Ухвала суду № 44687608, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/60819/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

у справі № 813/3734/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синор"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013: №0002352210/6387, №0002342210/6383, №0002382210/6381, №0002392210/6382, №0002402210/6375, №0002372210/6380, №0002362210/6379; від 04.02.2014 №0000262201/1610 та №0000252201/1609. Зобов'язано ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виключити з електронної бази даних ,,Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" висновки, викладені в акті від 17.06.2013 №2905/22-10/33361757 ,,Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ,,Синор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 22.05.2013". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ,,Синор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 22.05.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2013 №2905/22-10/33361757 .

У зв'язку з поданням позивачем заперечень до акту перевірки, відповідачем було проведено додатково позапланову виїзну перевірку, яку оформлено актом від 11.09.2013 №537/22-10/33361757.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України, завищено скоригований валовий дохід за період з 01.01.2011 по 22.05.2013 на загальну суму 1147476501,00 грн. та завищено скориговані валові витрати на загальну суму 1170191886,00 грн., а також завищено амортизаційні відрахування в 1 кв. 2011 року на 1412775,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 1 кв.2011 по 22.05.2013 на загальну суму 4 004 839,00 грн..

В порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України, ТОВ ,,Синор" допустило завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 22.05.2013 на загальну суму 177 802 007,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 254 636 790,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за вказаний період на загальну суму 61980930,00 грн. Також, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд.19 декларації) на суму 13955572,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 13 955572,00 грн.

Крім того, в порушення підпунктів 49.18.2, 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 розділу II, пунктів 250.2, 250.9 статті 250 розділу VІІІ, пунктів 328.2, 328.3 статті 328 розділу ХVІ Податкового кодексу України, позивач не подав декларації з податку на прибуток за 2012 рік до 01.03.2013 та за 1 кв.2013 року до 10.05.2013, податкову декларацію екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за IV кв. 2012 року до 11.02.2013 та за 1 кв.2013 року до 10.05.2013, декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, кар'єрної, шахтної, дренажної води за 2012 рік по терміну до 11.02.2013 року, податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік до 01.02.2012 та за 2013 рік до 01.02.2013.

На підставі вищевказаних актів перевірки, відповідачем 25.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002352210/6387, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70231612,50 грн., з яких 61980930,00 грн. за основним платежем та 8250682,50 грн. за штрафними санкціями;

- № 0002342210/6383 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 13955572 грн.;

- № 0002382210/6381, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 004 840,00 грн., з яких 4 004 839,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0002392210/6382 про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. за неподання декларації з податку на прибуток;

- № 0002402210/6375 про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. за неподання декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод;

- № 0002372210/6380 про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. за неподання декларації по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

- № 0002362210/6379 про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. за неподання декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем 04.02.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000262201/1610, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70198297,00 грн., з яких 61980930,00 грн. основного платежу та 8217367,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000252201/1609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3827062,00 грн., з яких 3827061,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними (ТТН), довідками про транспортні витрати, вантажно-митними деклараціями, інвойсами, СМР, сертифікатами походження товарів, копіями господарських договорів, актами надання послуг, актами здачі-приймання робіт по переробці давальницької сировини.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані послуги та товар відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, а саме - реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності та відображені в податкових зобов'язаннях.

На час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників ПДВ.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з контрагентами та сум витрат до валових витрат.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності призначення повторної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ,,Синор" згідно наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова за №439 від 22.05.2013, оскільки позапланова перевірка у відповідності до приписів підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України вже призначалась наказом від 21.12.2012.

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 у справі № 5181/14/876 визнано протиправними дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області щодо незабезпечення дотримання місячного строку призначення та початку проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Синор", у зв'язку з порушенням провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, передбаченого п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів №1588 від 09.12.2011.

Зокрема, в ході судового розгляду справи встановлено, що під час перевірок податковим органом не були враховані надані позивачем первинні документи, які містили відомості про господарські операції та підтверджували їх здійснення: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні(ТТН), довідки про транспортні витрати, вантажно-митні декларації, інвойси, СМР, сертифікати походження товарів, копії господарських договорів, акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт по переробці давальницької сировини.

Всі зазначені документи були відновлені позивачем, оскільки оригінали цих документів були викрадені у позивача, що підтверджується довідкою Пустомитівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 20.11.2012.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки за дотриманням критерію добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене, також, виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль