Ухвала суду № 44679845, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № 804/7726/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 № 0006081703, № 0006091703, №0006101703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги первинні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності, та понесених позивачем валових витрат.

Позивач та представники позивача апеляційну скаргу підтримали, додатково надавши уточнення до апеляційної скарги.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Уточнення до апеляційної скарги прийнято не було, оскільки вони податні поза межами строку на апеляційне оскарження.

В силу ч. 1 ст. 193 КАС України, згідно якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі акту перевірки № 163/173/НОМЕР_3 від 07.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014:

№ 0006081703, яким збільшено грошове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 85693,26 грн., в тому числі 81612,63 грн. - за основним платежем, та 4080,63 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями);

№ 0006091703, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 213112,55 грн., в тому числі 170490,04 грн. - за основним платежем, та 42622,51 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями);

№0006101703, яким застосовано фінансові санкції на суму 510 грн.; № 0006111703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на суму штрафної санкції у розмірі 510 грн.

Актом перевірки встановлено: завищення валових витрат за 2013 рік на суму 1059169, 03 грн., в порушення пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 177 ПК України, в результаті чого, занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за 2013 рік в розмірі 170490,04 грн.; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за 2013 рік, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ на суму 105594,71 грн., в результаті чого завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість в січні-квітні, листопаді-грудні 2013 року на загальну суму 109519,19 грн.; порушення п.44.1ст.44 ПКУ у вигляді незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів; порушення п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р., в результаті чого платником податків занижено єдиний соціальний внесок на суму 81612,63 грн.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що за результатами вивчення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом періоду, що перевірявся податковим органом, був посередником між постачальниками та покупцями харчової продукції у вигляді крохмалю картопляного, сироватки молочної сухої, шпагату ковбасного, спецій та інших інгредієнтів, що використовуються в харчовій промисловості.

Зазначено, що аналізом наданих позивачем первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських відносин з контрагентами встановлено відсутність: санітарних паспортів на продовольчі товари, які були предметом договорів поставки між позивачем та контрагентами, даних про водіїв та відповідальних осіб, які перевозили такі товари, нормативно-технічної документації на кожен вид товару із зазначенням особливостей його пакування та умов перевезення, товарно-транспортних накладних із зазначенням пунктів навантаження та відвантаження товару з відмітками про зважування, перевірку кількості та якості поставленого товару.

Судом першої інстанції також було встановлено невідповідність наданих позивачем первинних документів на підтвердження здійснення господарській діяльності тому переліку, який передбачений окремими договорами на поставку товарів, укладених з контрагентами-постачальниками.

За висновками суду першої інстанції, зазначене свідчить про відсутність належного підтвердження з боку позивача реальності здійснення господарських операцій з купівлі та подальшої реалізації продовольчої групи товарів на адресу контрагентів.

Надані позивачем первинні документи мають лише формальні реквізити стосовно проведення господарських операцій, які можуть бути враховані судом тільки у разі її фактичного здійснення, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, без встановлення об'єктів оподаткування.

Судом першої інстанції було встановлено, що співставленням даних щодо відображення сум загального оподаткованого доходу за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 р. з даними витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за даний період, встановлено, що витрати ФОП ОСОБА_1 систематично перевищують прибутки.

Так, за результатами податкової перевірки встановлено валовий дохід підприємця за вказаний період у розмірі 1 019 075,56 грн., в той час як валові витрати підприємця склали за цей самий період 1 059 169, 03 грн., що свідчить про відсутність розумної економічної причини для ведення господарської діяльності позивача та свідчить про обґрунтованість висновку відповідача про непідтвердження факту реальності здійснення господарських взаємовідносин.

Судом першої інстанції також зазначено, що перевіркою встановлено відсутність у позивача основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, та, відповідно, про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, оскільки позивач не володіє зареєстрованим на ФОП ОСОБА_1 рухомим та нерухомим майном для здійснення своєї господарської діяльності. Згідно наявної в акті перевірки інформації, за платником податків ФОП ОСОБА_1 зареєстровано лише легковий автомобіль ВАЗ, 2002 року випуску, відсутній також будь-який технічний персонал, наявність якого необхідна для ведення заявленої позивачем господарської діяльності.

Судом першої інстанції також зазначено, що позивачем не надано документального підтвердження оприбуткування придбаного ним як посередником товару, який в подальшому був реалізований іншим підприємствам-покупцям (відсутні дані складського обліку, прибуткові ордери, тощо). Також, не підтверджено наявності у нього належних умов для зберігання придбаних ним харчових продуктів, зокрема, крохмалю, олії соняшникової нефасованої, сироватки, та інше), обов'язковість яких передбачена відповідними нормативними актами.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що всі наведені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, наслідком якої стало формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, тобто, по своїй суті, виступав «транзитером», тобто, мав своєю основною діловою метою отримання прибутку у вигляді податкової вигоди без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом фіктивного придбання товару, з метою створення штучного податкового кредиту та валових витрат задля заниження податкових зобов'язань.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

У відповідності п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції вірно враховано те, що позивачем не було доведено наявність розумної економічної причини для ведення господарської діяльності, враховуючи що дохід підприємця за вказаний період у розмірі 1 019 075,56 грн., в той час як валові витрати підприємця склали за цей самий період 1 059 169, 03 грн.

Матеріали справи містять первинні документи про те, що ФОП ОСОБА_1 перебував у господарських відносинах з наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Крахмалепродукти України», ТОВ «НР Україна», ТОВ «ДЕС», ТОВ «Київмолторг», ТОВ «Самолусківський крохмальний завод», ТОВ «Товстенківський крохмальний завод», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», ТОВ «Малка-Транс», ПП «Промкварт», ТОВ «Транс-Компані», ТОВ «Делівері», ТОВ «Сан Ойл», ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод», ТОВ «Айсберг-Фіш», а також з контрагентами-покупцями: ТОВ «Бердянські Ковбаси», ТОВ «Тавр-Плюс», ТОВ «Магрок», а також придбавав паливно-мастильні матеріали та запчастини.

Проте судом першої інстанції було вірно враховано те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факту реальності здійснення господарських взаємовідносин при відсутності розумної економічної причини для ведення такої господарської діяльності, відсутності підтвердження оприбуткування придбаного ним як посередником товару, який в подальшому був реалізований іншим підприємствам-покупцям.

Позивачем не надано доказів як до перевірки так і до суду наявності належних умов для зберігання придбаних ним харчових продуктів.

Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що заниження оподаткованого доходу позивача призвело до порушення податковим агентом ОСОБА_1 п. 176.2 «б» ст.176 ПКУ, а саме, невідображення виплачених та нарахованих доходів фізичних осіб-підприємців у поданих податкових розрахунках з формою 1 ДФ за 1-4 квартали 2013 року, що стало підставою для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій на суму 510 грн., а також порушення п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, в результаті чого платником податків занижено єдиний соціальний внесок на суму 81612, 63 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш