Ухвала суду № 44687656, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/43458/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 у справі № 2а-2849/10/2170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги Товариства визнанти нечинними податкові повідомлення - рішення від 28.09.2009 № № 0000752200/0, 0004312301/0, 0004322301/0 та наступні в часі податкові повідомлення-рішення, ухвалені у порядку адміністративного оскарження через дріб 1, 2, 3, якими позивачеві державним податковим органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задоволено частково: визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0004322301/0, від 14.12.2009 № 0004322301/1, від 19.02.2010 № 0004322301/2 повністю, податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0000752200/0, від 08.12.2009 № 0000752200/1, від 16.02.2010 № 0000752200/2, від 18.05.2010 № 0000752200/3 - в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 286 971,93 грн., у задоволенні решти позовних відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у позові відмовити у повному обсязі.

Позивач також, скориставшись своїм правом на касаційне оскарження судових рішень попередніх інстанцій, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Судами встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту виїзної планової перевірки відповідача від 15.09.2009 № 2702/23-5/14308500 про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок здійснених виплат іноземним контрагентам без утримання податку на прибуток з цих виплат та без належного підтвердження пільгового режиму оподаткування цих виплат; безпідставного формування суми бюджетного відшкодування, оскільки контрагент, на підставі податкових накладних якого позивачем було сформовано податковий кредит, до органу податкової служби не звітує та не сплачує податкові зобов'язання; суми комісійної винагороди, які включені до складу валових витрат, свідчать про проведення позивачем завідомо нерентабельних операцій з придбання товарів, що, у свою чергу, на думку відповідача, є порушенням принципу підприємництва та законодавства України.

Розв'язуючи спір, суди обґрунтовано виходили з того, що позивач спірні виплати іноземним партнерам провадив як компенсацію вартості наданих йому робіт та послуг, а тому з урахуванням приписів ст. 13 Закону № 334/94-ВР виплати на користь компаній "Allgemeine Beteiligungsverwaltungs-und Handelsgesellshaft m.b.H", "Germanischer Lloyd AG" "W.Jacquet BvBA" не підлягають оподаткуванню податком з доходів іноземних юридичних осіб незалежно від існування між Україною та країною, де зареєстровані ці компанії угод про уникнення подвійного оподаткування їх доходів. А виходячи із визначення терміну "фрахт", наведеному у п. 1.35 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, та приписів п. 13.5 ст. 13 зазначеног Закону, також дійшли вірного висновку, що відповідач правомірно визначив позивачеві податок на прибуток з доходів, виплачених Компанії "Shipping Co. Inc" за фрахт судна по доставці корпусу танкеру покупцю, у розмірі 45 025,84 грн.

Також цілком обґрунтованою є позиція судів стосовно здійснення Товариством завідомо збиткових операцій.

Аналізуючи приписи Закону України від 07.02.1991 № 695-ХІІ "Про підприємництво", суди вірно зазначили, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. В свою чергу, відповідач при проведені перевірки не довів відсутність поставок товарів за угодами комісії за участю ТОВ "Селекта" і тому не має права на встановлення розміру комісійної винагороди або обмеження її розміру при здійснені позивачем підприємницької діяльності у межах договору комісії від 24.01.2008 № 701/КД-451.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

А зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів (послуг), що ним придбані, незалежно від економічного ефекту такого використання.

Обґрунтованою є позиція судів стосовно доводів державного податкового органу про те, що джерелом відшкодування надмірно сплаченого ПДВ з бюджету є сплата цього податку до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), по взаємовідносинах з якими виникло право на декларування бюджетного відшкодування, і тому, у зв'язку з тим, що контрагент позивача (ТОВ "Альбатрос Керч") не сплатив свої зобов'язання до бюджету, у позивача відсутнє право на отримання цього відшкодування з бюджету.

Аналізуючи приписи Закону № 168/97-ВР, суди дійшли правильного висновку, що головними умовами, які дають право на формування податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податку в межах оподатковуваних операцій та підтвердження сплати (нарахування) податку належним чином складеними податковими накладними, а для отримання бюджетного відшкодування - фактична сплата, задекларованого у складі податкового кредиту, ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг).

Крім того, суди вірно зазначили, що суперечливість висновків акту перевірки щодо заниження рядка 27 декларації з ПДВ не може були підставою для донарахуванням податкових зобов'язань платнику.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 1.6 та п. 1.7 Розділу I Порядку № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено пп. 2.3.2 розділу II вказаного Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства не допускається.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційних скарг визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 по справі № 2а-2849/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко