Ухвала суду № 44679830, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 2а-0870/6372/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 р. у справі № 2а-0870/6372/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2011 Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.07.2011 №0001130808 від 26.07.2011 на суму 3 649 609 грн. та 1 грн. штрафних санкцій та №0001140808 від 26.07.2011 на суму 1 559 973 грн. та 1 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно прийняті вищезазначені рішення, оскільки податківцями зроблені невірні висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами та неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум з ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 липня 2014 у справі № 2а-0870/6372/11 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано не підтвердженням під час судового розгляду справи обґрунтованості та правомірності висновків податкового органу щодо виявлених перевіркою порушень.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 липня 2014 у справі № 2а-0870/6372/11 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсягу досліджені обставини по справі.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені. Щодо представника відповідача, останній з'явився в перше судове засідання , ним надані пояснення по суті апеляційної скарги, зазначено про наявність підстав для скасування судового рішення в даній справі.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини:

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі (правонаступником якої є відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Завод напівпровідників" з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні-квітні, липні-серпні, жовтні-листопаді 2010 р., січні-березні 2011 р., за результатами якої складений акт від 11.07.2011 № 167/08-08/31792555. Зазначений акт перевірки в справі відсутній, наявність його складення сторонами не заперечується.

26.07.2011 на підставі даного акту СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001140808, яким за порушення абз.4 п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2004а ст.200 ПК України Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період квітня 2011 р. на суму 1 559 973 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн. (т.1, а. с.43);

- № 0001130808, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4б ст.200 ПК України Підприємству зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за період квітня 2011 р. у розмірі 3 649 609 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн. (т.1, а. с.44).

ПрАТ "Завод напівпровідників", не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржило їх, звернувшись з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з таких підстав:

Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі до набрання чинності Податковим кодексом України слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість», до тих же правовідносин, які виникли після набрання чинності Податковим кодексом України слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Так, згідно висновків акту перевірки Підприємством порушено:

- абз.4 п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на вартість», п.200.4а ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 1 559 973 грн.;

- п.200.4б ст.200 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за квітень 2011 р.) на суму 2 752 475 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 897 134 грн.

Щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 649 609 грн.

Як зазначається відповідачем, перевіркою встановлено, що позивачем завищений податковий кредит за квітень 2011 р. на суму 897 134 грн., внаслідок чого Підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 р. на суму 897 134 грн. та на 2 752 475 грн., що є залишком від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за квітень 2011 р.), всього 3 649 609 грн.

В свою чергу, сума 897 134 грн. складається із суми 894 134 грн. по операціям з придбання послуг з монтажу системи вентиляції, кондиціювання повітря та пусконаладки систем вентиляції у ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» та суми 3 000 грн., яка виникла у зв'язку із невідповідністю даних у декларації з ПДВ та у вантажно-митній декларації.

Щодо порушення на суму 894 134 грн., то відповідач це порушення пов'язує з нікчемністю укладеного правочину між позивачем та ЗАТ «Енергомонтажвентиляція», безтоварність господарських операцій між вказаними контрагентами з огляду на відсутність у наявність даних про допущення порушень контрагентів ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» по ланцюгу постачання, а також відсутність у ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, можливо дійти висновку про відсутність фактичної господарської діяльності, а відтак відповідні суми ПДВ, на думку податківців, не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Положеннями п.п.7.2.1 і 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону № 168 визначається, що податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а також визначається які реквізити повинна містити податкова накладна.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведеного вище вбачається і підтверджується матеріалами справи наявність у позивача первинних документів, що свідчать про здійснення господарських операцій з придбання у ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» послуг з монтажу системи вентиляції, кондиціювання повітря та пусконаладки систем вентиляції

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також відповідачем не надано доказів невідповідності виписаних ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» податкових накладних вимогам Закону № 168 та вимогам порядку заповнення податкових накладних, чинного на момент їх виписування.

Доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з контрагентом ЗАТ «Енергомонтажвентиляція», вказане підприємство не було зареєстровано в Єдиному реєстрі як юридична особа та не було зареєстрованим платником ПДВ, відповідачем суду не надано.

Також не надано доказів того, що придбані послуги отримано позивачем не з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності, і наявності порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з вказаними контрагентами, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом (ст.234 ЦК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом та його контрагентами по ланцюгу постачання. Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Таким чином, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагента позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може надавати послуги з залученням третіх осіб, тобто не обов'язково має бути виробником товару чи послуги, і це питання податківцями не досліджувалось.

Таким чином, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання послуг у ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» на суму 894 134 грн.

Щодо завищення від'ємного значення на суму 3 000 грн., то, як зазначає відповідач, згідно рядку 12.1 Декларації з ПДВ «ПДВ сплачений митним органам» складає 67 975 грн. Разом з тим, відповідно до вантажно-митних декларацій сума складає 64 975 грн.

За позицією відповідача, така розбіжність призвела до завищення задекларованого показника ПДВ на суму 3000 грн. і порушення п.198.6 ст.198 ПК України.

Проте колегія суддів таку позицію відповідача вважає необґрунтованою, оскільки наявність такого порушення не призвела до втрат бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 р. на суму 897 134 грн., наслідком чого, як зазначає відповідач, стало завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 р. на суму 897134 грн.

Щодо залишку від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 р. (рядок 24 Декларації) на суму 2 752 475 грн. та щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на суму 1 559 973 грн.

За твердженням відповідача, як зменшення розміру від'ємного значення, так і зменшення суми бюджетного відшкодування частково сталося внаслідок не врахування позивачем актів попередніх перевірок, а саме:

- перевірка ПрАТ «Завод напівпровідників» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за січень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 р. (акт № 98/08-08/31792555 від 28.04.2011 р.)

За результатами цієї перевірки встановлено:

завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 4 448 377 грн.;

завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 Декларації) на суму 443 320 грн.

На підставі даного акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000350808 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 448 377 грн. та штрафної санкції 1 грн. та № 0000360808 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 443 320 грн. та штрафної санкції 1 грн.

ПрАТ «Завод напівпровідників» оскаржив вищенаведені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку - справа № 2а-0870/4290/11 (т.2, а. с.142-147).

- перевірка ПрАТ «Завод напівпровідників» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 р., березні 2010 р., грудні 2010 р., січні 2011 р. (акт № 125/08-08/31792555 від 30.05.2011 р., т.1, а. с.47-79).

За результатами цієї перевірки встановлено:

завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 8 079 128 грн.;

заниження залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 Декларації) на загальну суму 836 103 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 4 588 876 грн.;

заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 р. на суму 4 774 641 грн.

На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011 № 0000880808, № 0000890808, № 0000900808.

ПрАТ «Завод напівпровідників» оскаржив вищенаведені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку - справа № 2а-0870/5041/11 (т.2, а. с.185-192).

- перевірка ПрАТ «Завод напівпровідників» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за березень 2011 та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні 2010 р., червні-листопаді 2010 р., січні-лютому 2011 р. (акт № 157/08-08/31792555 від 24.06.2011).

За результатами перевірки ПрАТ «Завод напівпровідників» за березень 2011 р. встановлено:

завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 809 586 грн.;

завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3 130 529 грн.;

завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на 943 187 грн.

На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 № 0001020808 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 809 586 грн. та штрафної санкції 1 грн., та № 0001030808 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4 073 716 грн. та штрафної санкції 1 грн.

ПрАТ «Завод напівпровідників» оскаржив вищенаведені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку - справа № 2а-0870/5913/11 (т.2, а. с.149-151, 178-184).

Отже, суми 2 752 475 грн. та 1 559 973 грн. складаються з сум ПДВ, визначених у прийнятих за актами перевірок від 28.04.201, 30.05.2011 та 24.06.2011 податкових повідомленнях-рішеннях, які оскаржені Підприємством у судовому порядку.

Згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому згідно положень п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини щодо оскарження позивачем у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, прийнятих за актами перевірок від 28.04.201, 30.05.2011 та 24.06.2011, у відповідача були відсутні законні підстави для зменшення Підприємству від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 р. (рядок 24 Декларації) на суму 2 752 475 грн. та для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на суму 1 559 973 грн.

Така позиція підтверджується також приписами Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну України від 28.11.2012 р. № 1236, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2012 р. за № 2135/22447 (далі - Порядок № 1236).

Так, згідно п.4.4 Порядку № 1236 у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно п.4.5 Порядку № 1236 після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 р. (рядок 24 Декларації) на суму 2 752 475 грн. та щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на суму 1 559 973 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 № 0001130808 та № 0001140808 винесені відповідачем протиправно, тому скасування їх судом першої інстанції є цілком обґрунтованим та закономірним.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 р. у справі № 2а-0870/6372/11 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 р. у справі № 2а-0870/6372/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко