Ухвала суду № 44679901, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 рокусправа № 808/6942/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі №808/6942/14 за позовом фермерського господарства "Маслянка" до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарства "Маслянка" (далі - ФГ "Маслянка") 17 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка є правонаступником Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно якого, з урахуванням уточнень, просить:

- скасувати наказ №1450 від 29.08.2014 року на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФГ "Маслянка";

- визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки за результатами якої складений акт №1379/22/33571266 від 11.09.2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ "Маслянка" з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування пільг для сільськогосподарських підприємств, які вибрали спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013";

- скасувати рішення Мелітопольської ОДПІ № 2 від 13.10.2014 "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування";

- зобов'язати Мелітопольську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області вчинити дії в інформаційній системі Міндоходів України щодо коригування і відновлення сум податкових зобов'язань по ПДВ за жовтень 2012 року, березень 2013 року та жовтень-грудень 2013 року, виписаних 24 податкових накладних з ПДВ на суму 995252,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення відповідачем перевірки без належних для того підстав. Також вказує на те, що відповідач в акті №1379/22/33571266 від 11.09.2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ "Маслянка" з питань дотримання податкового законодавства при визначені податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування пільг для сільськогосподарських підприємств, які вибрали спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.", безпідставно дійшов до висновку про завищення ФГ "Маслянка" питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів до вартості всіх поставлених товарів, (п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України), т.я. віднесені підприємством сільськогосподарські товари не вироблені на власних або орендованих фондах, в яких питома вага складає не менш 75% вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 місяців, та про неправомірність виписаних 24 податкових накладних з ПДВ на суму 995252 грн. по поставкам сільськогосподарської продукції за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., які згідно з законодавством звільняються від оподаткування ПДВ. Вказує на те, що висновки акта перевірки ґрунтуються на підставі лише оперативної інформації Оперативного Управління податкової міліції Мелітопольської ОДПІ, що ФГ "Маслянка" використовував лише 440.58 га земельних ділянок, що складає 58.77% від площі задекларованих земельних ділянок, та поставлення під сумнів обсяг отриманого врожаю в 2012 р. та 2013 р. та реалізованого за жовтень 2012 р. в кількості 5332.4 ц на адресу ПРАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", мотивуючи це лише тим, що задекларована врожайність перевищує середню врожайність Мелітопольського району. Не дивлячись на те що весь процес вирощування та зібрання врожаю в зазначених показниках за 2012-2013 рік підтверджений документально, а перевищення середньої врожайності по регіону, та придбання зазначеного обсягу насіння соняшника у невстановлених осіб, є лише припущенням. В результаті 13 жовтня 2014 р. Мелітопольська ОДПІ, на підставі зазначеного акта, прийняла рішення № 2 вих.№19818/08-32-15-03-14 "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" та неправомірно в інформаційній системі Міндоходів України відповідачем здійснено коригування щодо зняття з податкових зобов'язань по ПДВ за жовтень 2012 року, березень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року виписаних 24 податкових накладних з ПДВ на суму 995252 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача №2 від 13.10.2014 року "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" та зобов'язав відповідача вчинити дії в інформаційній системі Міндоходів України щодо коригування і відновлення сум податкових зобов'язань по ПДВ за жовтень 2012 року, березень 2013 року та жовтень-грудень 2013 року, виписаних 24 податкових накладних з ПДВ на суму 995252,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що розгляд позовів щодо оскарження наказів на перевірку та їх задоволення може відбуватися лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб податкової служби до спірної перевірки. Крім того, скасовуючи рішення відповідача №2 від 13.10.2014 року, суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність податковим органом придбання ФГ "Маслянка" в період 2012-2013 років у невстановлених осіб сільськогосподарської продукції, з метою завищення питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів до вартості всіх поставлених товарів, (п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України), які не вироблені підприємством на власних або орендованих фондах, в яких питома вага складає не менш 75% вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 місяців. Суд дійшов висновку, що відповідач не досліджуючи жодного первинного документа по процесу вирощування продукції, безпідставно робить висновок в акті перевірки про не підтвердження реальності здійснення процесу власного виробництва на задекларованих земельних ділянках. Враховуючи неправомірність рішення податкового органу "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також те, що за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд зробив висновок про безпідставність внесення відповідачем зміни до інформаційної системи "Податковий блок" щодо ФГ "Маслянка".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позивача щодо правомірності оскарженого рішення № 2 вих.№19818/08-32-15-03-14. Крім того в доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що співробітниками відповідача було опитано фізичних осіб, які власні земельні ділянки, зазначені у відомостях про наявність земельних ділянок, наданих ФГ "Маслянка", до податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку надавали в оренду іншому підприємству з 2012 року. Також в доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що згідно з поясненнями водіїв, зазначених у ТТН, насіння соняшника завантажувалося не по зазначеним у ТТН адресам. Вважає, що соняшник у кількості 5332,4 ц не є продукцією власного виробництва ФГ "Маслянка", а є товаром придбання ФГ "Маслянка" у невстановлених осіб, що був в подальшому реалізований покупцям, а отже сума доходу від реалізації насіння соняшника не власного виробництва повинна відображатися та оподатковуватися підприємством на загальних підставах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову перевірку ФГ "Маслянка".

За результатами перевірки складно акт №1379/22/33571266 від 11.09.2014 року (а.с.15-42).

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновки стосовно того, що внаслідок завищення питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх поставлених товарів (послуг), завищення суми позитивного значення з податку на додану вартість за спеціальною декларацією, яка залишається в розпорядженні підприємства та підлягає перерахуванню на спеціальних рахунок, неправомірно виписані 24 податкові накладні за жовтень 2012 року, березень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року з податку на додану вартість на суму 995252 грн., по поставкам, які згідно з законодавством звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення №2 від 13.10.2014 року "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" (а.с.58-59), та було здійснено відповідне коригування в АІС "Податковий блок" АС "Перегляд результатів співставлення" показників податкової звітності ФГ "Маслянка", що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року, березень 2013 року, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

Правомірність дій відповідача та рішення №2 від 13.10.2014 року "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Приймаючи рішення №2 від 13.10.2014 року "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" відповідач, на підставі висновків зроблених в акті перевірки, виходив з того, що в наслідок завищення питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх поставлених товарів (послуг), завищення суми позитивного значення з податку на додану вартість за спеціальною декларацією, яка залишається в розпорядженні підприємства та підлягає перерахуванню на спеціальних рахунок, неправомірно виписані 24 податкові накладні за жовтень 2012 року, березень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року з податком на додану вартість на суму 995252 грн., по поставкам, які згідно з законодавством звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні, позивач на протязі 2012-2013 років здійснював обробку задекларованої землі, використовуючи відповідно до Угод орендовану автотракторну техніку, по бухгалтерському обліку велись всі необхідні проводки, та складались необхідні відомості, акти видачі дизельного палива, шляхові листи, що підтверджують процедуру посіву, обробку (культивацію) посіяної площі сільськогосподарською технікою, внесення добрива та гербіцидів, здійснював збір врожаю, що підтверджується складськими відомостями, статистичною звітністю з показниками засівної площі та отриманого врожаю.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено: обставин неможливості позивача виростити на землях що перебували в його користуванні та зібрати врожай соняшника у обсязі який нам згідно з даними податкового органу було реалізовано; та обставин придбання позивачем в період 2012-2013 років у невстановлених осіб сільськогосподарської продукції, з метою завищення питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів до вартості всіх поставлених товарів, (п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України), які не вироблені підприємством на власних або орендованих фондах, в яких питома вага складає не менш 75% вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 місяців.

Згідно з актом перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи позивача по процесу вирощування продукції, тому висновок про документальне не підтвердження реальності здійснення процесу власного виробництва на задекларованих земельних ділянках є безпідставним.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими послання позивача в доводах апеляційної скарги, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції на те, що співробітниками відповідача було опитано фізичних осіб, які власні земельні ділянки надавали в оренду іншому підприємству з 2012 року, та пояснення водіїв, зазначених у ТТН, згідно з якими насіння соняшника завантажувалося не по зазначеним у ТТН адресам, оскільки докази на підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції не надавалися, а в силу статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази які безпідставно не були подані до суду першої інстанції.

Також, згідно з письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та власників орендованих земельних ділянок щодо фактичного моменту закінчення договору оренди земельного паю, що містяться в матеріалах справи, вказані особи не підтверджують доводи відповідача щодо неможливості самостійного вирощування соняшника позивачем (а.с.110,111,112-141).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що база даних АІС "Податковий блок" є базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516, встановлено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності.

З наведеного вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показника цієї декларації у відповідних показниках податкової звітності.

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком №5 і повинні їм відповідати.

Зважаючи на викладене, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін в електронну базу даних АІС "Податковий блок" може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 Податкового кодексу України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Разом з цим, відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, т.ін.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, вбачається, що передбачений у ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст.46 Податкового кодексу України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні. При цьому, відповідно до ст.54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору). Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення розміру грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Тобто, Податковим кодексом України визначені лише дві підстави для коригування даних податкової звітності платника податків, такі як: подання платником податків уточнених податкових декларацій та коригування таких даних на підставі податкових повідомлень-рішень податкового органу.

Тож, складений контролюючим органом акт не віднесений законодавцем до тих обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору. Податкового повідомлення - рішення за результатами дій по проведенню перевірки позивача прийнято не було.

За змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Ці показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст.56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Отже, враховуючи неправомірність рішення податкового органу "Про виключення ФГ "Маслянка" (ЄДРПОУ 33571266) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування" про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також те, що за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно внесено зміни до інформаційної системи "Податковий блок" щодо ФГ "Маслянка".

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі №808/6942/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко