та не змінює предмет та підстави позову.

В судовому засіданні 07.05.2015 було оголошено перерву до 02.06.2015, в порядку ст.77 ГПК України, за клопотанням сторін у справі для надання позивачем додаткових доказів, надання відповідачем відзиву на позовну заяву, а також проведення сторонами звірки взаємних розрахунків.

Після перерви 02.06.2015 у судовому засідання представник позивача надав копії первинних бухгалтерських документів стосовно постачання рядового вугілля за договором поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 02.06.2015 б/н про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить зменшити позов у частині 144 997 грн. 51 коп. - заявленої до стягнення пені.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача від 02.06.2015 б/н приймається судом до розгляду, оскільки не суперечить вимогам статті 22 ГПК України та не порушує прав відповідача у справі і вимог закону.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву від 29.05.2015 б/н про застосування строків скороченої позовної давності до вимог позову в частині пені.

Суд залишає заяву відповідача без задоволення у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позову на суму заявленої до стягнення пені.

Отже, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 495 924 грн. 99 коп., з яких: 4 861 477 грн. 37 коп. - заборгованість за договором поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013; 1 506 183 грн. 67 коп. - інфляційні нарахування; 128 263 грн. 95 коп. - 3 % річних за період прострочення платежів окремо по кожній поставці, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, згідно розрахунку позивача.

Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «АМК») відповідач у справі, надав відзив на позов від 29.05.2015 б/н, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав їх неправомірності та необґрунтованості.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ПК «Індустріал Груп» (Постачальник) та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (Покупець) був укладений Договір поставки вугільної продукції від 07.11.2013 № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст (надалі - Договір), який укладений з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей (а.с.19-26).

За умовами вказаного Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію, кількість, якість та ціна якої визначаються у Специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього договору.

У пункті 2.3 договору сторони встановили, що датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від Постачальника до Покупця вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення на залізничної накладній, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума за договором складає суму, визначену на підставі доданих до договору Специфікацій.

Сторони узгодили, що Покупець має право оплачувати вугілля шляхом внесення передплати на поточний рахунок Постачальника.

Оплата залізничних тарифів здійсняється Покупцем.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки Покупцем з Постачальником за відвантажене вугілля здійснюються банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 50 (п'ятдесят) календарних днів з дати відвантаження на підставі виставлених рахунків (відповідно до протоколу узгодження розбіжностей).

Згідно із Специфікацією від 07.11.2013 - умови оплати - на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати постачання вугілля (а.с.27).

Згідно із Специфікаціями від 20.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 01.04.2014, від 16.04.2014, від 30.04.2014, від 05.06.2014, від 27.06.2014 - умови оплати - на протязі 50 (п'ятдесят) календарних днів з дати постачання вугілля (а.с.29-38).

Таким чином, сторони узгодили відстрочку платежу на 50 календарних днів, оскільки дати протоколу узгодження розбіжностей і дати специфікацій №№ 2-10 є більш пізнішими від дати підписання договору та Специфікації № 1.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії спірного договору позивач поставив відповідачу вугільну продукцію в період з 07.12.2013 по 04.07.2014 загальною вартістю 40 995 831,95 грн., що підтверджується відповідними рахунками, актами приймання - передачі товару та залізничними накладними, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4 861 477,37 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обов'язку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 128 263 грн. 95 коп. та інфляційні нарахування в сумі 1 506 183 грн. 67 коп. за період прострочення платежів окремо по кожній поставці, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, згідно розрахунку позивача.

Під час судового розгляду справи докази часткової або повної сплати суми боргу відповідач не надав.

Оцінивши фактичні обставини, подані сторонами у справі докази, вислухавши у судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013, який за своєю правовою природою є договором поставки у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про купівлю - продаж та глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) про поставку.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем належним чином доведено виконання своїх зобов'язань по поставці відповідачу товару за договором поставки № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013, на підставі якого заявлено позов.

Претензій по поставці товару у відповідача немає.

Відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар повністю, заборгованість за поставлений товар складає 4 861 477 грн. 37 коп.

Відповідач в своєму відзиві не заперечив проти позову у заявленому розмірі та не надав доказів погашення цієї заборгованості на момент прийняття даного рішення.

Проте, відповідач заперечує стягнення боргу за рішенням суду, посилаючись на форс- мажорні обставини, що були зумовлені веденням на сході країни бойових дій.

Так, за доводами відповідача з липня 2014 року на території Луганської області та, зокрема, міста Алчевська не виконуються жодні фінансові операції, так як відповідна територія не під контролем української влади. Відтак, порушення грошових зобов'язань відповідача відбулося, серед іншого, внаслідок обставин, що не залежали від його волевиявлення.

На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем до матеріалів справи надано копію сертифікату про настання форс - мажорних обставин № 2799/054 від 02.09.2014, виданого Торгово - промисловою палатою України, який залучено до матеріалів справи.

Проте, суд зазначає, що вищезазначений сертифікат фіксує лише факт заборони залізничних перевезень, як обставину форс - мажору, проте не підтверджує факту невиконання грошових зобов'язань відповідачем з підстав та обставин непереборної сили.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 861 477 грн. 37 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення збитки від інфляційних процесів в розмірі 1 506 183 грн. 67 коп.

Перевіривши розрахунок заявленої суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом - за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Суд також враховує роз'яснення, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», в якому зазначено, що при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого до позову розрахунку вбачається, що позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував вищезазначені роз'яснення, оскільки позивач невірно визначив періоди.

Тому позов в частині стягнення інфляційних нарахувань слід задовольнити частково в сумі 1 410 063 грн. 23 коп.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 96 120 грн. 44 коп. слід відмовити, з віднесенням в цій частині витрат зі сплати судового збору на позивача.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі в сумі 128 263 грн. 95 коп. згідно наданого розрахунку.

Перевіркою розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, 3 % річних в сумі 128 263 грн. 95 коп. заявлена обґрунтовано та визнана відповідачем у судовому засіданні, тому підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 6 399 804 грн. 55 коп., з яких: основного боргу у сумі 4 861 477 грн. 37 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 410 063 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 128 263 грн. 95 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує правила статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Позивач зменшив позовні вимоги на суму 144 997 грн. 51 коп., а тому судовий збір у сумі 1 595 грн. 62 коп. за зменшення розміру позовних вимог (6 640 922,50 грн. - 144 997,51 грн. = 6 495 924,99 грн. - що стало предметом позову після зменшення розміру) слід повернути позивачу.

Питання про повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду від 08.06.2015.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 70 426 грн. 62 коп. слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, буд.4, ідентифікаційний код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Індустріал Груп", м. Донецьк, вул. Майська, буд.66, ідентифікаційний код 36810678, основний борг у сумі 4 861 477 грн. 37 коп., 3% річних у сумі 128 263 грн. 95 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 410 063 грн. 23 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 70 426 грн. 62 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 08.06.2015.

Суддя Р.М. Шеліхіна