Ухвала суду № 44680554, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15339/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тімченко А.О., Пономарьов Г.П.,

від відповідача Симбірцев Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва до відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 за період липень-грудень 2013 року у розмірі 4 571 822,36 грн. (чотири мільйони п'ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні 36 коп.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва за номером № 01/05-0001 як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400) та ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058), та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, наданих позивачем, ВАТ «Київхімволокно» має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень-грудень 2013 року у сумі 4 571 822,36 грн.

Оскільки заборгованість ВАТ «Київхімволокно» у добровільному порядку у встановлені законодавством строки сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, виходив з того, що, оскільки сума боргу, нарахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не сплачена страхувальником добровільно, борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2013 року супровідним листом № 388/06-1 на адресу ВАТ «Київхімволокно» позивачем було направлено річний розрахунок фактичних витрат на 2013 рік на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виплата яких здійснювалася управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, після чого такі розрахунку направлялися підприємству також щомісяця.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачем сплачена не була у зв'язку з тим, що як зазначає підприємство у запереченнях на позовну заяву, розрахунок позивача містить помилки та неточності, що не відповідають фактичним обставинам правовідносин, що склалися.

Сторонами вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору.

04 березня 2014 року відповідачем було подано до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва заяву про узгодження розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що у позасудовому врегулюванні спору управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва було проаналізовано цілу низку помилок, які зазначалися відповідачем, перераховано та приведено у відповідність суму до відшкодування.

Листом від 27.12.2013 р. управлінням було повідомлено ВАТ «Київхімволокно» про проведений аналіз зведених розрахунків у додатках № 6,7 в частині відшкодування за осіб, яким пенсія призначена з урахуванням ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатом проведених дій, у розрахунках за 2012 рік, в яких були зазначені 87 осіб, управлінням зменшено розмір боргу на суму 485 241,81 грн.

Крім того, листом від 02.09.2013 р. № 2975/04 ВАТ «Київхімволокно» було повідомлено про можливість початку спільної звірки осіб, які отримують пільгову пенсію. Також, у зазначеному листі повідомлено відповідача, що в управлінні перебуває необхідний пакет документів, який складається з пільгових довідок та протоколів, які є електронним відображенням пенсійних справ.

Як встановлено судом першої інстанції, підприємством не було вжито жодних дій та не запропоновано спільного механізму, який врегулював би спірні питання, проте направлено до позивача лист про порушення тих самих запитань, відповіді на які Управлінням вже неодноразово надавалися відповідачу.

З метою врегулювання суперечливих питань та усунення неточностей у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивач листами від 02.10.2014 року №5429/12, від 26.11.2014року №336/06-1 повідомляв відповідача про необхідність проведення звірки, однак підприємством проігноровано дані запрошення.

При цьому, несплату боргу відповідач мотивує саме наявністю неточностей у розрахунках, про які зазначає також в запереченнях на адміністративний позов, а саме: завищення стажу деяких працівників підприємства, що працювали на декількох підприємствах, зазначає про включення до розрахунку осіб, які не включені у розрахунок за 2014 рік.

На спростування зазначених обставин управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва надано письмове пояснення по кожному з працівників, на неточності щодо яких посилався відповідач, підтверджені відповідними доказами (довідками), в яких зазначено відповідний період роботи та періоди нарахування пенсійних виплат, наведено відповідні розрахунки.

Управлінням було приведено у відповідність додатки № 6,7, сформовано перелік осіб щодо яких підприємство повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Ураховуючи наведене, обов'язок товариства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної працівнику відповідача відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція) підприємства та організації із грошових коштів, передбачених на оплату праці, вносять у Пенсійний фонд плату, яка покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п. 2.1.1 платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники: роботодавці - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з вимогами п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу річного розрахунку фактичних витрат на 2013 рік 18.01.2013 року.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги ВАТ «Київхімволокно» про ненаправлення такого розрахунку та порушення встановленої законодавством процедури його направлення.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена діючим законодавством, що свідчить про обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за рахунок підприємства.

В порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем заборгованість сплачено не було.

Станом на день розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 4 571 822,36 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України Деснянському районі м. Києва є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк на звернення до суду з даним позовом спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що сторонами до вирішення справи судом вживалися заходи досудового врегулювання спору.

Доводи апеляційної скарги щодо завищення стажу роботи деяких працівників підприємства згідно з наведеним в апеляційній скарзі переліком судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки підприємством, як встановлено вище не використано можливість для проведення звірки розрахунків шляхом ознайомлення з відповідною первинною документацією, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 08.06.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.