Ухвала суду № 44680549, 03.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17529/14 Головуючий у І інстанції - Огурцов О.П.

Суддя-доповідач - Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Контракт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Контракт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2014 року №0011572205 та № 0011582205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Контракт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013. Результати якої оформлено актом №1271/26-59-22-03/31841298 від 04.08.2014, яким встановлено порушення пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 44 149 408,00 грн.; та порушення п.п.192.1, 192.3 ст.192, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, також занижено податок на додану вартість на загальну суму 48 814 727,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014: № 0011572205 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54 894 473,00 грн. (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 10 835 065,00 грн.); та №0011582205 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 61 018 409,00 грн. (у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 12 203 682,00 грн.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з контрагентами: ТОВ «Аероскан», ТОВ «Фотомаг Ком Юей», ТОВ «Донерм», ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Монт Сервіс», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Фірма Рісмус».

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, позивач мав господарські операції з наступними контрагентами: ТОВ «Аероскан» що підтверджено також видаткової накладної №0000790 від 15.06.2011 поставлено навігаційне обладнання; ТОВ «Фотомаг Ком Юей» підтверджено видаткової накладної № РН-355 від 14.12.2011 було поставлено комп'ютерну техніку; ТОВ «Донерм» за договором №1201-01 від 12.01.2012 було здійснено поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки та комп'ютерної техніки на загальну суму; ТОВ "Олтекс Трейд" за договором № 011212-002 від 01.12.2012 було здійснено поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки та комп'ютерної техніки; ТОВ «Монт Сервіс» на підставі договору №54 від 07.06.2011 було здійснено поставку програмного забезпечення; ТОВ «Телеком Партнер» за договором №16 від 09.02.2011 було здійснено поставку мобільних телефонів; ТОВ «Фірма Рісмус» на підставі видаткових накладних було здійснено поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки та комп'ютерної техніки. По вказаним господарським операціям надані до суду і досліджені належні бухгалтерські документи на підтвердження реальності їх здійснення.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентами та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: договорів, накладних, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, декларацій про відповідність, сертифікатів відповідності, висновків ДСЕЕ тощо, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Також транспортування товару, підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, договорами оренди транспортних засобів, договорами оренди автомобілів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, договорами оренди та актами приймання - передачі, договорами транспортного експедирування та здійснення оплати за товар отриманий від контрагентів ТОВ «Аероскан», ТОВ «Фотомаг Ком Юей», ТОВ «Донерм», ТОВ "Олтекс Трейд", ТОВ «Монт Сервіс», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Фірма Рісмус» банківськими виписками та банківськими довідками.

Крім того, на підтвердження факту наявності складських приміщень для зберігання товару отриманого від контрагентів ТОВ «Аероскан», ТОВ «Фотомаг Ком Юей», ТОВ «Донерм», ТОВ "Олтекс Трейд", ТОВ «Монт Сервіс», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Фірма Рісмус» позивачем надано суду копії договорів оренди з актами приймання-передачі.

Отриманий позивачем від контрагентів ТОВ «Аероскан», ТОВ «Фотомаг Ком Юей», ТОВ «Донерм», ТОВ "Олтекс Трейд", ТОВ «Монт Сервіс», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Фірма Рісмус» товар був в подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а саме, був реалізований фізичним та юридичним особам, що також підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними та довідками про підтвердження продажу товару.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю ТОВ «Юг-Контракт», а витрати підтверджуються документально.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки актів №2345/22.5-15/31058553 від 18.05.2013, №247/226/36640300 від 25.01.2013, № 1209/3-23-40-36959317 від 05.10.2011, № 196/22-604/35917341 від 07.06.2011, № 666/26-55-22-07/36302296 від 01.08.2013, № 1155/26-55-22-10/38487923 від 17.04.2014, № 611/05-64-22-01/_38209600 від 27.06.2014 як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, та не є обов'язковими для сторін.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагентів позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 17.02.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.