Ухвала суду № 44687642, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/2160/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача Трещова А.О.

представника відповідача неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року

у справі № 826/13614/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260001/2014/00065 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 №100260001/2014/200048/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська митниця оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, між позивачем та Camry Measuring Technology (МК) Limited (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.05.2012 №10/05/12 на поставку товарів та специфікації до контракту.

На виконання вимог контракту на адресу ТОВ «Дієса» надійшов вантаж - ваги побутові для зважування людей марки Elenberg, нові, моделі: - EL361 (електронні) у кількості 10 880 шт. за заявленою митною вартістю 4,2 долари США; - ЕА555 (електронні) у кількості 2 500 шт. за заявленою митною вартістю 7,3 долари США.

Позивачем подано до митного оформлення митну декларацію МД №100260001/2014/134856 від 28.02.2014 і товаросупровідні документи на товар.

Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Київською міжрегіональною митницею з метою визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, витребувано у останнього додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Декларантом подано додаткові документи: лист ТОВ «Дієса» від 04.03.2014 № 229, в якому зазначено, що витребувані відповідачем договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, та рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутні, оскільки будь-яких платежів на користь третіх осіб позивачем не здійснювалося. До листа ТОВ «Дієса» додано: лист компанії Camry Measuring Technology (НК) Limited та прайс-лист виробника товару. Інших додаткових документів декларант не надав.

Як установлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено, що документи подані до митого оформлення для підтвердження митної вартості товару не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає оплаті за ці товари.

Зокрема, декларантом подано банківські платіжні документи в іноземній валюті від 11.10.2013 N OPER2.490421 на суму 19 183,80 доларів США та від 11.12.2013 N OPER2.503560 на суму 44 762,20 доларів США.

У графі 70 (Details оf Prayment) банківських платіжних документів (SWIFT) зазначено інвойс N 2013МА3423, на підставі якого здійснювалась попередня оплата за товар. Проте, декларантом вказаний інвойс до митного оформлення не подавався. Окрім того, не надано вказаний інвойс також після витребування Київською міжрегіональною митницею додаткових документів.

Також, позивачем до митного оформлення було надано інвойс від 25.12.2013 №2013МV1780, проте у вказаному інвойсі не зазначено умови оплати товару, тоді як відповідно до пункту 6.4.1 зовнішньоекономічного контракту №10/05/12 на поставку товарів від 10.05.2012 попередня оплата в розмірі 30 % від вартості партії товару здійснюється не пізніше 30 робочих днів до моменту поставки, баланс у розмірі 70 % від вартості партії товару здійснюється після повідомлення продавця про готовність товару про відвантаження.

Крім того, відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 №100260001/2014/200048/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом у сторону збільшення митної вартості.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 №100260001/2014/200048/2 зазначено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

На підставі зазначеного рішення митним органом винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 100260001/2014/00065.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, вимога про надання додаткових документів у повному обсязі позивачем не виконана, Київська міжрегіональна митниця не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому відповідно до вимог Митного кодексу України обґрунтовано прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 № 100260001/2014/200048/2.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ТОВ «Дієса» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів була наявність, на думку митного органу, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей, які не дають можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом через наявність сумнівів щодо достовірності даних, наведених у цих документах.

Водночас, відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Зважаючи на викладені норми права та установлені обставини справи щодо наявних у наданих до митного оформлення документах розбіжностей, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обґрунтованих підстав вважати, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а також підстав для витребовування у декларанта додаткових документів у цьому випадку.

Відповідно до змісту статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як установлено, судом першої інстанції, митний орган під час здійснення митного контролю у цьому випадку послідовно обґрунтував неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, а також здійснив процедуру консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.

Ураховуючи те, що орган доходів і зборів аргументовано довів наявність об'єктивних сумнівів, заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість ввезених товарів, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості цих товарів та наявність у поданих декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документах розбіжностей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів у цій справі.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, підтверджуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року в цій справі скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.