Ухвала суду № 44687508, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/49270/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Алексеєнко О.А.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013у справі № 815/678/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012 за № 0005862210, №0005892210, №0005872210, №0005882210.

Постановою Одеського окружного адміністративного від 14.05.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову Одеського окружного адміністративного від 14.05.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт № 5588/22-1/34252469 від 20.09.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

· п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 13 169 045 грн. та занижено податок на прибуток на суму 41 053 747 грн.;

· п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 28 114 236 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року на суму 3 218 530 грн.

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0005862210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 13 169 045 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0005892210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 218 530 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0005872210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 28 114 236 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на 11 517 395 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0005882210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 41 053 747 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 587 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги платника - без задоволення.

Відповідач вважає безпідставним формування платником податку спірних даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТД «Геліос трейд», оскільки в останнього не достатньо складських, виробничих приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів, а згідно акту №1360/22-1/37008983 від 15.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Геліос Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період квітень 2010 - листопад 2011 року» контрагент позивача відсутній за місцезнаходження.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити, які роботи були фактично виконані підприємством ТОВ «ТД «Геліос Трейд» і в якому обсязі, яким чином визначалися їх вартісні показники, яким чином позивачу був доставлений товар, що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено фактичні обставини придбання позивачем послуг та товарів, їх зв'язок між фактом придбання таких послуг та товарів і господарською діяльністю платника податку. Такі докази, як договори, акти приймання-передачі робіт, банківські виписки, які підтверджують факт надання таких послуг, достовірно встановлюють реальність здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини свого рішення про відмову в задоволені позову висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки такі висновки помилково не були досліджені та перевірені судом на підставі належних та допустимих доказів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на формування податкового обліку позивача мали вплив витрати, що формують собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме:

- операції з придбання підрядних послуг (прийняття і оплата послуг (робіт) субпідрядників (підрядників), які своїми силами і засобами, або за рахунок матеріалів підрядника (генпідрядника) ТОВ «Автомагістраль-Південь» виконують на свій ризик роботи: поточний ремонт, капітальний ремонт (реконструкція) автомобільних доріг - балансоутримувачем яких є Замовник: Служба автомобільних доріг за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації - виступаючи як підрядник (генпідрядник);

- роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг;

- будівельно-монтажні роботи (роботи по перевлаштуванню та захисту кабелю зв'язку, влаштування металевих огорож;

- нанесення горизонтальної дорожньої розмітки та ін.); перевезення вантажів (ТМЦ);

- операції з придбання матеріалів, ТМЦ (асфальтобетон, бето, бітумна емульсія, відсів гранти ний, щебінь в асортименті, мінеральний порошок, адгезиона добавка; кратон; паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне); деревяні бруски з хвойних порід; бордюри; воду тощо);

- придбання послуг з виконання робіт дорожньої техніки (послуги тракторів, вантажних авто, катку, екскаватору, пароутворювачу, автобусу);

- забезпечення персоналом та послуги з проживання робітників; відшкодування адміністративних витрат;

- загальновиробничі витрати послуги приготування асфальтобетонної суміші.

Вищезазначені господарські операції здійснені на виконання умов укладених між позивачем та ТОВ «ТД «Геліос трейд» договору № 13 від 05.05.2010, додаткової угоди № 1, № 13/1 від 17.05.2010 , додаткової угоди № 1, № 13/2 від 05.05.2010, додаткових угод №1, №2, №3, № 13/3 від 17.05.2012, ГСМ № 305 від 06.05.2010.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підтвердження поданими позивачем доказами (зокрема, первинними документами) фактичних обставин реальності здійснення господарських операцій, та, як наслідок, правомірності формування спірних даних податкового обліку платника податку за результатами здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вказаних висновків без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документу (без зазначення його реквізитів, як то дата первинного документа, чи номер за наявності) та/або посилання на аркуші матеріалів справи, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій необхідно встановити: рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного від 14.05.2013 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний