Постанова № 44680736, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12903/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів- Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 відмовлено повністю у задоволенні позову ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо прийняття 28.08.2012 податкової вимоги № 41 та щодо прийняття 30.08.2012 рішення про опис майна у податкову заставу № 8121/10/19-048. Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу № 41, прийняту 28.08.2012 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, та рішення про опис майна у податкову заставу № 8121/10/19-048, прийняте 30.08.2012 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників. Зобов'язано Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код за ЄДРПОУ 24364528), розмір якого визначено податковою вимогою № 41 від 28.08.2012. Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з чим не погоджується колегія суддів в повній мірі.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами неповно з'ясовано обставини у справі, які мають значення для правильного її вирішення, та які є предметом доказування у ній.

Позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкової вимоги № 41 від 28.08.2012 (далі - оскаржувана вимога) та рішення про опис майна у податкову заставу № 8121/10/19-048 від 30.08.2012 (далі - оскаржуване рішення), визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення, зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу, розмір якого визначено оскаржуваною вимогою, а також відшкодування витрат на правову допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 26.07.2012 (далі - декларація), у рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» задекларовано податок у розмірі 20860995,00 грн.

У зв'язку із самостійним виявленням помилки у поданій декларації, позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 (далі - уточнююча декларація), у рядку 13 якої «зменшення нарахованої суми податку» задекларовано зменшення нарахованої суми податку на суму у розмірі 6711054,00 грн, а у рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» задекларовано податок на прибуток у розмірі 14149941,00 грн.

Уточнюючу декларацію прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 2.

У подальшому, позивачем повторно подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 (далі - повторна уточнююча декларація), у рядку 13 якої «зменшення нарахованої суми податку» задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 6711054,00 грн, а у рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» - зменшено податок на прибуток у розмірі 14149941,00 грн.

Повторну уточнюючу декларацію також прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 2.

Листом відповідача № 7369/10/40-250 від 22.08.2012 позивача повідомлено про те, що подана 20.08.2012 засобами електронного зв'язку повторна уточнююча декларація не містить обов'язкових реквізитів, передбачених формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011, а саме позивач неправильно зазначив найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 17.11.2014 зазначено, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням чи недекларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, вважаючи їх завищеними чи заниженими, або вбачає допущення платником податків певних методологічних помилок у податковій звітності, то податковий орган залишає уточнений розрахунок поза увагою і не відображає його показники в оперативному обліку.

Завищення чи заниження показників уточненої декларації могло бути встановлено лише відповідно до положень Податкового кодексу України за наслідками перевірки, зокрема, камеральної.

Позивач наполягав на тому, що відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації.

Саме з'ясування вище викладеної обставини, за переконанням суду касаційної інстанції, має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідач виставив позивачеві оскаржувану вимогу щодо погашення податкового боргу та прийняв оскаржуване рішення вважаючи, що у позивача виник такий податковий борг через несплату узгодженої суми податку на прибуток, зазначеної у декларації. Однак, у разі, якщо відповідачем не оформлялось повідомлення про відмову у прийнятті декларації та уточненої декларації, якою зменшено показники податку на прибуток, - відсутні підстави вважати, що у позивача виник такий податковий борг.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач дійсно не приймав рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних вимоги та рішення, визнання їх протиправними та скасування.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу, розмір якого визначено оскаржуваною вимогою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведеного законодавства надає підстави стверджувати, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу, розмір якого визначено оскаржуваною вимогою.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, то вона задоволенню не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду достатніх і належних доказів на підтвердження отримання такої допомоги. Крім того, суд апеляційної інстанції переглядає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 в межах апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних вимоги та рішення, визнання їх протиправними та скасування.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 скасувати в частині зобов'язання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код за ЄДРПОУ 24364528), розмір якого визначено податковою вимогою № 41 від 28.08.2013 та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 05.06.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.