Ухвала суду № 44687647, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/9991/6371/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі № 2а-1770/2169/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сагайдачний" до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2010 № 0001782342/0 в сумі 340,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від від 11.06.2010 № 0001782342/0.

Не погодившись із судовими рішеннями Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що фактичною підставою для нарахування Товариству фінансових санкцій, відповідно до рішення від 11.06.2010, слугував висновок фахівців державного податкового органу, викладений у акті перевірки Товариства від 04.06.2010 №816/23-200/23308491, про порушення позивачем вимог п. 5 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало у відсутності в маршрутному таксі № 42 книги обліку розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту перевірки та п. 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов про скасування рішення про застосування фінансових санкцій суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактично розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг з перевезення пасажирів здійснював не позивач, а інший суб'єкт господарювання, що виключає відповідальність Товариства за встановлене контролюючим органом порушення норм Закону №265/95-ВР.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Отже, аналіз наведеної норми вказує на обов'язок застосовувати книгу обліку розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій в готівковій формі безпосередньо суб'єктом підприємницької діяльності який надає такі послуги.

Як вбачається з матеріалів справи для отримання дозволу на здійснення перевезень Товариством укладено договори позички транспортних засобів з Фізичними особами - підприємцями (перевізниками), (а.с. 54).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надання послуг з перевезення пасажирів маршрутним такі № 42 фактично здійснювалось саме Фізичною особою - підприємцем (перевізником), з яким позивачем і було укладено договір позички транспортного засобу.

Також судами встановлено, що готівкові кошти (виручка), що надходили від надання послуг по перевезенню пасажирів маршрутним таксі № 42 включались Фізичною особою - підприємцем, який є платником єдиного податку (а.с. 15), до книги обліку доходів і витрат, що зареєстрована в Державній податковій інспекції та відображались у звіті платника єдиного податку.

Таким чином, враховуючи, що розрахункові операції в готівковій формі у маршрутному таксі № 42 фактично здійснювались не Товариством, а іншим суб'єктом підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій цілком правомірно дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі № 2а-1770/2169/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко