Ухвала суду № 44698216, 03.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/337/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Подопригора Л. І.Номер провадження 22-ц/788/1135/15 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 55

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп»

про стягнення середнього заробітку за порушення строку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2015 року в задоволенні позованих вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, а саме стягнення на його користь з ПАТ «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп» заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 березня 2014 року по 13 лютого 2015 року в сумі 30 783 грн. 20 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2013 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням штату з ПАТ «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп». При звільненні з позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Було стягнуто з ПАТ «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп» на користь ОСОБА_3: 3 352 грн. 82 коп. індексації заробітної плати на підприємстві з 01 грудня 2008 року по червень 2011 року; 350 грн. 75 коп. грошової компенсації за невикористані відпустки за роботу у період з 01 грудня 2008 року і недоплаченої на час звільнення 14 червня 2011 року; 357 грн. 54 коп. компенсації втрати заробітку за порушення термінів його виплати за період серпня - листопада 2013 року; 13 524 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні; 1000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди за порушення трудових прав, а всього на загальну суму 18 595 грн. 11 коп. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року залишено без змін. З постанови державного виконавця ВДВС Лебединського міськрайонного управління юстиції від 04 березня 2014 року вбачається, що на кошти ПАТ «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп» був накладений арешт в межах суми 547 507 грн. 06 коп.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні його позовних вимог безпідставно послався на вже винесене рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2014 року, оскільки позовна вимога про стягнення відшкодування на підставі ч. 2 ст. 117 КЗпП України судом не розглядалась не є підставою для задоволення позовних вимог. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до доказів, які є в матеріалах справи вбачається, що на кошти ПАТ «Лебединський машинобудівельний дослідно - експериментальний завод «Темп» накладено арешт в межах суми 547 507 грн. 06 коп., а тому має місце непроведення остаточного розрахунку з позивачем в розмірі 14 614 грн. 51 коп.

Ствердження в апеляційній скарзі про те, що при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду України щодо відсутності фінансово - господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавців від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України є необґрунтованими.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що трудовий спір між сторонами щодо заборгованості підприємства перед позивачем по всім категоріям виплат на момент звільнення було вирішено попередніми судовими рішеннями. Внаслідок цього були застосовані наслідки передбачені ст. 117 КЗпП України, а позиція позивача щодо інших підстав для її застосування не ґрунтується на законі та зібраних у справі доказах.

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: