Рішення № 44694134, 26.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/3058/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Є.у. № 336/6469/14 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2015 року по справі за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ЗОКС «Довіра» звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову ЗОКС «Довіра» зазначала, що 03.10.2005 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 7364, на підставі якого остання отримала кредит в розмірі 105 000 грн. на 36 місяців, тобто до 03.10.2008 року, зі сплатою відсотків в розмірі 2 % щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

Згідно п. 7 кредитного договору при запізненні строків щомісячної сплати процентів за кредит позичальник сплачує подвійну процентну ставку за місяць запізнення.

А за п. 8 кредитного договору при запізненні повернення основної суми кредиту позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 1 % від залишку суми непогашеного кредиту за кожен день прострочки.

Відповідно до додаткової угоди від 02.10.2008 року до кредитного договору № 7364 від 03.10.2005 року позивач та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо продовження строку виконання зобов'язання за цим договором ще на 36 місяців, тобто до 03.10.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.10.2005 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Також, 03.10.2005 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладений договір іпотеки, за яким відповідачі в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

12.01.2009 року позивач, розглянувши звернення ОСОБА_3 щодо її скрутного матеріального стану та неможливості виконувати умови щодо сплати за кредитним договором належним чином, погодив з нею порядок сплати, надавши відповідний графік сплат, при цьому було погоджено, що ОСОБА_3 вносить до каси щомісячно 19-го числа грошову суму в розмірі 2 698,94 грн. і за умови дотримання цього графіку сплат нарахування процентів буде заблоковано. 11.02.2009 року ОСОБА_3 особисто отримала відповідь, копію протоколу, графік сплат.

Однак, ОСОБА_3 неналежним чином здійснювала сплату, нерегулярно та не в повному обсязі. У зв'язку з чим, позивачем 19.03.2009 року було прийнято рішення про розблокування нарахування процентів з 01.04.2009 року, про що ОСОБА_3 була повідомлена в цей же день.

Станом на 18.02.2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 168 757,46 грн., з яких: 66 183,96 грн. - залишок боргу по кредиту, 102 573,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7364 від 03.10.2005 року, що укладений між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_3, в розмірі 168 757,46 грн., з яких: 66 183,96 грн. - залишок тіла кредиту, 102 573,50 грн. - проценти за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 11.03.1996 року Шевченківською районною адміністрацією м. Запоріжжя, та була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки від 03.10.2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 1830, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду, ЗОКС «Довіра» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем пропущено строк пред'явлення вимог до майнових поручителів відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, для задоволення яких може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.10.2005 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_3, як членом кредитної спілки, було укладено кредитний договір № 7364, на підставі якого остання отримала кредит в розмірі 105 000 грн. на 36 місяців, тобто до 03.10.2008 року, зі сплатою відсотків в розмірі 2 % щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.10.2005 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за яким відповідачі передали в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 11.03.1996 року Шевченківською районною адміністрацією м. Запоріжжя. За домовленістю сторін загальна вартість предмету іпотеки складає 105 000 грн.

Договір іпотеки є чинним, не скасований, не оскаржений сторонами.

02.10.2008 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої строк виконання зобов'язань за кредитним договором продовжений на 36 місяців, тобто до 03.10.2011 року.

12.01.2009р. позивач, розглянувши звернення ОСОБА_3 щодо її скрутного матеріального стану та неможливості виконувати умови щодо сплати за кредитним договором належним чином, погодив з нею порядок сплати, надавши відповідний графік сплат, при цьому було погоджено, що ОСОБА_3 вносить до каси щомісячно 19-го числа грошову суму в розмірі 2 698,94 грн., починаючи з січня 2009р. по січень 2012р.

Крім того, з 14.01.2009р. ЗОКС «Довіра» заблокувала нарахування процентів за договором.

Однак, після отримання відповіді на звернення ОСОБА_3 неналежним чином здійснювала сплату, нерегулярно та не в повному обсязі. У зв'язку з чим, 19.03.2009 року позивачем було прийнято рішення про розблокування нарахування процентів з 01.04.2009 року, про що ОСОБА_3 була повідомлена.

Відповідно до наданого позивачем апеляційному суду детальному розрахунку станом на 18.02.2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 168 617,46 грн., з яких: 66 183,96 грн. - залишок тіла кредиту, 102 433,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави "Позика", якщо інше на встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України „Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Законодавцем чітко розмежовуються права та обов'язки майнового та фінансового поручителя.

У п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу" , статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Таким чином, висновок суду що позивачем пропущено строк пред'явлення вимог до майнових поручителів відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України є помилковим.

Не можливо погодитися і з висновком суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Обґрунтовуючи позов ЗОКС «Довіра» зазначала, що ОСОБА_3 періодично сплачує заборгованість за кредитним договором.

Так, із розрахунку вбачається, що погашення заборгованості по тілу кредиту позичальник здійснювала: у листопаді, грудні 2005 року, у грудні 2006 року, у січні - квітні, червні, серпні, жовтні 2007 року, у лютому - травні, серпні 2009 року, у серпні, листопаді 2010 року, у лютому - серпні, жовтні, грудні 2011 року, січні, квітні, травні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року, січні, лютому, травні 2013 року, травні, липні, жовтні, листопаді 2014 року.

Погашення заборгованості по процентам за користування кредитом відбувалося у жовтні-грудні 2005 року, січні-квітні, червні, серпні, грудні 2006 року, січні-квітні, червні, серпні, жовтні, листопаді 2007 року, у січні, березні, серпні-жовтні 2008 року, у лютому-серпні, листопаді, грудні 2009 року, березні, травні-серпні, жовтні-грудні 2010 року, січні-квітні, червні 2011 року, лютому, квітні, травні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року, у січні, лютому, травні, жовтні, листопаді 2014 року.

Слід зазначити, що ОСОБА_3 сплачувала заборгованість як у більшому, так і в меншому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору. Крім того, як вбачається з копій квитанцій, у них ОСОБА_3 не зазначала за який період вона сплачує заборгованість.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, у відповідності до ст. 264 ЦК України дії ОСОБА_3 з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, суд вищевикладене не врахував і не мотивував свого висновку щодо неприйняття вказаних платежів як доказу переривання перебігу строку позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до квитанцій від 28.08.2014р., 11.09.2014р. та 15.10.2014р. ОСОБА_3 сплатила на користь ЗОКС «Довіра» відповідно 500 грн., 500 грн. та 611,96 грн.

За положеннями п. 10 кредитного договору, у випадку виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує спілці спочатку повну заборгованість по процентам, потім заборгованість по основній сумі кредиту, після чого в останню чергу сплачуються штрафи та спричинені спілці збитки.

Проте, позивачем вказана сума 1 611,96 грн. (500 + 500 + 611,96) зарахована не на погашення відсотків за користування кредитом, а в якості судового збору за подання позову, тоді як з позовом до суду ЗОКС «Довіра» звернулася 19.08.2014 року.

Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом становить 100 821,54 грн. (102 433,50 грн. - 1 611,96 грн.).

Отже, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 18.02.2015 року становить 167 005 грн. 50 коп., з яких: 66 183 грн. 96 коп. - залишок тіла кредиту, 100 821 грн. 54 коп. - відсотки за користування кредитом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 167 005 грн. 50 коп., з яких: 66 183 грн. 96 коп. - залишок тіла кредиту, 100 821 грн. 54 коп. - відсотки за користування кредитом.

За таких обставин, ухвалене в справі судове рішення не може вважатися законним й обґрунтованим, тому, відповідно до ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про часткове задоволення позову.

При зверненні до суду з позовом ЗОКС «Довіра» сплачено 1 611,96 грн. судового збору, колегія суддів дійшла висновку, що сума заборгованості за кредитним договором становить 167 005,50 грн. Отже, сума недоплати судового збору складає 58,10 грн. (1 670,06 грн. - 1 611,96 грн.), яка підлягає стягненню з ЗОКС «Довіра» в дохід держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 2 505,09 грн. (1 670,06 грн. + 835,03 грн.).

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частках судовий збір по 626,27 грн. (2 505,09 грн. : 4) з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2015 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7364 від 03.10.2005 року, що укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_3, в розмірі 167 005 (сто шістдесят сім тисяч п'ять) грн. 50 коп., з яких: 66 183 (шістдесят шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 96 коп. - залишок тіла кредиту, 100 821 (сто тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 54 коп. - відсотки за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 11.03.1996 року Шевченківською районною адміністрацією м. Запоріжжя, та була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки від 03.10.2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В., зареєстровано у реєстрі за № 1830, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судовий збір по 626 (шістсот двадцять шість) грн. 27 коп. з кожного.

Стягнути з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в дохід держави судовий збір в сумі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: